Розглянуто нормативно-правове забезпечення державної регіональної політики в Україні. Висвітлено транспортне співробітництво як важливий чинник підвищення регіональної конкурентоспроможності. Охарактеризовано єврорегіон як основу інституційно-організаційної форми транскордонного співробітництва. Розкрито особливості та перспективи українсько-словацького та українсько-польського єврорегіонального співробітництва. Приділено увагу практиці єврорегіонального співробітництва України з Угорщиною. Обгрунтовано євроінтеграційний потенціал нової посиленої угоди з Європейським союзом.

Державна екологічна політика країн ЄС на сьогодні грунтується на чітко розробленому нормативно-правовому забезпеченні, яке постійно оновлюється і вдосконалюється. Цей процес супроводжується значним фінансуванням та контролем з боку державних органів. Натомість вітчизняний досвід нормативно-правового забезпечення природоохоронної діяльності засвідчує наявність розбіжностей, порівняно з практикою країн ЄС. Прийняття Угоди про асоціацію має змінити вектори державної екологічної політики України з урахуванням діючих норм та стандартів у сфері екології у ЄС. Відтак постає необхідність докладного аналізу таких норм та особливостей їх впровадження в Україні. Україна розпочала процес гармонізації нормативної бази з законодавством ЄС ще в 1994 р. з підписанням Угоди про партнерство та співробітництво. До підписання Угоди про асоціацію у 2014 р. було здійснено ряд важливих кроків щодо гармонізації екологічного законодавства. Найбільш важливі з них були закріплені у Порядку денному асоціації Україна - ЄС та Дорожньої карти Східного партнерства. Стан виконання Порядку денного асоціації Україна - ЄС за оцінками Національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства у сфері імплементації ініціативи екологічної політики та її нормативно-правового забезпечення в цілому складає 49,7 %. Україна має достатньо розгалужену нормативно-правову базу щодо здійснення державної екологічної політики та управління природоохоронною діяльністю, яка побудована з урахуванням світових стандартів. Поряд з цим, у контексті євроінтеграційних процесів, прогрес у наближенні українського законодавства до законодавства у сфері екології країн ЄС можна оцінювати лише як половину із запланованих дій та пріоритетів. При цьому з прийняттям Угоди про асоціацію з'являються нові проблемні аспекти у гармонізації нормативно-правового забезпечення у сфері якості повітря, води та земельних ресурсів тощо, які потребують виважених заходів з імплементації низки нових законодавчих ініціатив.

Наведено авторський підхід щодо переваг і проблем, які виникли у зв'язку з підписанням Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом. Підкреслено неоднозначність сприйняття суспільством торговельної частини угоди через вітчизняні внутрішні проблеми - критичний стан економіки, а саме промислового і товарного виробництва, соціальної сфери, зношеність фондів, інфраструктури та інше. Зазначено, що заклики до боротьби із корупцією не призвели до реальних дій. Запропоновано й аргументовано, що для впровадження у життя положень Угоди необхідно розробити, затвердити і задіяти комплекс документів законодавчого та нормативного характеру, які відповідають аналогам ЄС.

Розглянуто проблему оцінки впливу умов зовнішньоторговельних угод України з СОТ та ЄС на перспективи виробництва агропродовольчих товарів. Визначено, що Україна в рамках угоди із СОТ прийняла асиметричні зобов'язання у відношенні експорту продукції агропромислового комплексу, які суттєво обмежують можливості вітчизняних підприємств щодо експортування агропродовольчих товарів на зовнішні ринки.

Розглянуто поняття інвестиційного клімату як складову інвестиційного потенціалу країни. Проаналізовано надходження прямих іноземних інвестицій (ПІІ) за період з 2002 по 2015 рр. та індекси українського інвестиційного клімату. Досліджено аспекти інвестиційної привабливості України та причини відпливу іноземних інвестицій, а також охарактеризовано інвестиційні ризики. Визначено напрями активізації українського інвестиційного потенціалу в контексті реалізації Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Розглянуто методи створення сприятливого інвестиційного клімату. Наведено рекомендації для зниження інвестиційних ризиків. Запропоновано розробити Регіональний інвестиційний стандарт та Інвестиційну стратегію. Обгрунтовано, що інвестиційний стандарт забезпечить створення необхідних умов для співпраці влади і бізнесу та збільшення припливу прямих інвестицій, а Інвестиційна стратегія - захист прав інвесторів, підвищення інвестиційної привабливості регіонів та прозорість системи підтримки підприємців.

З 1 січня 2016 р. набрала чинності Угода про асоціацію між Україною та ЄС, відповідно до якої Україна повинна імплементувати та дотримуватися європейських правил стосовно державної допомоги. Хоча ці правила не мають на меті якимось чином регулювати податкову політику як країн - членів ЄС, так і України, вони обмежують можливості для застосування податкових пільг. Зважаючи на те, що Україна не є членом ЄС і не має перспективи стати ним у найближчому майбутньому, виникає багато питань щодо того, яким чином правила стосовно державної допомоги суб'єктам господарювання будуть застосовуватися в Україні, як це контролюватиметься на національному рівні та якими для України будуть наслідки у разі, якщо вона цих правил не дотримуватиметься. Досліджено особливості застосування податкових пільг з огляду на імплементацію європейського законодавства щодо державної допомоги в Україні, з урахуванням того факту, що Україна не є членом ЄС. Проаналізовано європейські правила державної допомоги та їх застосування в податковій сфері. Визначено, які саме податкові заходи можуть підпадати під дію європейського законодавства про державну допомогу. Спрощена система оподаткування, що є одним із найбільш серйозних податкових стимулів в Україні, не підпадатиме під дію правил про державну допомогу. А можливості застосування податкових пільг для великих компаній, навпаки, будуть обмежені. Встановлено, що Антимонопольний комітет України може мати серйозні труднощі у припиненні та поверненні незаконної державної допомоги. Зроблено висновок, що у випадку недотримання Україною своїх зобов'язань у цій сфері найбільш імовірно її чекатимуть тривалі переговори з ЄС, а також запровадження мит на субсидовані товари з боку ЄС. До 2023 р. Україна перебуватиму у перехідному періоді стосовно правил щодо державної допомоги і за цей час їх імплементація має серйозно вплинути на податкову сферу в Україні.

Визначено основні шляхи розвитку України в напрямку до забезпечення європейських стандартів санітарних та фітосанітарних норм. Висвітлено результати діяльності нашої держави щодо виконання вимог СОТ та ЄС в аспекті забезпечення належного рівня СФЗ. Проаналізовано сучасний стан та перспективи розвитку України в розрізі зазначених шляхів співпраці з ЄС, наголошено на необхідності системних змін в законодавстві та забезпеченні механізму його виконання, визначено пріоритетні напрямки у відповідній роботі.

Визначено перелік міжнародних зобов'язань України в нафтовій сфері, визначених Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їх державами-членами, з іншої сторони. Проаналізовано стан реалізації цих зобов'язань. Виокремлено проблеми, що виникли під час формування й реалізації політики в нафтовій сфері. Доведено, що через відсутність належного моніторингу виконання міжнародно-правових зобов'язань України та недостатню спроможність Уряду до стратегічного планування більшість завдань у нафтовій сфері не виконано. Без будь-яких обгрунтувань подовжено терміни виконання завдань, зокрема з формування мінімальних запасів нафти й нафтопродуктів, ухвалення нового Кодексу про надра, затвердження рекомендацій із контролювання роботи автозаправних станцій. Проблемами є внесення до планів роботи органів влади не питань вирішення проблем, а розроблення проектів документів, намагання окремих керівників відзвітувати про ухвалення нормативно-правових актів, у той час як робота над ними триває, а також намагання обійти встановлені процедури. Виправленню ситуації, яка склалася, має сприяти: установлення причин зриву строків виконання зобов'язань, визначених у планах імплементації; запровадження персональної відповідальності керівників центральних органів виконавчої влади за виконання поставлених завдань з оцінюванням їхньої діяльності не за продуктами, а за результатами політики; дотримання повного циклу аналізу політики під час підготовки владних рішень; узгодження з Енергетичною стратегією України на період до 2035 року всіх програмних і прогнозних документів, котрі будуть розроблюватись і схвалюватися. Наведено низку практичних рекомендацій центральним органам виконавчої влади, спрямованих на забезпечення рівності доступу та здійснення діяльності з розвідки, видобутку й виробництва вуглеводнів (Директива 94/22/ЄС), запровадження ефективної системи перевірки якості та безпечності нафтопродуктів (Директива 99/32/ЄC), обмеження шкідливого впливу автомобільного бензину й дизельного палива на здоров'я людини та навколишнє природне середовище (Директиви 2009/28/ЄС, 98/70/ЄС і 94/63/ЄС).

Розкрито сутність єврорегіонального співробітництва України, зокрема розглянуто нормативно-правове забезпечення державної регіональної політики та проаналізовано досвід регіональної політики країн Вишеградської четвірки. Увагу приділено транскордонному співробітництву як важливому чиннику підвищення регіональної конкурентоспроможності. Висвітлено особливості єврорегіонального співробітництва України з країнами-сусідами. Визначено євроінтеграційний потенціал нової посиленої угоди України з ЄС.

Досліджено теоретико-методологічні проблеми правотворення в Україні за умов європейської інтеграції. Висвітлено адміністративно-правовий аспект ролі органів, що здійснюють державний пробірний контроль, у забезпеченні надходжень державного бюджету України. Проаналізовано проблеми визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва. Охарактеризовано забезпечення прав і законних інтересів осіб за умов затримання та взяття під варту у кримінальному процесі України та країн англо-американської системи права.

Структуровано сучасні теоретичні підходи до розуміння громадянського суспільства та обгрунтовано необхідність активного залучення громадянського суспільства під час виконання Угоди про асоціацію між Україною і ЄС. Особлива роль у цьому процесі належить Українській стороні Платформи громадянського суспільства Україна - ЄС, головними завданнями якої є підготовка неупередженого аналізу виконання Угоди у різних сферах, вироблення рекомендацій щодо пріоритетних кроків для прискорення реформ, роз'яснення завдань і значення Угоди про асоціацію широкій громадськості та налагодження співпраці з європейським громадянським суспільством. Систематизація та аналіз основних форм громадського контролю: громадська експертиза, громадське розслідування, громадський аудит, громадський моніторинг, контрольна перевірка, надали змогу оцінити реалізацію органами державної влади України протягом січня 2015 - березня 2017 рр. положень восьми сфер Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС за допомогою громадського моніторингу та в результаті підготувати рекомендації органам державної влади.

Висвітлено питання інституційного та законодавчого забезпечення реалізації вимог ЄС у сфері санітарних та фітосанітарних заходів в Україні, зокрема, здійснено аналіз законодавства крізь призму "Всеохоплюючої Стратегії імплементації Глави 4 Угоди про асоціацію з ЄС". Зроблено висновок про те, що, з одного боку - застосування санітарних та фітосанітарних заходів відповідно до європейських вимог та практик сприяє підвищенню рівня захисту життя і здоров'я людей, тварин та рослин в Україні, розширенню експорту агрохарчової продукції до країн ЄС та третіх країн, а, з іншого - санітарні та фітосанітарні заходи є нетарифними заходами у торгівлі, і досить часто використовуються державами у протекціоністських цілях з метою укріплення власних позицій у міжнародній торгівлі.

Мета роботи - дослідження результатів і перспектив подальшого впровадження Європейської Зеленої угоди: дорожньої карти збалансованого природокористування. За результатами дослідження доведено доцільність імплементації Європейської Зеленої угоди з метою збалансованого природокористування в умовах децентралізації. На основі аналізу змісту положень презентованого Європейською комісією комюніке (офіційного повідомлення) "Європейська Зелена угода" виокремлено ключові напрями забезпечення її реалізації. Так, зокрема, такими напрямками є: модернізація і трансформація економіки з метою покращення клімату; виробництво чистої, доступної та безпечної енергії; мобілізація промисловості в напрямку циркулярної економіки; інтенсифікація процесу переходу до стійкої та розумної мобільності; розробка справедливої, здорової та екологічно чистої системи харчування для населення. Обгрунтовано, що ефективна реалізація ідей Зеленої угоди вимагає від національних органів публічної влади формування цілісного бачення з етапів її різнорівневої реалізації, при цьому враховуючи економічні, соціальні й екологічні реалії українського сьогодення. Така реалізація потребує першочергового суспільного обговорення її ключових моментів із залученням максимально широкого суб'єктного складу, а надто громадськості. Доведено, що на рівні законотворення та нормотворення потрібно здійснити цілий комплекс заходів як з оновлення чинних нормативно-правових положень екологічного змісту, так і прийняття низки якісно нових, які б повною мірою відповідали політиці ЄС у цьому питанні. Власне стандартизація та екологізація економічних і політико-правових інституційних основ функціонування українського суспільства та держави має стати своєрідною парадигмою їх розвитку на найближчі роки.

Розглянуто комплексний підхід щодо вдосконалення механізмів державної допомоги суб'єктам господарювання в Україні, включаючи такі механізми, як: організаційний, правовий, механізм надання, оцінки та коригування, а також механізм контролю щодо впливу на конкуренцію та торгівлю. З метою найбільш дієвого застосування цих механізмів наголошено на необхідності класифікації (фактичних, потенційних) випадків надання державної допомоги, які задовольняють критерії правил ЄС і які не задовольняють таких критеріїв (державна підтримка). Обгрунтовано доцільність інтеграції цілей і завдань політики державної допомоги із секторальними політиками, із відповідним застосуванням інструментів допомоги, які визнаються доцільними в міжнародній практиці.

Розглянуто проблеми адаптації Української правової системи в процесі імплементації угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Визначено питання освітньої політики в угоді про асоціацію між Україною та ЄС. Зазначено галузеву імплементацію угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Відзначено проблеми розвитку громадянського суспільства в контексті євроінтеграції України. Наведено питання трибуни молодого вченого.