Доведено, що мир і безпека людства можливі лише за умови існуючого, історично детермінованого універсального міжнародного правопорядку, ідея встановлення якого виникла в процесі роботи Вестфальського конгресу 1643 - 1648 рр. та була реалізована шляхом підписання Оснабрюцького та Мюнстерського договорів 1648 р. На прикладі державно-правового устрою Священної Римської імперії німецької нації проаналізовано модель монополярного європейського правопорядку як попередника вестфальської конфігурації міжнародного права. Запропоновано концепцію існування лабільної системи впливових сил та держав у Європі XVII ст. Показано місце та роль Московської держави, а також запорізького козацтва та народів Закарпаття у зазначеній лабільній системі. Уперше у вітчизняній науці міжнародного права висвітлено правові засади того універсального правопорядку, який стабілізував міжнародні відносини у XVII - XVIII ст. Зроблено висновок щодо наявності "вестфальських" коренів таких інститутів міжнародного права як міжнародно-правове визнання, мирні способи розв'язання міжнародних спорів, відповідальність у міжнародному праві, гарантії виконання міжнародних договорів.