Автор, відхиляючи ідеї К.Маркса, З.Фрейда, логічного позитивізму та політичного егалітаризму, демонструє шкідливість і хибність наївного застосування наукових методів у культурі та освіті, що призвело не до панування розуму та культури, а до омани. Розглянуто основні концепції, необхідні для критичного аналізу найпоширеніших теорій справедливості та умов, яким має задовольняти конституція для забезпечення індивідуальної свободи.

Наведено результати авторських розмірковувань над співвідношенням свободи і закону, принципами соціальної справедливості в контексті сучасної економіки і політики, а також значенням демократії з метою розбудови політичного устрою вільного народу. Зроблено спробу роз'яснення традиційної доктрини ліберального конституціоналізму.

Викладено філософські аспекти взаємодії управління, влади та держави в процесі суспільного розвитку, охарактеризовано основні принципи та наведено методи сучасного соціального управління, зокрема, врегулювання соціальних конфліктів. Розкрито зміст управлінської діяльності на технологічному, прагматичному та морально-світоглядному рівнях, а також аксіологічні аспекти сучасного управління. Показано роль інтелігенції та еліти в системі влади.

Изложены философские аспекты взаимодействия управления, власти и государства в процессе общественного развития, охарактеризованы основные принципы и приведены методы современного социального управления, в частности урегулирования социальных конфликтов. Раскрыты содержание управленческой деятельности на технологическом, прагматическом и морально-мировоззренческом уровнях, а также аксиологические аспекты современного управления. Показана роль интеллигенции и элиты в системе власти.

Розглянуто проблеми тлумачення понять "стиль мислення суб'єкта державно-управлінської діяльності", а також його використання під час проведення теоретико-методологічного аналізу проблем державного управління. Наведено оригінальну дефініцію "стиль мислення суб'єкта державно-управлінської діяльності". Розглянуто особливості процесу формування, розвитку та змін стилів мислення у контексті історичного розвитку суспільства. На підставі дослідження генези стилів мислення проаналізовано та встановлено різноманітність даних стилів, розроблено їх класифікацію. Досліджено детермінанти процесів формування, розвитку та змін стилів мислення. Визначено конструктивні та перспективні за своїм потенціалом стилі мислення суб'єктів державно-управлінської діяльності, які сприятимуть розвитку системи державного управління в Україні. Досліджено соціальну роль досліджених стилів у процесах суспільних трансформацій і впливу їх на систему державного управління в аспекті світової глобалізації та інтеграції України.

Проведено комплексне дослідження теоретичних основ модернізації системи суспільного управління на засадах соціально-філософської комунікативної парадигми. Основну увагу акцентовано на проблемах управління розвитком європейських метрополій як складних соціально-економічних систем, особливості функціонування, структурна побудова та статус яких обумовлюють необхідність запровадження на їх рівні новітніх управлінських моделей. Запропоновано нове тлумачення поняття "управління" через призму інтерсуб'єктивності, визначено й обгрунтовано сутнісні ознаки комунікативної парадигми в суспільному управлінні. Розроблено практичні рекомендації щодо імплементації положень комунікативної парадигми у вітчизняну політико-адміністративну практику в напряму розвитку партнерської взаємодії між державою та територіями, містом і передмістям.

Досліджено процеси соціальної самоорганізації та соціальної організації в контексті різноманіття ролей систем державної влади та державного управління у забезпеченні еволюційного розвитку країни. Висвітлено аспекти теорії складності. Проаналізовано зміст такого фундаментального розділу теорії складності, як синергетика першого порядку. Розглянуто межі застосовності синергетики першого порядку. Запропоновано синергетико-системологічний підхід до описання та проектування процесів соціальної організації та соціальної самоорганізації. Представлено синергетично-рефлексивну модель соціальної самоорганізації та управління. Запропоновано нові теоретичні та методологічні підходи до оптимізації системи державної влади та системи державного управління. Розглянуто проблему горизонту прогнозу в управлінні та синергетичні особливості стратегічного управління.