Висвітлено основні засади законодавства України про ветеринарну медицину. Проаналізовано сучасну організаційну структуру служби ветеринарної медицини, зокрема, її правовий статус, сучасне ветеринарне обслуговування господарств. Розглянуто історію ветеринарії, наведено нормативно-правові акти для практикуючих працівників даної галузі. Наведено Закон України "Про ветеринарну медицину".

Досліджено організаційно-правові засади діяльності органів державного управління у галузі ветеринарної медицини (підрозділів ветеринарної міліції) з проведення карантинних заходів і здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за виконанням фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про ветеринарну медицину. Розглянуто чинне законодавство та практику правового регулювання діяльності підрозділів ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів і реалізації їх адміністративних, зокрема, юрисдикційних повноважень. На підставі аналізу нормативної регламентації компетенції державних інспекторів ветеринарної медицини визначено основні тенденції регулювання правовідносин, що виникають у процесі здійснення ними державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за виконанням ветеринарно-санітарних заходів. Розглянуто правопорушення у галузі ветеринарної медицини та засоби ліквідації спалахів карантинних захворювань тварин. На підставі дослідження законодавства ЄС і практики його застосування обгрунтовано науково-практичні рекомендації щодо удосконалення правового регулювання діяльності підрозділів ветеринарної міліції з проведення карантинних заходів шляхом розробки нових і внесення змін до чинних нормативно-правових актів. Наведено характеристику інституту адміністративно-правової відповідальності за вчинення правопорушень у галузі ветеринарної медицини.

Досліджено особливості історичного розвитку законодавчого регулювання ветеринарної справи в Україні протягом XX ст. Вивчено стан ветеринарного законодавства в країні на початку століття, за умов становлення радянської влади в УСРР, в період нової економічної політики (1921 - 1929 рр.), а також в часи панування командно-адміністративної системи управління. Проаналізовано такі основні законодавчі акти з даних питань, як Ветеринарний кодекс УСРР 1925 р. і Ветеринарні статути СРСР 1936, 1951 та 1967 рр. Розглянуто організаційне забезпечення ветеринарної діяльності в даних період, розкрито роль і місце судово-ветеринарної експертизи в законодавчому регулюванні ветеринарної справи.

Наведено визначення адміністративно-правового статусу працівників ветеринарної міліції, окреслено його специфічні ознаки та характерні риси. Розглянуто механізм реалізації правового статусу працівників ветеринарної міліції у правовідносинах. Розкрито особливості адміністративно-правового статусу працівників ветеринарної міліції, проведено аналіз їх основних прав і обов'язків, а також сформульовано пропозиції щодо забезпечення гарантій реалізації правового статусу працівників даної служби. Визначено основні обмеження та вимоги до дій працівників ветеринарної міліції у разі проведення карантинних ветеринарних заходів. Наголошено на необхідності встановлення юридичної відповідальності за порушення даними працівниками своїх службових обов'язків, як безумовної передумови забезпечення прав і обов'язків особи в процесі реалізації адміністративно-правового статусу працівника ветеринарної міліції. Досліджено міжнародний досвід боротьби працівників ветеринарної міліції з інфекційними захворюваннями тварин.

Проаналізовано теоретико-методологічні засади державного управління в галузі ветеринарної медицини (ВМ) України. Запропоновано тлумачення категорії "державне управління в галузі ветеринарної медицини". Обгрунтовано методологічні засади державного управління в галузі. Висвітлено організаційно-правові аспекти функціонування територіальних органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України. Проведено періодизацію історичних етапів становлення державного управління ВМ України. Охарактеризовано організаційно-правовий механізм управління в галузі ВМ. Увагу приділено нормативно-правовому регулюванню проведення ветеринарно-санітарної експертизи на ринках, проблемам державного контролю та нагляду за безпечністю та якістю ветеринарних препаратів, субстанцій і засобів ВМ. Визначено підстави й умови юридичної відповідальності за порушення ветеринарного законодавства. Наведено рекомендації щодо удосконалення нормативно-правового регулювання державного управління в галузі ВМ України в контексті євроінтеграційних процесів.

Належний державний ветеринарно-санітарний контроль і нагляд за якістю та безпечністю продуктів тваринного та рослинного походження є першочерговим завданням державної ветеринарної медицини під час здійснення нею функцій на етапі переходу продукції від виробника до кінцевого споживача, тому зміна актуальних механізмів регулювання державного управління за умов інтеграції до вимог європейського ринку стає найголовнішою метою для служби ветеринарної медицини країни в цілому.

Розглянуто особливості організації ветеринарної справи у Франції та Сполучених Штатах Америки, визначено перспективи застосування досвіду розвинутих країн під час підготовки й ліцензування ветеринарних спеціалістів та організації приватної ветеринарної практики.

Розглянуто особливості організаційно-правових форм функціонування юридичних та фізичних осіб-підприємців у сфері недержавної ветеринарної медицини. Досліджено структуру приватної сфери ветмедицини в Хмельницькій області та визначено перспективи її подальшого розвитку.

Досліджено світовий досвід державного управління в галузі ветеринарної медицини в контексті становлення державного регулювання та розподілу функцій між державним і приватним сектором. На основі проведеного аналізу визначено можливості подальшого реформування державного управління ветеринарною медициною України.

Розглянуто теоретико-методичні аспекти розмежування ветеринарно-санітарного нагляду та контролю, сформовано їх ознаки, визначено особливості розподілу наглядових і контрольних функцій між суб'єктами управлінської діяльності.

Розкрито сутність дефініцій "державне управління в галузі ветеринарної медицини", "державна політика в галузі ветеринарної медицини", конкретизовано поняття "ветеринарно-санітарний нагляд та контроль", "фінансове забезпечення галузі ветеринарної медицини". Досліджено генезу державного управління в галузі ветеринарної медицини. Визначено основоположні засади державної політики у зазначеній галузі. Здійснено комплексний аналіз функціональних повноважень органів державного управління в галузі ветеринарної медицини України. На основі узагальнення та вдосконалення положень теорії та практики державного управління сформовано базові компоненти модернізації механізмів державного управління в галузі ветеринарної медицини, у тому числі: оптимізації структури державних інституцій, розвитку нормативно-правової бази, створення інформаційної системи державного управління в галузі ветеринарної медицини, покращення фінансового забезпечення функціонування державних інституцій у досліджуваній галузі.

Розкрито поняття та надано загальну характеристику ветеринарного права. Розглянуто державне управління та організацію діяльності в галузі ветеринарної медицини. Подано інформацію про правове регулювання обігу об'єктів цієї медицини не харчового та харчового призначення. Приділено увагу адміністративним, кримінальним і власне фаховим правопорушенням у сфері ветеринарної медицини. Висвітлено питання трудових правовідносин у зазначеній сфері.

Проаналізовано значення ветеринарно-санітарних експертиз у забезпеченні якості та безпечності харчових продуктів для життя і здоров'я громадян. Розглянуто питання обгрунтування призначення ветеринарно-санітарних експертиз, особливостей їх проведення та відповідальності за порушення ветеринарно-санітарних норм і правил.

Наголошено, що внаслідок підписання Угоди про асоціацію та початку функціонування зони вільної торгівлі між Україною та ЄС розпочався новий етап розвитку законодавства щодо обігу ветпрепаратів, який характеризується посиленим впливом права Євросоюзу на правове регулювання цієї галузі. Доведено, що напрямки реформування ветеринарного законодавства визначені Стратегією імплементації Глави IV Розділу 4 Угоди про асоціацію. Встановлено, що в результаті реалізації передбачених ними заходів по суті відбудеться поширення європейського законодавства на територію України. Зокрема, обгрунтовано необхідність запровадження в українське законодавство протягом 2018 р. обов'язкового ліцензування виробництва ветеринарних препаратів і належної виробничої практики (GMP).

Висвітлено основні поняття добробуту тварин, розглянуто біотичні й етичні аспекти у ветеринарній медицині. Проаналізовано міжнародні та національні нормативно-правові акти, що регламентують здоров'я і добробут тварин та безпечність і якість продукції. Розглянуто питання охорони навколишнього природного середовища під час експлуатації підприємств із переробки продукції тваринництва. Увагу приділено імунобіологічним засобам і їх впливу на природну резистентність організму тварин. Наведено характеристику кормових добавок. Вивчено вплив лізин-протеїнових добавок на продуктивність, резистентність і якість м'яса тварин.

Здійснено комплексне та системне дослідження адміністративно-правового регулювання галузі ветеринарної медицини (ВМ). Визначено поняття, ознаки й особливості галузі. Виокремлено та розкрито завдання держави в галузі ВМ. Розкрито види, мету й особливості ветеринарно-санітарних заходів галузі. З'ясовано зміст поняття й елементів адміністративно-правового регулювання зазначеної галузі. Охарактеризовано нормативно-правове регулювання галузі ВМ. Визначено структуру адміністративно-правових відносин у галузі ВМ. Розкрито особливості актів реалізації галузі. Запропоновано шляхи вдосконалення адміністративно-правового регулювання галузі ВМ. Вивчено міжнародний досвід регулювання, а також виокремлено чинники ефективності адміністративно-правового регулювання галузі ВМ.