Проаналізовано правову природу гуманітарних інтервенцій. Досліджено різні підходи щодо визначення цього поняття, надано класифікацію видів гуманітарних інтервенцій. Визначено критерії допустимості та правомірності відповідних акцій. Проведено розмежування між непорушністю державного суверенітету та захистом прав людини в аспекті використання державами збройного втручання з гуманітарних причин.

Розглянуто актуальні аспекти проблематики гуманітарної інтервенції, розкрито її поняття, зміст та основні форми. Висвітлено еволюцію концепції гуманітарної інтервенції, питання її правомірності відповідно до сучасного міжнародного права, здійснення гуманітарного втручання під егідою ООН і регіональних міжнародних організацій. Проаналізовано приклади здійснення гуманітарних інтервенцій.

Розглянуто сучасні тенденції застосування негативних інформаційно-психологічних впливів на Україну з боку РФ. Визначено основні сфери національної безпеки, в яких вони проявляються, а також методи, засоби та інструментарій, які використовуються при здійсненні таких впливів. Запропоновано напрями вдосконалення державної політики та управління інформаційною сферою для їх нейтралізації.

Проаналізовано роль енергетичної геополітики на сучасному етапі в контексті російської енергетичної експансії. Розглянуто ситуацію на геоенергетичному полі Європи за умов ескалації україно-російського воєнно-політичного конфлікту та визначено деякі аспекти можливих змін у цьому напрямку.

Розглянуто проблеми концептуалізації поняття "гібридної війни" в контексті реалізації Російською Федерацією власної геостратегії реваншу. Проаналізовано історичні передумовиформування у російській військово-політичній думці концепції "гібридної війни" - від ідеї її виникнення до формування стратегій застосування. Визначено особливості реалізації "гібридної війни" за умов агресії РФ проти України, передусім на прикладах її перебігу в АР Крим і в окремих східних областях. Досліджено воєнний, енергетичний та інформаційний складники "гібридного" протистояння та механізми їх застосування проти України. Сформульовані пріоритетні завдання для реалізації ефективної відповіді передусім на воєнну, а також на інформаційну агресію проти України.

Приведены статьи, отображающие боевую деятельность Ограниченного контингента советских войск в Афганистане (ОКСВ), о персоналиях командующих 40-й армией, политических лидеров и военачальников СССР и других участниках боевых действий того периода, о тактико-технических характеристиках оружия, боевой техники, которые были на вооружении 40-й армии. Даны лексические эквиваленты официальных терминов, названий вооружения, снаряжения, техники, которые применялись в то время в OKCB. Уделено внимание проблемам войны и политики, исламского фундаментализма, о политической, оперативно-тактической, физико-географической, геопогодной характеристиках Афганистана, его административно-территориальном делении, биографических данных политических и военных лидеров этой страны периода спецоперации, особенностях тактики незаконных вооруженных формирований, об их основных базовых районах, главарях, численности, вооружении.

Розкрито суть концепції ведення мережецентричної війни та розкрита значимість застосування глобальної інформаційно-керуючої системи з автоматизованого управління міжвидовими угрупованнями військ збройних сил, яку застосовує високотехнологічний противник і визначені деякі асиметричні заходи, які необхідно застосовувати, щоб зменшити його перевагу при боротьбі з його військами.

Проаналізовано загальну ситуацію, що призвела до українсько-російського конфлікту, та зміни зовнішньої політики РФ на українському напрямку. Обгрунтовані її ідеологічні основи, стратегічні цілі та механізми застосування. Визначені характерні ознаки розвитку майбутніх українсько-російських відносин і системні наслідки нової зовнішньої політики Кремля для країн Заходу та України.

Подано міжнародно-правовий аналіз подій в Україні з кінця листопада 2013 до літа 2014 рр. Надано міжнародно-правову оцінку українській Революції гідності, агресії РФ щодо України, що мала наслідком анексію Криму, а також подіям на сході України, зокрема діяльності угруповань ДНР і ЛНР. Увагу зосереджено на захисті прав і свобод громадян під час цих подій. Розглянуто гуманітарні аспекти антитерористичної операції на сході України, обгрунтовано необхідність зміни підходів до інформаційної безпеки держави. Проаналізовано наслідки агресії РФ проти України для світопорядку та системи сучасного міжнародного права.

Розглянуто міжнародно-правові аспекти зовнішньої політики путінської Росії у справі здійснення анексії Криму в 2014 р.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф4(РОС),9(4УКР) + Ф4(4УКР),(4РОС) + Х819(4УКР555)112.039.3 + Ц35(4УКР)644УКР555"2014-..." + Х910.131.19(4РОС):Х910.19(4УКР)

Рубрики:

Міжнародні відносини. Зовнішня політика. Дипломатія

Адміністративне право окремих країн

Історія війн, воєнної науки і військового мистецтва

Шифр НБУВ: Ж25775 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто різні підходи до визначення змісту поняття "гібридна війна", а також з'ясовано його характерні особливості. Увагу звернкно на офіційні документи ЄС, НАТО, позиції американських, європейських, ізраїльських і вітчизняних експертів. Підкреслено специфічні відмінності кожної конкретної "гібридної війни" залежно від протиборчих сторін і геополітичного контексту.

Проаналізовано зміст і структуру інформаційного протиборства, наведено визначення ключових понять у даній сфері (інформаційне протиборство, інформаційна війна, інформаційний тероризм, інформаційна експансія тощо), визначено мету та форми ведення інформаційної війни. Підкреслено, що інформаційна війна складається з сукупності інформаційних атак, об'єднаних єдиним замислом. Встановлено, що характерними рисами інформаційної війни, які відрізняють її від звичайної, є: відсутність видимих фізичних руйнувань, непередбачуваність засобів ведення інформаційної війни, встановлення контролю над свідомістю людських ресурсів противника, вибірковість за принципом досягнення найбільшого ефекту, неефективність у випадку слабкої інформаційної інфраструктури країни впливу, нівелювання розуміння правди, вплив на хід думок супротивника з метою прийняття останнім вигідного для атакуючого рішення, переведення переваг супротивника в його недоліки, гра на емоціях, відволікання розуму на негідний об'єкт. На підставі вивчення літературних джерел та аналітичного матеріалу запропоновано окремі заходи протидії інформаційній війні та інформаційно-психологічному впливу. Підкреслюється суттєва роль засобів масової інформації та громадськості як у веденні, так і в протидії інформаційній війні. Наведено конкретні приклади спроб інформаційного впливу, розглянуто структуру відповідних повідомлень і методику їх аналізу. Запропоновано створити центр реагування та проведення спеціальних операцій з метою нейтралізації інформаційних загроз, впровадити в освітній процес заняття з "Основ інформаційної безпеки", активізувати наукові пошуки у сфері інформаційного протиборства, активізувати дискусію на міжнародному рівні щодо врегулювання визначення понять та заборони інформаційної агресії й інформаційної зброї.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х910.131.5 + Х819(4УКР)110:Х840.4

Рубрики:

Інформаційно-пропагандистська діяльність. Методи гібридної війни. Психологічні засоби масового впливу

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж70508 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Продемонстровано, що агресія Російської Федерації проти України та породжені нею виклики національній безпеці носять системний характер. Проаналізовано основні напрями активності громадянського суспільства щодо протидії зовнішній агресії з боку Російської Федерації. Акцентовано увагу на тому, що діяльність його інститутів щодо зміцнення обороноздатності України та забезпечення її національної безпеки має надзвичайно різнобічний характер. Виділено такі її основні напрями, як консультативно-аналітична робота, масовий рух добровольців до ЗС України та інших збройних формувань, масовий волонтерський та благодійний рух, участь в організації військової підготовки та у військово-патріотичному вихованні, проведення масових мирних акцій та протидія інформаційній агресії, співпраця з органами державної влади щодо протидії та припинення діяльності організацій сепаратистського спрямування тощо. Надано практичні рекомендації з удосконалення державно-громадської взаємодії в зазначеній сфері, зокрема щодо розвитку відповідної нормативно-правової бази.

Проаналізовано основні проблеми сучасної державної політики в інформаційній сфері, що кристалізувалися з початком агресії Російської Федерації, спрямованої проти України. Запропоновано низку невідкладних кроків, які необхідно здійснити з метою захисту країни, зокрема її інформаційного простору. Значну частину аналізу присвячено формуванню механізмів можливої асиметричної відповіді на загрози національній безпеці в інформаційній сфері.

Досліджено роль пропагандистських інформаційно-комунікативних технологій у процесі анексії Російською Федерацією Автономної Республіки Крим. Здійснено системний аналіз використання різноманітних російських засобів масової комунікації під час відторгнення півострова. Виявлено основні чинники, які сприяли деструктивному антиукраїнському впливу на свідомість громадян як України, так і Криму, поміж яких, зокрема: переважання російського медіа продукту на півострові, розташування в Севастополі військової бази Чорноморського флоту РФ, утиски кримсько-татарських общин, активна діяльність російських козацьких угруповань, цензура стосовно українських ЗМІ тощо. Проаналізовано та структуровано медіа-маніпулятивні технології впливу РФ на свідомість під час інформаційної агресії Росії проти України. Продемонстровано еволюцію контекстного наповнення риторики Президента РФ В. Путіна стосовно його ставлення до статусу Криму та бачення його перспектив, що свідчить про свідому ретельну та тривалу підготовку російськими спецслужбами спеціальної операції з приєднання Криму до складу Росії.

In this article is analyzed the destructive and disruptive propaganda against Ukrainian statehood in context of activity the Russian Orthodox Church in Ukraine directed for legitimisation of aggressive actions of RF against Ukraine a nation-state.

Доведено, що при плануванні комплексних відповідей на агресію у вигляді гібридних війн слід враховувати чинники економічної безпеки. Наголошено, що дослідження гібридних війн без врахування економічних чинників, інтересів і важелів впливу є неповним, а у випадку розроблення заходів політичного чи військового стримування - небезпечним. Практика застосування асиметричних обмежень в економічній сфері в умовах розгортання гібридної війни з метою стримування агресора є достатньо ефективним засобом протистояння. Водночас це може істотно знижувати рівень економічної безпеки, що вимагає додаткового вивчення. Мета роботи - розроблення рекомендацій щодо зміцнення системи забезпечення економічної безпеки України за умов гібридної війни, розв'язаної РФ. Проаналізовано характер двосторонніх українсько-російських економічних відносин, чинники та канали дестабілізації економіки України, які використовує РФ для підтримки зовнішньої агресії. Для підвищення економічної безпеки України, протидії військовій агресії та економічного стримування РФ запропоновано: сформувати платформи швидкого реагування на базі РНБОУ, профільних міністерств, КМУ, НБУ та СБУ; посилити співробітництво з зарубіжними національними та міжнародними профільними організаціями; удосконалити національне законодавство з метою попередження несанкціонованої економічної діяльності на території України з боку псевдо-суверенних утворень.

Розглянуто конфліктну ситуацію на сході України, яка переросла в гібридну війну Російської Федерації проти України. Бойові дії, які ведуться на території нашої держави, продемонстрували світу, що Російська Федерація не лише втручається у внутрішні справи країни, порушуючи її територіальну цілісність, а й не зважає на норми міжнародного права. Вона не визнає себе учасницею конфлікту й не дотримується низки взятих зобов'язань, ігноруючи світове співтовариство. Крім щоденних воєнних дій, Росія вдало проводить інформаційну кампанію всередині своєї країни та на території України. Доцільно глибоко проаналізувати конфліктну ситуацію, що склалася на теренах України, розглянути її передумови й тенденції розвитку. Виявлено чинники, які спричинили розгортання конфлікту. Крім того, систематизовано інформаційно-психологічні технології впливу на свідомість людей, які застосовує Російська Федерація і проти власного населення, і проти українців. З'ясовано, що незахищеність інформаційного простору України спричинена низкою внутрішніх чинників, вирішення яких надасть поштовх розвитку інформаційної інфраструктури, якісного зростання інформаційного продукту. Робиться спроба розроблення можливих способів вирішення наявних проблем та викликів в інформаційно-комунікаційному просторі за умов війни. Зроблено загальний висновок, що, скоординувавши власні сили, Україна зможе вдало захищати свої національні та інформаційні інтереси, не дозволяючи зовнішнім чинникам зазіхати на її територіальну цілісність, суверенітет і безпеку.