Висвітлено проблеми профілактики суїцидів серед працівників органів та підрозділів внутрішніх справ України, проблеми підліткового суїциду, психологічні аспекти поведінки суїцидентів. Розглянуто структуру психологічного втручання після суїцидальної спроби, особливості використання психотерапевтичних метафор під час роботи з потенційними суїцидентами, профілактику девіантної поведінки шляхом формування правосвідомості громадян, психологічні закономірності вчинення суїциду та вбивства, їх спільності та відмінності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)014 + Ю937-953.6

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Психологія особи

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Приведен перечень философских, юридических, социологических, психологических и медицинских трудов по проблеме насилия, изданных в основном после 1991-го г. Рассмотрены вопросы видов насилия, грабежей и разбоев, истязаний, убийств, терроризма, а также насилия в семье и в криминальной субкультуре.

Досліджено поведінку неповнолітніх правопорушників, які утримуються у виховно-трудових колоніях. Установлено, що не тільки рівень агресивних ворожих реакцій є різним у осіб, які скоїли різні злочини, але і види агресивності відрізняються у злодіїв, убивць, гвалтівників і хуліганів. Показано, що здебільшого у різних злочинців проявляється фізична агресія.

Досліджено природу аутоагресивної поведінки працівників органів внутрішніх справ, визначено її структуру, причини та приводи. На основі аналізу випадків самогубств працівників органів внутрішніх справ (ОВС) України за 1996 - 2000 рр. складено соціально-демографічний портрет суїцидента. Визначено та класифіковано соціально-психологічні причини та приводи суїцидальної поведінки працівників ОВС. Розроблено систему превентивно-профілактичних заходів щодо запобігання аутоагресивній поведінці працівників міліції. Запропоновано алгоритм діяльності практичного психолога щодо попередження аутоагресивної поведінки працівників міліції, який складається з прогнозування, превенції та психопрофілактики. Уточнено систематизацію поглядів щодо проблеми самогубств в контексті основних наук про людину. Поглиблено сучасні уявлення про ефективні методи і форми виявлення, профілактики і корекції аутоагресивної поведінки.

Вперше на підставі застосування особистісно-ситуаційного підходу проведено дослідження феномену агресії. Уточнено деякі теоретичні уявлення про форми та види агресивної поведінки, структуру та види агресії. Встановлено особливості проявів непротиправної агресивної поведінки у дорослих, що належать до "групи ризику". З'ясовано чинники, що впливають на форми її вираження. Вивчено особистісні, характерологічні та психодинамічні якості працівників служб охорони, що сприяють формуванню різних форм агресивної поведінки. Встановлено вплив деяких особистісних та ситуаційних факторів на агресивність досліджуваних осіб, зокрема актуального самовідчуття та самоставлення, стосунків у сім'ї, з колегами, керівництвом. Доведено, що механізм агресивної поведінки може бути представлений у вигляді чотирьох взаємопов'язаних чинників: збудливості, завуальованої жорстокості, негативізму та почуття провини. Запропоновано корекційну програму з елементами психотренінгу для профілактики та усунення агресії та агресивної поведінки у працівників служб охорони. Експериментально доведено ефективність розроблених заходів й обгрунтовано доцільність їх застосування для розв'язання завдання корекції агресивних форм поведінки та оптимізації особистісних утворень.

Розкрито психологічний зміст понять правомірної та неправомірної агресії працівників ОВС, визначено їх детермінанти. Наведено визначення понять "тип", "вид", "форма" агресії, "психологічний механізм агресії", "правомірна агресія", "неправомірна агресія", "психологічний механізм правомірної агресії". Запропоновано структурні компоненти професійно-психологічної готовності працівників ОВС до правомірного застосування сили у службовій діяльності. Розроблено й обгрунтовано критерії для визначення рівня професійно-психологічної придатності працівників ОВС у разі закріплення табельної вогнепальної зброї на постійне носіння та зберігання. Визначено динаміку зміни емоційного стану працівників ОВС після застосування цієї зброї та спецзасобів, обгрунтовано вибір методів психологічної допомоги залежно від часу, що минув після критичного інциденту. Розкрито суть понять "агресія", "кримінальна агресія", "психологічна агресія", "патологічна агресія", "професійно-психологічна підготовка", "професійно-психологічна підготовленість" та "професійно-психологічна готовність" до правомірного застосування сили у службовій діяльності, а також розглянуто завдання, компоненти та напрямки формування професійно-психологічної готовності. Наведено класифікацію психологічних детермінант агресії - особливостей, чинників, видів, форм, механізмів, компонентів. Розвинуто наукові положення щодо напрямків, форм, методів і завдань професійно-психологічної підготовки курсантів ВНЗ МВС і працівників ОВС до прояву правомірної агресії у службовій діяльності.

Здійснено теоретичний аналіз проблеми самогубства та наведено результати дослідження ставлення персоналу органів внутрішніх справ (ОВС) до суїцидів. Розглянуто основні теоретичні підходи до аналізу суїцидальної поведінки, розкрито її психологічну сутність, проаналізовано види, мотиви, причини, приводи та чинники ризику й антиризику суїцидальної поведінки, розкрито особливості суїцидальної поведінки персоналу внутрішніх справ. Досліджено індивідуально-типологічні особливості ставлення працівників ОВС до суїцидів. Визначено психологічний зміст і психологічні чинники суперечливого, нейтрального та негативного стану персоналу ОВС до суїцидів. Показано, що негативне ставлення виступає антисуїцидальним чинником, а суперечливе - чинником ризику суїцидальної поведінки персоналу ОВС. На підставі одержаних даних запропоновано під час діагностики суїцидальної поведінки персоналу ОВС враховувати ставлення до самогубства, а під час психопрофілактики самогубств формувати негативне ставлення та розвивати психологічні особливості, які його обумовлюють.

Проведено аналіз основних наукових підходів щодо вивчення аутоагресії особистості взагалі й аутоагресії засуджених. Розглянуто специфічні особливості самодеструктивної активності засуджених за умов пенітенціарного закладу. З'ясовано особливості впливу умов відбування покарання, кримінальної субкультури на аутоагресивну активність засуджених. Встановлено, що аутоагресія має спільну природу з агресією та виявляється складним, динамічним явищем, яке виступає проекцією індивідуально-психологічних проявів особистості та тиску чинників соціального середовища, які у своєму системному поєднанні призводять до деструктивного вибуху, що має внутрішній вектор спрямованості. Теоретично обгрунтовано й емпірично досліджено особливості детермінації аутоагресії у засуджених різної статі та віку. Розроблено психокорекційну програму, в якій задіяний комплекс методів психокорекційного та психопрофілактичного спрямування щодо подолання аутоагресивних намірів засуджених. Встановлено відповідні рекомендації щодо зниження рівня прояву аутоагресії в осіб, засуджених до позбавлення волі.

Зазначено, що між повнолітніми, засудженими за насильницькі та ненасильні дії, існує різниця в особливостях прояву агресії в конфліктних ситуаціях. Це стосується її індексу та вибору поведінки під час виходу із суперечки в разі загострення стосунків, а також складу злочину.

Актуалізовано питання шляхів підготовки у ВНЗ майбутнього юриста до виконання професійної діяльності у професійному конфліктогенному середовищі. Поняття конфліктологічної культури (КК) юриста трактовано як якісну характеристику професійної життєдіяльності юриста у конфліктогенному професійному середовищі. Зазначено, що сформована на індивідуальному рівні КК, яка передбачає володіння знаннями про внутрішньоособистісний конфлікт, його прояви, а також способи продуктивного психологічного захисту, технології і техніки подолання криз професійного зростання, сприятиме професійному становленню фахівця, тому КК юриста необхідно розглядати як мету професійної освіти. Рекомендовано для вирішення проблеми покращання якості професійної підготовки юристів за умов професійної діяльності суттєво активізувати педагогічні дослідження процесу формування КК студентів юридичних ВНЗ України на підставі сучасних педагогічних технологій.

Актуализирован вопрос путей подготовки в ВУЗ будущего юриста к выполнению профессиональной деятельности. Понятие конфликтологической культуры (КК) юриста истолковано как качественная характеристика профессиональной жизнедеятельности юриста в конфликтогенной профессиональной среде. Утверждается, что сложившаяся на индивидуальном уровне КК, предусматривающая владение знаниями о внутриличностном конфликте, его проявлениях, а также о способах продуктивной психологической защиты, технологии и техники преодоления кризисов профессионального роста, будет способствовать профессиональному становлению специалиста, поэтому КК юриста необходимо рассматривать как цель профессионального образования. Рекомендовано для решения проблемы улучшения качества профессиональной подготовки юристов в условиях профессиональной деятельности существенно активизировать педагогические исследования процесса формирования КК студентов юридических ВУЗ Украины на основании современных педагогических технологий.

The author considers the peculiarities of the formation of the conflict logical culture lawyers under the conditions of modern Ukrainian State building.

Розглянуто сенс поняття "агресія", "агресивність", "агресивна поведінка". Наведено порівняльну характеристику пояснень детермінант і механізмів агресії, а також результати аналізу емпіричного дослідження форм і проявів агресивної поведінки у юнаків школи та виправно-трудових колоній.

Рассмотрен смысл понятия "агрессия", "агрессивность" , "агрессивное поведение". Дана сравнительная характеристика объяснений детерминант и механизмов агрессии. Проведен анализ эмпирического исследования форм и проявлений агрессивного поведения у юношей школы и исправительно-трудовых колоний.

The article presents the sense of concept "aggression", "aggression", " aggressive behaviour ". The comparative characteristic of explanations a determinant and mechanisms of aggression is given. The analysis of empirical research of forms and displays of aggressive behaviour at young men of school and juvenile delinquents is given.

Проаналізовано усі випадки самогубств по Хмельницькій області за 5 років. Виділено основні способи їх здійснення.

Рассмотрен террористический конфликт как форма существования мирового универсума. Дана общая характеристика вооруженной конфликтности. Изложен гуманитарный аспект развития права вооруженных конфликтов. Дана оценка силового содержания международного права. Приведены глобализационные критерии криминализации деяний международной сферы. Раскрыты проблемы эффективности международно-правовой практики регулирования вооруженных конфликтов. Предложен конфликтологический подход в международных уголовно-правовых характеристиках терроризма. Исследован террористический конфликт как объект регулирования международного права вооруженных конфликтов.

Уперше у вітчизняній філософсько-правовій науці проведено комплексне дослідження насильства та толерантності, в якому представлено системне бачення цих філософсько-правових явищ в умовах новелізації концептуальної та інструментальної методології юриспруденції і євроінтеграційних процесів. Проаналізовано теоретико-правові основи дослідження насильства і толерантності, подано системний аналіз теоретико-методологічних та онтогносеологічних засад забезпечення захисту людини від протиправного насильства й агресії та гарантування дотримання принципу толерантності. Зазначено, що категорії філософії та філософії права, які використовувалися під час пізнання насильства і толерантності, акумулюють результати розвитку інших окремих наук: юриспруденції, логіки, психології, політології, культурології, лінгвістики, релігієзнавства, соціології тощо. Актуалізовано проблематику насильства та толерантності як тенденцій розвитку сучасного суспільства. Здійснено філософсько-правовий аналіз насильства як інструменту маніпулювання людською свідомістю. Проаналізовано логіко-методологічний аспект взаємодії феномена насильства зі свідомістю людини та відображення його у громадській думці. Встановлено, що поєднання антропологічного, системного, цивілізаційного й аксіологічного підходів при дослідженні застосування насильства у соціумі допомагає подолати тенденцію тотального звуження насильства до суто соціального явища, яке розглядається лише як злочинна діяльність, що належить до сфери кримінального права. Розкрито співвідношення насильства й агресії, насильства та нормативності, насильства і права, насильства і справедливості, насильства та порядку, насильства й релігії, насильства і психології. Підкреслено, що лише в рамках толерантного підходу (як частини світоглядного, внутрішнього) можна шукати ефективне рішення проблем подолання насильства у міжнародних відносинах, оскільки його глибинні, початкові причини знаходяться, перш за все, в морально-етичній площині.