На основі досягнень криміналістичної науки та суміжних наук досліджені основні ідеї ранньої профілактики насильницьких статевих девіацій, правопорушень, злочинів серед молоді. Розглянуто поняття норми та відхилень як передумови кризи у психосексуальному розвитку молоді; психологічну характеристику кризи психосексуального розвитку; форми статевих девіацій та їх психолого-кримінологічні особливості; попередження статевих відхилень як причин і умов статевих злочинів.

На основі досягнень кримінологічної науки та суміжних наук розглянуто поняття норми та відхилень (девіацій) як передумови кризи у психосексуальному розвитку молоді. Зроблено психологічну характеристику кризи психосексуального розвитку. Висвітлено форми статевих девіацій та їх психолого-кримінологічні особливості, шляхи попередження статевих відхилень як причин і умов статевих злочинів.

Монографію присвячено дослідженню психолого-кримінологічних аспектів процесу вибору девіантних форм поведінки. Розглянуто концептуальні ідеї, методологічні основи дослідження, взаємозв'язок свободи вибору та відповідальності. Проаналізовано проблему норми та відхилень від неї на матеріалах статевих девіацій, правопорушень та злочинів.

Досліджено феномен психосексуальних труднощів (ПСТ), визначено їх понятійно-категоріальний апарат. Визначено причини виникнення ПСТ у офіцерів внутрішніх військ МВС України. Розроблено психодинамічну методику подолання психосексуальної проблематики офіцерів даних військ, обгрунтовано її сутність, проаналізовано структуру та розкрито її зміст. Досліджено динаміку подолання ПСТ офіцерів внутрішніх військ у процесі психодинамічного консультування, наведено практичні рекомендації військовим психологам і командуванню військових частин щодо застосування психодинамічного консультування.

Розглянуто психологічні та біологічні особливості жінок, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, а також вплив фактора позбавлення волі на психічний стан жінок.

Поглиблено наукові уявлення щодо професійного зростання жінки-керівника в правоохоронних органах у контексті соціально-психологічних особливостей та характеристики його етапів, що збагачує наукові концепції соціальної психології. Увагу приділено дослідженню особистісних (оптимізм, розвинуте почуття власної гідності, незалежність, самостійність, сміливість, толерантність), психофізіологічних (емоційна гнучкість, лабільність, стресостійкість, швидкість реакції) та управлінських (відкритість досвіду, відповідальність, вміння впливати на підлеглих, організованість, схильність до лідерства) якостей жінки-керівника правоохоронних органів, від яких залежить її професійне зростання. Охарактеризовано етапи професійного зростання жінок-керівників у правоохоронних органах шляхом порівняльного аналізу спільних ознак і відмінностей наукових підходів до його структури та змісту. Розрито програму сприяння реалізації професійного зростання жінки-керівника в правоохоронних органах та експериментально доведено її ефективність.

Розглянуто проблему доцільності збільшення пенсійного віку (особливо жінкам), наведено постановку завдань, намічено засоби їх вирішення. Розглянуто особливості періоду пізньої зрілості.

Вперше виявлено соціально-психологічні особливості професійного зростання жінки-керівника в правоохоронних органах, визначено систему критеріїв їх професійної успішності. Доведено, що професійна успішність жінки-керівника в правоохоронних органах є основою її професійного зростання. Поглиблено уявлення про зміст поняття "професійне зростання жінки-керівника в правоохоронних органах", набули подальшого розвитку дослідження загальних особистісних (оптимізм, розвинуте почуття власної гідності, незалежність, самостійність, сміливість, толерантність), психофізіологічних (емоційна гнучкість, лабільність, стресостійкість, швидкість реакції) й управлінських (відкритість досвіду, відповідальність, вміння впливати на підлеглих, організованість, схильність до лідерства) якостей жінки-керівника правоохоронного органу, від яких залежить її професійне зростання. Удосконалено характеристику етапів професійного зростання жінок-керівників у правоохоронних органах шляхом порівняльного аналізу спільних ознак і відмінностей наукових підходів до його структури та змісту.