Досліджено появу культурної різноманітності як універсальної цінності, яка може нейтралізувати конфліктогенний потенціал етнічності у межах держави. Акцентовано увагу на необхідності практичного застосування культурного різноманіття в етнонаціональній політиці держави після ратифікації Конвенції про охорону і заохочення різних форм культурного самовизначення.

Сформульовано концепцію імперативізації міжнародного права, яку визначено як тенденцію до збільшення ролі імперативних елементів у механізмі міжнародно-правового регулювання - феномена, який переконливо демонструє, з одного боку, його матеріально-правовий компонент - набуття певними нормами статусу імперативних (\i jus cogens\i0) та підвищення ролі таких норм у міжнародно-правовій, за природою диспозитивній, нормативній системі; з іншого - юрисдикційний компонент (зокрема, розширення сфери універсальної юрисдикції держав, а також імперативної юрисдикції міжнародних судів). Досліджено становлення цінності орієнтованої міжнародно-правової концепції норм \i jus cogens\i0 як втілення вищої етико-правової сили справедливості. На основі вивчення міжнародно-правової доктрини та судової практики доведено, що когентність іматентно властива забороні расової дискримінації, запропоновано використання поняття \i jus cogens delict\i0 для визначення. Увагу приділено поняттю \i jus cogens crime\i0 і проблемам його практичного застосування в цілях боротьби з безкарністю, зокрема, здійсненню універсальності кримінальної юрисдикції держав, дотриманню принципу "видай або суди" як \i obligatio erga omnes\i0 стосовно злочинів \i jus cogens\i0, імперативізації міжнародної кримінальної юрисдикції.

Розглянуто концепцію "расова дискримінація" в її правозахисній та деліктній модифікаціях. Обгрунтовано концепцію міжнародного антидискримінаційного права. Сформульовано концептуальне визначення поняття "расова дискримінація" через призму концепту "фундаментальна рівність". Зазначено, що у сучасному міжнародному праві важливе місце посідає дистриб'ютивна парадигма міжнародного антидискримінаційного права. Сформульовано поняття "дистриб'ютивна дискримінація". Розглянуто процес імперативізації міжнародного права. Проаналізовано "стандарт належної обачності" (due diligence standard) як основу позитивних зобов'язань держав щодо протидії расовій дискримінації, зокрема, її кримінального прояву - злочинам на грунті ненависті (hate crimes).

Викладено цілісну міжнародно-правову концепцію расової дискримінації, сформовану на основі парадигмоутворювального концепту "фундаментальна рівність", розглянуто її генезис і філософсько-доктринальні засади. Доведено, що розуміння расової дискримінації як порушення фундаментальної рівності стосовно расово категоризованих і прирівняних до них осіб і соціальних груп відображає єдність цього феномена у різноманітті його інтерпретацій. Запропоновано дуалістичний підхід до тлумачення поняття расової дискримінації як міжнародно-правової категорії, що дозволяє виокремити її "правозахисну" і "деліктну" модифікації. Визначено поняття міжнародного антидискримінаційного права, досліджено його егалітарну сутність та процес інституціоналізації. Розглянуто дистрибутивну парадигму міжнародного антидискримінаційного права та запропоновано його ретрибутивну парадигму. Досліджено юрисдикційну складову імперативізації міжнародного права, викладено зобов’язання держав співпрацювати у боротьбі з расовою дискримінацією як jus cogens crimes.

Досліджено зміст, особливості та тенденції розвитку інститу цінного співробітництва в межах ООН з питань боротьби з расизмом та расовою дискримінацією. Охарактеризовано основні доктринальні підходи до розуміння змісту терміну "расова дискримінація", а також висвітлено його генезу та сучасні тенденції розвитку. Визначено основі інституційні елементи системи ООН в контексті боротьби з расизмом та расовою дискримінацією, а також надано їх характеристику через склад, правову основу діяльності та компетенцію. Основну увагу зосереджено на процедурних особливостях механізмів, використовуваних Радою з прав людини, Комітетом з прав людини та Комітетом з ліквідації расової дискримінації. Окреслено основі проблемні аспекти їх застосування на практиці на прикладі процедур Комітету з прав людини, що негативно впливає на ефективність міжнародно-правового співробітництва по боротьбі з расизмом та расовою дискримінацією. Відмічено необхідність активізації інституційного співробітництва в межах ООН по боротьбі з расизмом та расовою дискримінацією через посилення нормативного статусу рішень органів та організацій системи ООН, більш повне використання наявного потенціалу інституційного співробітництва та забезпечення більш комплексного підходу до боротьби з расизмом та расовою дискримінацією.