Визначено поняття інформаційна агресія на прикладі російського втручання у внутрішні справи України, розглянуто методи та інструменти ведення інформаційної війни. На конкретних прикладах показано основні маніпулятивні технології та прийоми, їх вплив на психіку, свідомість і поведінку людини. Проведені дослідження та надані рекомендації будуть важливими для розуміння природи, інструментів і методів ведення сучасних інформаційних воєн, а також для здійснення ефективної державної політики протидії інформаційним агресіям. Наведено соціологічні опитування та визначено напрямки вдосконалення системи захисту вітчизняного інформаційного простору.

Главной целью информационной войны является перепрограммирование сознания социальной части социотехнической системы. Достижение этой цели позволит в дальнейшем проводить "нужные" преобразования над всей системой и, в итоге, достичь управляемости объекта влияния или его уничтожения. Это обстоятельство подчtркивает необходимость обеспечения комплексной защиты информационных ресурсов, суть которой сводится к решению 2-х задач: защите собственных информационных ресурсов и защите от проведения возможных информационно-психологических операций конкурентов. Предложена концепция программирования или перепрограммирования сознания социальной части социотехнической системы, которую предложено назвать мем-программирование. Целью мем-программирования является оптимизация процесса проведения специальных информационно-психологических операций. Мерой оптимальности мем-программирования является количество изменений в социуме. Приведены базовые определения и понятия мем-программирования, предложена модель информационного мема, формализующая процессы создания специальных информационных сообщений и их распространения в информационном пространстве. Предложены базовые операции, которые можно выполнять над создаваемыми мемами, что позволит создавать наследственные и модифицированные множества мемов и мемотипов. Предложен подход для решения задачи оптимизации проведения информационно-психологических операций и эффективной реализации информационной обфускации как технологии запутывания человека. Данную концепцию мем-программирования предлагается интегрировать в структурах ситуационных центров, что позволит обеспечить гарантированный уровень защищенности объекта на уровне "предприятие - регион - государство".

Проаналізовано зміст і структуру інформаційного протиборства, наведено визначення ключових понять у даній сфері (інформаційне протиборство, інформаційна війна, інформаційний тероризм, інформаційна експансія тощо), визначено мету та форми ведення інформаційної війни. Підкреслено, що інформаційна війна складається з сукупності інформаційних атак, об'єднаних єдиним замислом. Встановлено, що характерними рисами інформаційної війни, які відрізняють її від звичайної, є: відсутність видимих фізичних руйнувань, непередбачуваність засобів ведення інформаційної війни, встановлення контролю над свідомістю людських ресурсів противника, вибірковість за принципом досягнення найбільшого ефекту, неефективність у випадку слабкої інформаційної інфраструктури країни впливу, нівелювання розуміння правди, вплив на хід думок супротивника з метою прийняття останнім вигідного для атакуючого рішення, переведення переваг супротивника в його недоліки, гра на емоціях, відволікання розуму на негідний об'єкт. На підставі вивчення літературних джерел та аналітичного матеріалу запропоновано окремі заходи протидії інформаційній війні та інформаційно-психологічному впливу. Підкреслюється суттєва роль засобів масової інформації та громадськості як у веденні, так і в протидії інформаційній війні. Наведено конкретні приклади спроб інформаційного впливу, розглянуто структуру відповідних повідомлень і методику їх аналізу. Запропоновано створити центр реагування та проведення спеціальних операцій з метою нейтралізації інформаційних загроз, впровадити в освітній процес заняття з "Основ інформаційної безпеки", активізувати наукові пошуки у сфері інформаційного протиборства, активізувати дискусію на міжнародному рівні щодо врегулювання визначення понять та заборони інформаційної агресії й інформаційної зброї.

Розробка концепції інформаційного впливу ЗМІ на людину і суспільство випливає з аналізу цих впливів. Аналіз інформаційної війни, її принципів і методів дозволяє зрозуміти суть цих впливів. Важливо на сучасному етапі, коли Росія веде гібридну війну проти України. Так як існує безліч визначень інформаційної війни, це визначення сформульовано на підставі роботи М. Лібікі. Розглянуто п'ять основних правил, які використовуються під час інформаційних компаній: спостереження, перебільшення і перекручування, оркестрування або замовчування, переливання і зараження. Розглянуто "Алгоритм, який завжди перемагає" і процес реалізації зомбування суспільства. Ці алгоритм і процес застосовано в Росії 1990 - 2015 рр. і використовуються зараз проти України. Наведено та проаналізовано моделі впливу ЗМІ на суспільство, що найбільш часто застосовуються, також теріали Дж. Брайса, в яких описано механізм впливу ЗМІ на громадську думку. Інформаційні впливи бувають як позитивні, так і негативні. Причому позитивна інформація виконує виховну функцію в суспільстві. Мета негативної інформації (пропаганди) є розпалювання соціальних конфліктів, загострення розбіжності в суспільстві. Проблеми інформаційної війни слід вирішувати за рахунок протидії маніпулятивним технологіям противника і удосконалення методів протидії.

Проаналізовано особливості розвитку інформаційної зброї, яка застосовується в сучасних конфліктах. На підставі проведеного аналізу виділено та проаналізовано основні види інформаційної зброї, а також визначена суть цієї зброї в загальній концепції ведення силових інформаційних конфліктів.

На основі аналізу форм інформаційної боротьби визначаються шляхи вирішення проблем щодо раннього попередження та нейтралізації загроз національній безпеці України в інформаційній сфері.

Зазначено, що сучасні пріоритети державної інформаційної політики не відповідають викликам сьогодення, а подекуди - взагалі не є предметом саме державної інформаційної політики (в частині питань, які стосуються стратегій розвитку інформаційного суспільства). Мета роботи - запропонувати новий перелік пріоритетних напрямів державної інформаційної політики, з огляду на ті виклики та загрози, які постали перед українською державою. Окреслено найбільш актуальні питання інформаційного простору Української держави - формування "сірої зони" права в частині відповідей на гібридну агресію в інформаційному просторі; синергія зусиль держави та недержавного сектору як довгострокової концепції розвитку спроможностей української держави; переосмислення функціонування журналістики в Україні; стратегія формування спеціальної інформаційної політики держави щодо окупованих та звільнених територій; подальший розвиток медіа-освіти; глибинне реформування системи інформаційного позиціонування України на міжнародній арені; реформа внутрішньої комунікативної діяльності держави та розвиток системи стратегічних комунікацій.

Протягом останнього десятиліття на Заході відбулася інституалізація системи стратегічних комунікацій як реакція оборонних структур на нові виклики безпеці в умовах мирного часу. В Україні ця система перебуває у стані формування, що зумовлює інтерес науковців до питання співвідношення окремих її складових. Розглянуто питання співвідношення таких сфер комунікативної діяльності, як публічна дипломатія, зв'язки із громадськістю, зв'язки військових із громадськістю, інформаційних операцій, психологічних операцій у межах системи стратегічних комунікацій сектору безпеки та оборони; визначено місце і роль інформаційних операцій у цій системі шляхом аналізу ключових характеристик її елементів. Обгрунтовано, що відокремлене функціонування зазначених сфер комунікативної діяльності без урахування загальнодержавної стратегії не лише неефективне, а й може зашкодити національній безпеці, призвести до втрат.

Досліджено медійну політику терористичних угруповань, яка стала одним з інструментів ведення гібридної війни в Україні. Виділено тематичні групи новин, що становлять звичний порядок денний сепаратистських новинних сайтів: гіперболізація економічних, політичних, соціальних та інших негараздів в Україні; "криваві злочини" українських "карателів"; деморалізація Збройних сил України (суїциди, низький рівень військової дисципліни); "досягнення" самопроголошених республік, "подвиги" ополченців; повідомлення про успіхи Росії в економіці, зовнішній політиці тощо; критика США; негатив про ставлення в Україні до бійців АТО та волонтерів; критика ставлення в Україні до внутрішніх переселенців, російської мови. Обгрунтовано необхідність та запропоновано напрями інформаційно-роз'яснювальної роботи серед населення, виховних, просвітницьких заходів, які б об'єднували українське суспільство навколо ідеї української державності.

Проаналізовано суть, форми та стратегії війн нового покоління. Визначено основні дезінформаційні стратегії та тактики, охарактеризовано основні методи пропагандистського впливу. З'ясовано, що основою ведення гібридних воєн є інформаційно-психологічна складова, а об'єктом її впливу стає суспільна свідомість.

Розглянуто конфліктну ситуацію на сході України, яка переросла в гібридну війну Російської Федерації проти України. Бойові дії, які ведуться на території нашої держави, продемонстрували світу, що Російська Федерація не лише втручається у внутрішні справи країни, порушуючи її територіальну цілісність, а й не зважає на норми міжнародного права. Вона не визнає себе учасницею конфлікту й не дотримується низки взятих зобов'язань, ігноруючи світове співтовариство. Крім щоденних воєнних дій, Росія вдало проводить інформаційну кампанію всередині своєї країни та на території України. Доцільно глибоко проаналізувати конфліктну ситуацію, що склалася на теренах України, розглянути її передумови й тенденції розвитку. Виявлено чинники, які спричинили розгортання конфлікту. Крім того, систематизовано інформаційно-психологічні технології впливу на свідомість людей, які застосовує Російська Федерація і проти власного населення, і проти українців. З'ясовано, що незахищеність інформаційного простору України спричинена низкою внутрішніх чинників, вирішення яких надасть поштовх розвитку інформаційної інфраструктури, якісного зростання інформаційного продукту. Робиться спроба розроблення можливих способів вирішення наявних проблем та викликів в інформаційно-комунікаційному просторі за умов війни. Зроблено загальний висновок, що, скоординувавши власні сили, Україна зможе вдало захищати свої національні та інформаційні інтереси, не дозволяючи зовнішнім чинникам зазіхати на її територіальну цілісність, суверенітет і безпеку.

Наведено результати дослідження інноваційного інструменту, що застосовується у сучасних засобах масової інформації - медіавірусу. Ця технологія на сьогодні ще не повністю опрацьована на методологічному рівні, а тому її системне застосування не достатньо ефективне. Утім, найбільш вдалі приклади використання медіавірусів у межах українсько-російського воєнно-політичного конфлікту (2014 - 2016 рр.) свідчить про великий потенціал досліджуваної технології. Розуміючи прихований потенціал зазначеної технології, сьогодні треба чітко дослідити усі її компоненти та визначити найважливіші важелі, за допомогою яких можна керувати процесами створення та запуску медіавірусів. Окремим питанням у контексті досліджуваної теми є явище медіаактивізму, що передбачає здійснення певних прихованих медійних операцій, спрямованих на маніпулювання громадською свідомістю і створення певних суспільних резонансів від виступів окремих публічних осіб або суспільних проектів. Зазначена технологія також потребує системного вивчення та визначення прикладних важелів впливу, які нададуть змогу зробити цю технологію більш керованою та, відповідно, більш ефективною.

Висвітлено теоретичні та прикладні дослідження міжнародної інформаційної та кібербезпеки як складової міжнародної системи підтримання миру і стабільності. Подано тлумачення основних понять міжнародної інформаційної безпеки, охарактеризовано сучасні теорії інформаційної безпеки та інформаційного протиборства, розглянуто класифікацію інформаційних та кіберзагроз для системи міжнародної безпеки. Проаналізовано стратегії і практику міжнародних організацій та національних держав у сфері інформаційної безпеки, представлено правові засади міжнародної інформаційної безпеки.