Висвітлено теоретико-методологічні аспекти процесу пізнання в правовій сфері. Проведено логічний аналіз юридичних понять. Розглянуто судження як форму логічного мислення та його роль в юридичній теорії та практиці. З'ясовано логічну сутність кримінально-правової кваліфікації злочину. Розглянуто основні формально-логічні закони та їх роль в юридичній теорії та практиці. Розкрито умовивід як форму логічного мислення, описано дедуктивний та індуктивний умовиводи, встановлено їх значення. Розглянуто сутність гіпотези та версії, їх роль в професійній діяльності працівників правоохоронних органів.

Обгрунтовано семантико-модельні засади логіки права через зіставлення існуючих філософських підходів.

Розглянуто юридичну аргументацію як міждисциплінарний логіко-юридичиий науковий предмет. Досліджено питання становлення й історичного розвитку теорії юридичної аргументації, особливості мови права. Висвітлено аналітичну та діалогічну моделі аргументації, визначено відмінність між науково-теоретичною та практичною типами аргументації. Розглянуто види аргументації та способи обгрунтування, логічні характеристики аргументації в судовому спорі, види логічних помилок і способи їх уникнення тощо.

Досліджено історію виникнення, етапи та основні проблеми використання логіко-структурного підходу в державному управлінні регіональними цільовими програмами.

Увагу приділено проблемі формування у майбутніх молодших спеціалістів з права професійних умінь із логічного структурування професійної інформації. Розкрито сутність і структуру поняття "професійні уміння із логічного структурування професійної інформації у майбутніх молодших спеціалістів із права". Проведено теоретичний аналіз особливостей організації професійної підготовки щодо їх формування у вітчизняних і зарубіжних ВНЗ I - II рівнів акредитації. Теоретично обгрунтовано, впроваджено педагогічні умови та модель формування в майбутніх молодших спеціалістів із права професійних умінь із логічного структурування професійної інформації під час професійної підготовки, які представлені сукупністю наступних компонентів: методологічно-цільового, змістовного, інформаційно-технологічного, оцінювально-діагностичного, ефективність яких перевірено експериментальним шляхом.

Досліджено історичний розвиток теорії юридичної аргументації. Розглянто мову права як семіотичну систему. Проаналізовано юрислінгвістичний аналіз мови закону як підгрунтя юридичної аргументації. Охарактеризовано функції логічних форм у такій аргументації. Приділено увагу аналітичній і діалектичній юридичним аргументаціям. Обгрунтовано логічну теорію питань і відповідей. З'ясовано особливості інтеррогативної логіки у юридичному дискурсі. Описано типи софістичних помилок.