Індекс рубрикатора НБУВ: Х2(4Укр)414 + Э372.24-341.4 + Т3(5)414-5

Рубрики:

Історія держави і права

Руська Православна Церква

Історія

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Узагальнено світовий досвід державно-церковних відносин щодо виявлення, запобігання та припинення протиправної діяльності представників неокультів, а також провадження протекціоністської політики щодо традиційних церков як носіїв національної культури. Досліджено державно-церковні відносини у нашій державі та визначено духовно-релігійну складову національної безпеки України. З'ясовано ступінь загрози від протиправних діянь представників неокультів, що становлять небезпеку для держави, суспільства та окремих громадян. Надано науково обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України з метою оптимізації системи державно-церковних відносин у нашій країні з урахуванням світового досвіду. Розроблено організаційно-методичні рекомендації щодо професійної діяльності державних службовців у процесі взаємодії з представниками новітніх релігійних організацій. Проаналізовано характерні ознаки неокультів та розроблено нову класифікацію цих об'єднань. Феномен культів досліджено з використанням напрацювань різних галузей знань: державного управління, релігіє- та правознавства, політології та психології.

Розглянуто основні етапи правового становища старообрядців у Росії. Встановлено, що наприкінці XVII ст. відкрита пропаганда старої віри в державі перебувала під забороною, певна лібералізація наступила за часів Катерини II, проте з приходом до влади Миколи І лояльне ставлення до старообрядців закінчилося. Репресивну політику уряду стосовно послідовників старої віри було дещо призупинено за Олександра II й лише в 1905 р. старовіри одержали віросповідні свободи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э372.24-112 + Х803.3

Рубрики:

Руська Православна Церква

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено досвід духовно-релігійного перевиховання ув'язнених у в'язницях Російської імперії у XIX столітті. Проаналізовано діяльність священнослужителів в контексті духовно-релігійного перевиховання осіб, які вчинили протиправні діяння. Священик обов'язково був включений до персоналу в'язниці. Його обов'язки, що стосувалися богослужіння у церкві, і релігійно-моральний вплив на ув'язнених, були передбачені у статуті в'язниці. Священик був відповідальним за турботу про моральність ув'язнених. Він виконував багато функцій: судив у тюремній церкві, виконував усі церковні обряди (поховання, хрестини і т.д.); вів бесіди з ув'язненими на релігійні і моральні теми, викладав Закон Божий неповнолітнім ув'язненим.

Представлено на основі досягнень вітчизняної і зарубіжної науки історії права та держави, аналізу російського імперського законодавства, практики Цивільного касаційного департаменту Урядуючого Сенату, а також архівних і інших письмових джерел досліджено правовий режим власності Православної церкви синодального періоду. Розкрито поняття церковної власності та її видів, правове регулювання порядку та підстав придбання власності, реалізації правомочностей власників та обсяг майнових прав інституцій Православної церкви синодального періоду, захисту права церковної власності, а також роль і функції вищих та єпархіальних органів управління і контролю в сфері регулювання церковної власності.