Досліджено адміністративно-правове регулювання Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (ЗСУ). Охарактеризовано адміністративно-правовий статус Служби правопорядку. Розглянуто правову основу функціонування Військової служби (ВС) правопорядку у ЗСУ й її основні завдання та права у сфері зміцнення законності, правопорядку та військової дисципліни серед військовослужбовців ЗСУ й інших військових формувань. Детально досліджено організацію ВС правопорядку у ЗСУ, порядок її комплектування, правове регулювання проходження ВС у службі правопорядку та заходи щодо забезпечення законності в діяльності служби правопорядку. Висвітлено адміністративно-правові заходи забезпечення процесу діяльності служби правопорядку, правового регулювання застосування військовослужбовцями служби правопорядку спеціальних засобів під час виконання службових обов'язків.

Розглянуто поняття, систему та види військових злочинів. Проаналізовано особливості злочинів проти порядку підлеглості та військової гідності, проходження військової служби, збереження та користування військовим майном, експлуатації військової техніки, а також несення бойового чергування та інших спеціальних служб. Висвітлено основні питання злочинів у сфері охорони державної таємниці, військових злочинів у сфері службової діяльності тощо. Увагу приділено проблемам кваліфікації цих злочинів, відмежування їх від суміжних злочинів та діянь, що не є злочинними.

Визначено основні ознаки сучасної військової злочинності, її місце в загальній структурі злочинності, співвідношення із суміжними утвореннями, а також пріоритетами боротьби зі злочинністю та запобігання їй. Розроблено критерії та здійснено класифікацію військових злочиннів, які розглянуто як форму кримінального конфлікту з одночасним встановленням їх динамічних характеристик і показників. Проаналізовано основні характеристики особи злочинця-військовослужбовця, досліджено мотив і мотивацію військових злочинів у категорії системного аналізу. Здійснено феноменологічний аналіз системи протидії військовій злочинності з нової кримінологічної парадигми. Охарактеризовано специфіку здійснення загальносоціальних, спеціальних та індивідуальних запобіжних заходів.

Висвітлено основні поняття, джерела та структуру військового права, показано його місце у системі права України. Розкрито особливості військових правовідносин. Подано інформацію про військові правопорушення та засоби забезпечення законності у Збройних Силах України. Увагу приділено проблемам правосвідомості та правової культури військовослужбовців.

Вперше використано інформаційно-семіотичний підхід у дослідженні правової культури військовослужбовців, введено категорію "статусна правова культура військовослужбовців", яка характеризується особливостями правового статусу її носіїв. Визначено компетентну правову культуру офіцерського складу Збройних Сил України, роль правового мислення у правовій його культурі та виокремлено особливості його правового менталітету. Введено категорію "правові аномалії", що виражає негативний пласт правової культури військовослужбовців, наведено просторову модель визначення цієї культури та проведено конкретно-соціологічне дослідження рівня правової культури офіцерського складу Збройних Сил України. Удосконалено доктринальний підхід до класифікації правосвідомості та правової культури за рівнем і глибиною усвідомлення правової дійсності. Висвітлено питання використання правових традицій у правовій культурі військовослужбовців та охарактеризовано зміст правового статусу офіцерського складу Збройних Сил України та його зв'язок з правовою культурою офіцерів. Визначено напрями правової соціалізації в процесі формування досліджуваної культури.

В контексті вирішення актуальних для державотворення України проблем консплексно проаналізовано систему адміністративно-правових засад забезпечення законності та правоворядку ЗС України. Проаналізовано спеціальну наукову інформацію й акти національного законодавства, що регламентують різноманітні аспекти оборонної політики України та проходження військової служби її громадянами. Висвітлено сутність законності та правопорядку в системі ЗС України. Встановлено сутність, гарантії та критерії ефективності забезпечення законності та правопорядку в межах адміністративно-управлінської діяльності в Збройних Силах. Поелементно розкрито адміністративно-правовий механізм забезпечення законності та правопорядку в лавах армії України.

Проаналізовано норми чинного законодавства, які застосовуються при притягненні військовослужбовців до кримінальної відповідальності та призначенні їм покарання.

Розглянуто основні завдання та права Військової служби правопорядку у Збройних силах України, проаналізовано нормативно-правове забезпечення її діяльності.

Вирішено наукове завдання щодо встановлення сутності й особливостей адміністративної відповідальності за порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу військовозобов'язаними та призовниками. Здійснено аналіз історичного розвитку правових засад військового обов'язку, військової служби й адміністративної відповідальності військових, призовників і прирівняних до них осіб. Обгрунтовано поняття "військовий обов'язок" і "військова служба". Розглянуто стратегічні напрями реалізації державної політики у сфері військового обов'язку та військової служби. Виділено прогалини та колізії у чинному законодавстві, що регулюють відносини у сфері забезпечення військового обов'язку та військової служби. Визначено шляхи їх подолання з урахуванням зарубіжного законодавства. Проаналізовано склади адміністративних правопорушень як підстави адміністративної відповідальності за порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу. Охарактеризовано процедуру притягнення до адміністративної відповідальності у справах про порушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу, виділено стадії та особливості. Виокремлено правовий статус органів і посадових осіб, які розглядають справи про адміністративні правопорушення законодавства України про військовий обов'язок і військову службу. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, яке регулює адміністративну відповідальність військовозобов'язаних і призовників.

Розглянуто суб'єкти права на раціоналізаторську пропозицію щодо законодавства України та локального акту з інтелектуальної власності в Збройних Силах України з урахуванням законодавства воєнної сфери та закону про державну таємницю.

Розгляунто питання підвищення ефективності забезпечення інформаційної безпеки у Збройних силах України з позиції адміністративно-правового та соціологічного аспектів. Розглянуто управління забезпеченням інформаційної безпеки, особливості інформаційного впливу на військовослужбовців, зв'язок з боєздатністю військових колективів, модель оптимізації адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки у Збройних силах, системне застосування методів інформаційно-аналітичної роботи, їх взаємозв'язок.

Проаналізовано та висвітлено чинники, які впливають на процес короткострокового оборонного планування. Розглянуто законодавче поле та проблемні питання оборонного планування у Збройних силах України.

Досліджено поняття, ознаки й основні напрями правового регулювання воєнної безпеки в Україні з урахуванням складного політичного та соціально-економічного сучасного розвитку української державності. Розглянуто правовий вимір воєнної безпеки як складний міждисциплінарний інститут. Охарактеризовано правовий режим військового права та воєнної безпеки. Увагу приділено військовому законодавству й іншим джерелам військового права. Проаналізовано поняття, структуру, інституційну належність військових правоохоронних органів (органів правопорядку). Розкрито інтегральні ознаки спеціального військового правоохоронного органу - військової поліції. Подано інформацію про військову прокуратуру, а також особливості спеціалізації судового вирішення проваджень, які стосуються воєнної безпеки держави.

Розглянуто терміни, що є складовою пояснення адміністративно-правових відносин, які виникають у військовій сфері. Запропоновано авторське тлумачення термінів: "військовослужбовець", "військовозобов'язаний", "військова службова особа", "резервіст" та інші.

Розглянуто воєнну безпеку як складову національної безпеки. Визначено шляхи вдосконалення цивільного законодавства України про тимчасово окуповану територію. Досліджено генезис суб'єктивних прав внутрішньо переміщених осіб під час становлення української державності. Приділено увагу медико-психологічній реабілітації в мережі госпіталів ветеранів війни. Обгрунтовано принципи реформування воєнної юстиції за умов конфлікту в Україні.

Розкрито зміст і особливості професійної діяльності військових юристів. Розглянуто сутність і структуру їхньої професійної компетентності. Теоретично обґрунтовано та реалізовано педагогічні умови формування професійної компетентності майбутніх військових юристів у процесі фахової підготовки, а саме: спрямованість освітнього процесу на набуття майбутніми військовими юристами досвіду практичної діяльності як в умовах мирного, так і воєнного часу; забезпечення міждисциплінарних зв’язків і практичної орієнтованості навчальних дисциплін на формування професійної компетентності майбутніх військових юристів для виконання обов’язків як у мирний, так і воєнний час; спрямованість професійної підготовки на формування у майбутніх військових юристів професійно важливих якостей, комунікативної компетентності та професійної мотивації. Уточнено критерії, показники та рівні сформованості професійної компетентності майбутніх військових юристів. Експериментально доведено ефективність реалізації запропонованих педагогічних умов.

Висвітлено матеріали щодо стратегії розвитку сектору безпеки і оборони в сучасних умовах, актуальних питань формування і розвитку, організації діяльності та законодавчого забезпечення правоохоронної системи у сфері оборони в контексті євроатлантичної інтеграції України. Розглянуто моделі та напрями розвитку правоохоронних органів у сфері оборони з урахуванням досвіду держав-членів ЄС і НАТО, зосереджено увагу на практичних аспектах захисту прав і свобод військовослужбовців, протидії кримінальним правопорушенням і корупції та розвитку системи демократичного контролю у сфері оборони. Обговорено особливості громадської ради при міністерстві оборони України як суб’єкта цивільного контролю. Розглянуто правове забезпечення правоохоронної діяльності у сфері оборони: нормативно-правові та інституційні аспекти.

Досліджено комплекс теоретичних і практичних проблем запобігання злочинності у Збройних Силах України (ЗСУ) та обґрунтовано низку положень і висновків, нових у концептуальному плані й важливих для юридичної науки, а також діяльності правоохоронних органів України. Окрему категорію становлять загальнокримінальні правопорушення, що вчиняються в ЗСУ, їх кількість становить приблизно 1/5 від загальної кількості вчинених у ЗСУ кримінальних правопорушень. Особливою категорією також є латентна злочинність як сукупність невиявлених і не включених до статистичної звітності вчинених у ЗСУ кримінальних правопорушень. Увагу приділено теоретико-методологічним засадам дослідження злочинності в ЗСУ. З’ясовано стан дослідження злочинності в ЗСУ, встановлено його методологічний інструментарій та розкрито зміст кримінологічного поняття злочинності в ЗСУ. Надано кримінологічну характеристику злочинності в в ЗСУ. Досліджено стан і тенденції вчинення кримінальних правопорушень у ЗСУ, детермінанти такої злочинності та надано характеристику особи, яка вчиняє кримінальні правопорушення в ЗСУ. Запропоновано варіанти для запобігання злочинності серед військових та надано характеристики загальносоціальним, спеціально-кримінологічним та індивідуальним заходам запобігання злочинності в ЗСУ, запропоновано внесення відповідні змін до норм чинного законодавства.

Увагу приділено проблематиці матеріальної відповідальності військовослужбовців. Висвітлено загальноправову характеристику однойменного інституту адміністратвиного права. Досліджено наукознавчі засади матеріальної відповідальності військовослужбовців як інституту адміністративного права. Визначено напрями удосконалення цього різновиду юридичної відповідальності. Проаналізовано чинне національне законодавство у сфері притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності, на прикладі нормативно закріплених видів матеріальної відповідальності військовослужбовців. Охарактеризовано сучасний стан та напрями удосконалення інституту матеріальної відповідальності військовослужбовців.