Using National Mining University as an example, stages of innovation structures development at Universities are considered. The role of state and local authorities in this process is determined and the expediency of research universities creation in Ukraine is proved.

Проаналізовано сучасний стан та еволюційні тенденції розвитку української системи вищої освіти, її специфіку в порівнянні з закордонними системами й обгрунтовано загальносвітові тенденції розвитку системи вищого освіти. Виявлено специфіку функціонування, передумови та напрямки розвитку університетів в інноваційній економіці. Визначено напрямки трансформації університетів за умов інноваційного розвитку економіки та суспільства, що базується на знаннях. Запропоновано визначення поняття "інноваційний університетський комплекс" як перспективної форми інтеграції освітньої, наукової й інноваційної діяльності. Розроблено концептуальні підходи до формування внутрішньої структури освітньої підсистеми університетського комплексу. Обгрунтовано стратегічні напрямки інноваційного розвитку університетських комплексів з урахуванням особливостей організації української системи вищої освіти та загальносвітових тенденцій розвитку системи освіти.

Запропоновано теоретико-методологічне обгрунтування латентних смислів європейської ідеї в контексті державного управління розвитком сучасної університетської освіти та розбудови незалежної, правової, демократичної, соціальної держави. Визначено специфічні особливості формування інституціональних основ університету як об'єкта державного управління, його місце та роль у суспільстві та в суспільних трансформаціях. Розглянуто реальні можливості університету як генератора суспільних цінностей. Охарактеризовано процес генезису та розвитку ідеї та практики університету в Україні. Здійснено аналіз значення університету як інституції, здатної забезпечити реалізацію концепції "суспільства знань".

Висвітлено становлення Запорізького національного університету (ЗНУ), його перші кроки, розвиток у післявоєнні роки, одержання статусу національного університету. Розглянуто навчальну роботу на юридичному факультеті ЗНУ, його кафедри, наукову діяльність, студентське товариство.

Освещено становление Запорожского национального университета (ЗНУ), его первые шаги, развитие в послевоенные годы, получения статуса национального университета. Рассмотрена учебная работа на юридическом факультете ЗНУ, его кафедры, научная деятельность, студенческое общество.

Висвітлено найбільш важливі аспекти сучасної юридичної освіти в контексті Болонського процесу, проаналізовано значення дисципліни "Університетська освіта та юридична деонтологія" для студентів юридичного факультету, розкрито основні види юридичної діяльності. Акцентовано увагу на різних видах культури юриста (професійній, етичній, естетичній, політичній, інформаційній, психолого-педагогічній) та сформульовано вимоги, що висуваються до різних видів юридичної діяльності. Розглянуто стандарти юридичної професії, зокрема, національні деонтологічні та міжнародні стандарти професійної діяльності юристів.

Подано аналіз існуючої нормативно-правової бази університету в умовах інтеграції в європейські інститути. Показано, що можлива синхронізація європейських та українських норм регулювання організації навчального процесу на прикладі Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка. Розглянуто процес формування стратегії розвитку університету й те, як це впливає на здатність університету до автономії.

Надано результати одного з етапів дослідження розвитку університету як ядра регіональної інноваційної системи. Описано прояви корупції в інноваційній діяльності університету та розглянуто специфічні риси корупції у досліджуваній сфері. Доведено, що рівень корупції в інноваційній діяльності університету можна знизити шляхом розробки механізмів у межах концепції потрійної спіралі, згідно з якою університету відводиться ключова роль у становленні регіональної інноваційної системи, у цьому випадку активне громадянське суспільство є регулятором і контролером процесу взаємодії системи університет - бізнес - держава.

Досліджено теоретико-прикладні проблеми зародження, становлення та розвитку юридичної науки й освіти в Києво-Могилянській академії та її фактичній наступниці - Київській духовній академії у 1615 - 1920 рр., а також проаналізовано викладені академіями юридичні знання для практичної юридичної діяльності їх випускників. Охарактеризовано методологічну основу дослідження, надано визначення окремих методів і принципів наукового пізнання, які були використані для розкриття теми. Опрацьовано значний масив історіографічного та архівного матеріалу. Досліджено внесок у юридичну освіту, науку і практику Києво-Могилянської академії (1615 - 1817 рр.), враховано припинення її існування у 1817 р. та відновлення у 1819 р. як Київської духовної академії, визначено розвиток юридичної складової в науковій та навчально-виховній сфері останньої до 1920 р. Охарактеризовано наукові здобутки й основні державно-правові погляди професорів і вихованців закладів, практичну юридичну діяльність вихованців академій.