Індекс рубрикатора НБУВ: Р35к + Х819(4УКР)14-3

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: С10350 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 
Видання зберігається у :

На основі оцінки реальної ситуації з фізичної реабілітації висвітлено проблему залучення до діяльності випускників ВНЗ, які готують фахівців з фізичної реабілітації, обговорено можливості їх працевлаштування в системах освіти і охорони здоров'я України.

На основе оценки реальной ситуации по физической реабилитации затронута проблема использования выпускников гуманитарных вузов, подготавливающих специалистов по физической реабилитации; обсуждены возможности их трудоустройства в системах образования и охраны здоровья Украины.

At the basis of estimation of real situation in physical rehabilitation the problem of using humanitarian universities of graduating pupils is touched, preparing specialists in physical rehabilitation the possibilities of their work were discussed in the systems of education and health guard in Ukraine.

Висвітлено світовий і вітчизняний досвід формування системи сімейної медицини, розглянуто позитивні здобутки й обгрунтовано наукові та організаційні підходи щодо подальшого розвитку галузі. Наведено характеристику нормативно-правового забезпечення процесу впровадження сімейної медицини в Україні. Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності управління кадровими ресурсами галузі у контексті європейської інтеграції. Розроблено концепцію розвитку загальної практики/сімейної медицини на 2006 - 2010 рр.

Освещен мировой и отечественный опыт формирования системы семейной медицины, рассмотрены позитивные достижения и обоснованы научные и организационные подходы к дальнейшему развитию отрасли. Приведена характеристика нормативно-правового обеспечения процесса внедрения семейной медицины в Украине. Обоснованы пути повышения эффективности управления кадровыми ресурсами отрасли в контексте европейской интеграции. Разработана концепция развития общей практики/семейной медицины на 2006 - 2010 гг.

Отмечено, что на сегодняшний день существуют законодательные нормативные документы по вопросам организации семейной медицины. Однако реформа буксует, сталкиваясь с многочисленными проблемами существующей системы здравоохранения. Большая часть средств госбюджета направлена не на улучшение здоровья конкретного пациента, а на увеличение количества койко-мест в стационарах. Сегодня жители 9 тыс. сел Украины лишены медицинской помощи. Несмотря на то, что в 2004 г. количество учреждений, работающих на принципах семейной медицины, составляло 2 018, а единиц собственно семейных врачей - 3 354, институт семейной медицины, как таковой, в Украине не развит. 17 - 18 февраля 2005 г. Всеукраинская научно-практическая конференция "Семейная медицина в Украине: научные достижения и практика внедрения" определила методы решения многих проблем, связанных с реформированием отрасли.

Проведены организационно-правовые исследования регулирования гирудооборота в фармации и медицине.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р354.99(4УКР-6КРИ) + Х859(4УКР-6КРИ)114.5

Рубрики:

Екологічне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Розглянуто питання управління процесом надання гуманітарної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій мирного часу. Наведено характеристику гуманітарної діяльності у контексті миротворчих заходів ООН, аналіз прикладів надання медичної допомоги Україною постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій природного характеру в складі міжнародних гуманітарних місій.

Досліджено сучасний стан служби крові та гематологічної служби в Україні та бачення перспектив їх розвитку. Розкрито загальні питання правового регулювання й організації охорони здоров'я в Україні. Розглянуто конституційне забезпечення права людини на охорону здоров'я як функцію держави відповідно до міжнародно-правових норм. Розкрито поняття, види та склад медичних правовідносин. Подано загальну характеристику трудового законодавства. Висвітлено питання соціальних гарантій компенсації випускникам медичних ВНЗ. Досліджено питання правового регулювання надання медичної допомоги, а також розкрито питання медичного втручання. Викладено правові й організаційні основи охорони материнства та дитинства. Окреслено морально-етичні аспекти лікарської етики та деонтології. Розглянуто питання несприятливих наслідків у медичній практиці, лікарських помилок і нещасних випадків. Розкрито загальні питання юридичної вдповідальності медичних працівників. Обгрунтовано проблему кримінальної відповідальності медичних працівників за вчинення професійних злочинів.

З метою відродження народної і нетрадиційної медицини в Україні та приведення організаційно-правової форми її функціонування у відповідність до вимог чинного законодавства України починаючи з 1991 р. відбувається процес планомірного формування системи нормативно-правового супроводу функціонування народної і нетрадиційної медицини в Україні відповідно до динаміки її розвитку. Зазначено, що формування системи нормативно-правового забезпечення народної і нетрадиційної медицини в Україні свідчать, що питання народної і нетрадиційної медицини піднято вже на досить високий державний рівень. Аналіз стану народної і нетрадиційної медицини у країнах СНД і, зокрема, нормативно-правового урегулювання у цій сфері, переконливо свідчить, що Україна є лідером у цьому питанні.

С целью возрождения народной и нетрадиционной медицины в Украине и приведения организационно-правовой формы ее функционирования в соответствие с требованиями действующего законодательства Украины, начиная с 1991 г. происходит процесс планомерного формирования системы нормативно-правового сопровождения функционирования народной и нетрадиционной медицины в Украине согласно динамики ее развития. Отмечено, что формирование системы нормативно-правового обеспечения народной и нетрадиционной медицины в Украине свидетельствуют, что вопрос народной и нетрадиционной медицины поднят уже на довольно высокий государственный уровень. Анализ состояния народной и нетрадиционной медицины в странах СНГ и, в частности, нормативно-правового урегулирования в этой сфере, убедительно свидетельствует, что Украина является лидером в этом вопросе.

Розглянуто форми нормативно-правового регулювання діяльності в санаторно-курортній галузі, проаналізовано відповідні повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування.

Досліджено проблеми розвитку курортно-оздоровчих територій України, стан державної політики у сфері розвитку курортно-оздоровчих територій, запропоновано Стратегію розвитку курортно-оздоровчих територій.

Досліджено організаційно-правові проблеми становлення та розвитку рекреаційної галузі Криму за радянських часів. Правове регулювання будівництва радянської курортної галузі було розпочато більшовиками ще у 1918 р. Реальне втілення рекреаційного законодавства у життя розпочалось лише з захопленням більшовиками Криму наприкінці 1920 р. Головними напрямами розвитку галузі у 1920 - 1930-х pp. стали нарощування кількісних показників (чисельності санаторіїв, будинків відпочинку, відпочивальників), створення системи дитячих оздоровлень (піонертаборів), низки лікувально-профілактичних закладів (здебільшого для хворих на туберкульоз), розвиток оздоровчо-профілактичних закладів. Регулювання рекреаційної галузі відбувалось декретами та постановами органів центральної влади. У повоєнний період відбудова галузі відбувалась без зміни основних підходів щодо законодавчого регулювання напрямів і засад її розвитку. З передачею Криму до складу УРСР розвиток галузі прискорився. З початку 1970-х pp. прослідковується тенденція впорядкування правового комплексу природоохоронної справи, забудови узбережжя, покращання екологічного стану курортів. Після 1991 р. курортна галузь опинилась у кризі, її розвиток загальмувався. Лише в останні роки з'явились нові правові програми, напрями та тенденції розвитку рекреаційної справи.

Увагу приділено сучасним виявам, класифікації тероризму, медико-тактичним особливостям осередків біологічного, хімічного та радіаційного ураження. Розглянуто методи застосування патогенних біологічних агентів у терористичних цілях та їх характеристику. Розкрито фізико-хмімічні властивості хімічно небезпечних, отруйних речовин. Охарактеризовано найбільш значимі отруйні речовини й осередки ураження під час скоєння хімічного терористичного акту. Увагу приділено використанню радіоактивних речовин у терористичних цілях. Розглянуто організаційну структуру Державної служби медицини катастроф України та її взаємозв'язок з загальнодержавними органами протидії тероризму.

Обгрунтовано доцільність виділення чотирьох підстав адміністративної відповідальності у сфері народної медицини: нормативної, фактичної, юридичної та процесуальної. Запропоновано комплекс заходів, спрямованих на вирішення найбільш поширених правопорушень у цій сфері.

Цель работы - провести всестороннее изучение особенностей правового регулирования природных лечебных ресурсов и факторов санаторно-курортного лечения населения, выявить проблемы правового регулирования этих правоотношений и очертить пути их решения. Материал исследования - современная нормативно-правовая база. Использованы методы информационного поиска, анализа, систематизации и обобщения. Установлено, что к природным лечебным ресурсам относятся минеральные и термальные воды, лечебные грязи, озокерит, рапа лиманов и озер, морская вода, природные объекты и комплексы с благоприятными для лечения климатическими условиями. Обосновано, что санаторно-курортное лечение является важной частью, обеспечивает непрерывность, преемственность и комплексность лечебных реабилитационных мероприятий. Охарактеризованы основные курорты, расположенные на территории Украины. Определено, что регулирование общественных отношений в сфере организации и развития курортов и санаторно-курортного лечения, выявления и учета природных лечебных ресурсов, обеспечение их рациональной добычи, использования и охраны с целью создания благоприятных условий для лечения, медицинской реабилитации, профилактики заболеваний и отдыха людей обеспечивается экологическим, земельным законодательством, законодательством об охране здоровья и о курортах. Выводы: правовое регулирование использования природных лечебных ресурсов обеспечивается экологическим, земельным законодательством, охраной здоровья и курортов. Целью этого законодательства является регулирование общественных отношений в сфере организации и развития курортов и санаторно-курортного лечения, выявление и учет природных медицинских ресурсов, обеспечение их рациональной добычи, использования и охраны с целью создания благоприятных условий для лечения, медицинской реабилитации, профилактики заболеваний и оздоровления людей. Эффективное использование природных лечебных ресурсов в санаторно-курортном лечении населения в настоящее время имеет ряд серьезных проблем экономического, политического, экологического характера, которые должны быть решены с помощью организационно-правовых мер государственного воздействия на указанные правоотношения.

Цель работы - провести всестороннее изучение особенностей правового регулирования природных лечебных ресурсов и факторов санаторно-курортного лечения населения, выявить проблемы правового регулирования этих правоотношений и очертить пути их решения. Материал исследования - современная нормативно-правовая база. Использованы методы информационного поиска, анализа, систематизации и обобщения. Установлено, что к природным лечебным ресурсам относятся минеральные и термальные воды, лечебные грязи, озокерит, рапа лиманов и озер, морская вода, природные объекты и комплексы с благоприятными для лечения климатическими условиями. Обосновано, что санаторно-курортное лечение является важной частью, обеспечивает непрерывность, преемственность и комплексность лечебных реабилитационных мероприятий. Охарактеризованы основные курорты, расположенные на территории Украины. Определено, что регулирование общественных отношений в сфере организации и развития курортов и санаторно-курортного лечения, выявления и учета природных лечебных ресурсов, обеспечение их рациональной добычи, использования и охраны с целью создания благоприятных условий для лечения, медицинской реабилитации, профилактики заболеваний и отдыха людей обеспечивается экологическим, земельным законодательством, законодательством об охране здоровья и о курортах. Выводы: правовое регулирование использования природных лечебных ресурсов обеспечивается экологическим, земельным законодательством, охраной здоровья и курортов. Целью этого законодательства является регулирование общественных отношений в сфере организации и развития курортов и санаторно-курортного лечения, выявление и учет природных медицинских ресурсов, обеспечение их рациональной добычи, использования и охраны с целью создания благоприятных условий для лечения, медицинской реабилитации, профилактики заболеваний и оздоровления людей. Эффективное использование природных лечебных ресурсов в санаторно-курортном лечении населения в настоящее время имеет ряд серьезных проблем экономического, политического, экологического характера, которые должны быть решены с помощью организационно-правовых мер государственного воздействия на указанные правоотношения.

Мета роботи - надати визначення терміну "народна та нетрадиційна медицина", дослідити механізм правового регулювання народної та нетрадиційної медицини. Методи дослідження - логічний, формально-догматичний, порівняльно-правовий та ін. Визначено термін "народна та нетрадиційна медицина", дослідження механізму правового регулювання народної та нетрадиційної медицини. Обговорено можливості застосування різних доктринальних підходів до пояснення понять народна та нетрадиційна медицина та застосування до цих понять правового механізму.

Вирішено актуальне питання, сутність якого полягає у виявленні механізмів державного регулювання розвитку народної і нетрадиційної медицини (НіНМ) в Україні. Розроблено наукову концепцію розвитку НіНМ в Україні, в основу якої покладено вдосконалення організаційно-правових основ її функціонування. Обґрунтовано нову функціонально-організаційну модель інтеграції НіНМ до національної сфери охорони здоров'я. Її особливістю стало включення до механізмів державного регулювання якісно нових елементів (оновлення нормативно-правової бази з регулювання НіНМ; визначення оптимальної структури, функцій, мережі й потужності відділень НіНМ закладів охорони здоров'я (ЗОЗ); широка просвітницька діяльність серед населення; ефективне використання кадрового ресурсу; оснащення підрозділів НіНМ відповідно до сучасних вимог тощо). Зазначено, що взаємодія цих факторів між собою надає системі нових інтеграційних якостей щодо медичної допомоги. На основі комплексного аналізу теоретичних і методичних основ досліджуваної теми встановлено, що поняття «державне регулювання народної і нетрадиційної медицини» потрібно розуміти як структурно-функціональний комплекс соціально-економічних, нормативно-правових та організаційних заходів щодо забезпечення сприятливих умов для надання якісної багатопрофільної медичної допомоги населенню із застосуванням методів народної і нетрадиційної медицини. Визначено подальший розвиток в Україні НіНМ у контексті Стратегії ВООЗ у галузі народної медицини 2014-2023 рр. Встановлено, що вона принесе користь пацієнтам, які бажають отримати допомогу у відповідний час від потрібного їм фахівця-практика. Одержані результати сприятимуть подальшому розвитку пріоритетних напрямів досліджень державного регулювання народної медицини в Україні з урахуванням ступеня вивченості цієї проблеми українськими фахівцями.

Висвітлено основні положення з організації медичного забезпечення населення в умовах ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного, техногенного та соціально-політичного походження. Розглянуто питання, які стосуються основних положень міжнародного гуманітарного права, організації та функціонування Державної служби медицини катастроф, основних принципів організації лікувально-евакуаційного, санітарно-гігієнічного і протиепідемічного забезпечення населення в умовах ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.