Наведено теоретико-методологічне обгрунтування суспільної значущості освіти, проаналізовано проблеми застосування й удосконалення найважливіших механізмів державного управління регіональним комплексом неперервної освіти: інституційно-організаційного, соціально-економічного, фінансово-кредитного та нормативно-розпорядчого. З'ясовано, що необхідність державного забезпечення людського розвитку та підвищення конкурентоздатності особистості на ринку праці за умов трансформаційного суспільства вимагає впровадження адекватних освітніх інновацій. Доведено, що дієвим інструментом реалізації сучасних освітніх програм є регіональний комплекс неперервної професійної освіти багатофункціонального призначення, який має високу динамічність, легко адаптується до змін зовнішнього соціально-економічного середовища й інноваційної програмно-цільової організації державного управління. Удосконалено механізм фінансового забезпечення регіонального комплексу неперервної професійної освіти на засадах багаторівневості джерел і багатоканальності руху фінансових потоків (бюджетного та позабюджетного фінансування, залучення ресурсів служби зайнятості, асоціації роботодавців, спілки підприємців, профспілок, впровадження гнучкої оплати послуг, прямих і непрямих інвестицій, грандів).

Дисертацію присвячено дослідженню проблеми формування змісту програм підвищення кваліфікації в системі державної служби України. Визначено місце і роль підвищення кваліфікації держслужбовців у формуванні кадрового потенціалу, встановлено її сутність та проаналізовано існуючі тенденції щодо визначення змісту підвищення кваліфікації у контексті соціально-психологічного аспекту, видів компетентності держслужбовців. Розроблено комплексні підходи щодо соціально-психологічних досліджень потреб у навчанні держслужбовців, психологічної сутності їх актуальних видів компетентності, запропоновано методику розробки змісту програм підвищення кваліфікації на основі соціально-психологічних досліджень потреб у навчанні.

На прикладі фінансування з обласного бюджету Львівської області проаналізовано роль центральних і регіональних органів виконавчої влади та роботодавців у підготовці кваліфікованих робітників. Визначено пріоритетні напрями подальшого розвитку професійно-технічної освіти (ПТО) Львівської області. Обгрунтовано висновки щодо прогнозування тенденцій розвитку ПТО, об’єктивні й суб’єктивні чинники щодо планування потреб у висококваліфікованих робітниках, про необхідність створення державних стандартів, Національних рамок кваліфікацій. Констатовано актуальність функціонування системи освіти як єдиного механізму – від дошкільної освіти до професійної підготовки в ПТНЗ та ВНЗ. Запропоновано шляхи оновлення цієї системи.

На примере финансирования из областного бюджета Львовской области проанализирована роль центральных и региональных органов исполнительной власти и работодателей в подготовке квалифицированных рабочих. Определены приоритетные направления дальнейшего развития профессионально-технического образования (ПТО) Львовской области. Обоснованы выводы по прогнозированию тенденций развития ПТО, объективные и субъективные факторы, препятствующие планированию потребностей в высококвалифицированных рабочих, о необходимости создания государственных стандартов, Национальных рамок квалификаций. Констатирована актуальность функционирования системы образования как единого механизма – от дошкольного образования до профессиональной подготовки в ПТУ и ВУЗ. Предложены пути обновления этой системы.

The author analyses role of central bodies of executive power, regional authorities and employers in the process of skilled workers’ training.

Мета роботи - аналіз та оцінка здобутків та загроз розвитку професійної освіти в умовах децентралізації влади й окреслення напрямів підвищення ефективності управління професійною освітою в Україні. Проаналізовано стан розвитку професійної освіти та виявлено певні здобутки та загрози розвитку професійної освіти. Обгрунтовано необхідність децентралізації управління освітою і, на основі вивчення зарубіжного досвіду та системного аналізу законодавчих ініціатив профільного міністерства, запропоновано низку напрямів підвищення ефективності управління професійною освітою в Україні (запровадження нової моделі фінансування; зміна системи адміністрування професійної освіти; активізація органів місцевого самоврядування з питань управління та фінансування професійної освіти; розвиток дуальної форми навчання та інші). Перспективою подальших досліджень у цьому напрямі є оцінювання фінансових і нефінансових вигід від реформування професійної освіти для працівників, роботодавців, регіонів та держави.