Розглянуто комунікативну діяльність як складову професійної діяльності державного службовця. Викладено теоретичні підходи до визначення комунікації в державному управлінні. Проаналізовано моделі комунікації паблік рилейшнз як елемент практичної діяльності державного службовця, політичної комунікації як традиційні елементи комунікації, а також комунікації в менеджменті як елемент внутрішньо-організаційної взаємодії державного службовця, маніпулятивної, психологічної комунікації.

Рассмотрена коммуникативная деятельность как составная профессиональной деятельности государственного служащего. Изложены теоретические подходы к определению коммуникации в государственном управлении. Проанализированы модели коммуникации паблик рилейшнз как элемент практической деятельности государственного служащего, политической коммуникации как традиционные элементы внутренне-организационного взаимодействия государственного служащего, манипулятивной, психологической коммуникации.

Одним із наслідків впливу на сучасний світ процесів глобалізації та інформатизації, бурхливого розвитку інформаційних і комунікаційних технологій є формування сучасного інформаційного суспільства, в якому знання й інформація стають ключовими ресурсами державного і суспільного розвитку. Протягом усієї історії людства інформація розглядалася як важливий військовий, політичний, економічний, соціологічний чинник, що значною мірою зумовлював поступ держави, суспільства, а також прогрес кожного його члена. Володіти певною інформацією означало мати упевненість у вирішенні важливих суспільних проблем. Здатність індивідуума збирати, накопичувати, трансформувати та передавати інформацію стала визначальною у формуванні його як істоти соціальної, як особистості, наділеної інтелектом, креативністю. Саме ця здатність надала змогу передавати досвід і знання з покоління в покоління, що забезпечувало суспільний прогрес. Соціальна взаємодія окремих людей соціальних груп, соціуму загалом базується передусім на обміні інформацією.