Уперше досліджено домашній арешт (ДА) в системі запобіжних заходів в світлі КПК України 2012 р. Розглянуто історико-правові передумови становлення підінституту ДА в системі запобіжних заходів. Визначено поняття, суть, значення та мету ДА за умов сьогодення. Охарактеризовано місце ДА в системі запобіжних заходів. Досліджено різні аспекти підстав та умов щодо обрання ДА у кримінальному провадженні. Охарактеризовано процесуальний порядок обрання та застосування ДА. Досліджено процесуальний порядок зміни та скасування ДА. Сформульовано науково обгрунтовані пропозиції щодо удосконалення кримінального процесуального законодавства України у частині регулювання ДА.

Розглянуто проблему мутності процесуального примусу в процесі застосування запобіжних заходів (ЗЗ), пов'язаних із частковим обмеженням свободи особи під час здійснення кримінального переслідування. Проаналізовано та порівняно новий ЗЗ, який закріплений у чинному Кримінальному процесуальному кодексі України - домашнього арешту, який є певним законодавчим заповненням прогалини, що виникла між ЗЗ, не пов'язаними з обмеженням свободи особи та триманням під вартою. Наголошено, що запровадження домашнього арешту як ЗЗ у системі заходів забезпечення кримінального провадження є прогресивним для кримінального процесуального законодавства України. Зважаючи на підвищену увагу до проблеми дотримання законності при застосуванні ЗЗ у вигляді тримання під вартою, запровадження нових прогресивних ЗЗ, пов'язаних із частковим обмеженням свободи особи, які передбачені чинним КПК України, зокрема, домашнього арешту, сприятиме розв'язанню нагальної проблеми дотримання прав людини в процесі здійснення кримінального провадження.

Присвячено комплексному аналізу теоретичних і практичних питань обрання та застосування домашнього арешту як запобіжного заходу, а також розробленню й обґрунтуванню рекомендацій щодо підвищення його ефективності під час кримінального провадження. Наголошено, що запорукою обґрунтованості застосування запобіжних заходів є чітке визначення в КПК України мети та підстав їх застосування, а також вказівок щодо необхідності врахування обставин в їх сукупності під час обрання конкретного з них. Для забезпечення законності обмеження прав підозрюваного, обвинуваченого під час застосування запобіжних заходів має бути додержано умови їх обрання.

Визначено сутність поняття домашнього арешту, обгрунтовано його зміст у системі запобіжних заходів кримінального провадження. Розглянуто теоретичні питання щодо застосування домашнього арешту на різних стадіях кримінального провадження. Проаналізовано особливості застосування даного запобіжного заходу. Розглянуто, що в чинному Кримінального процесуального кодексу України однією з новел є впровадження до переліку запобіжних заходів домашнього арешту. Зауважено, що даний захід після його запровадження став досить поширеним на практиці. Визначено, що домашній арешт як запобіжний захід полягає в певних обмеженнях щодо пересування, забороні спілкування й інших заходах, що застосовуються судом або іншими суб'єктами кримінального процесу з метою запобігання продовженню злочинної діяльності та можливості приховування від слідства та суду. Аргументовано важливість у практиці досудового розслідування і судового провадження застосування запобіжних заходів як виду кримінального процесуального примусу запобіжного характеру, пов'язаного з тимчасовим обмеженням чи позбавленням права підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на свободу й особисту недоторканність. Доведено, що запровадження домашнього арешту є прогресивним для українського законодавства та підвищить рівень демократизму в суспільстві, а також дасть можливість підозрюваній або обвинуваченій особі, до якої застосовують домашній арешт, зберегти себе в суспільстві.