Обгрунтовано судово-медичні діагностичні критерії визначення ступеня тяжкості посттравматичних кохлеарних невритів на підставі їх комплексного клінічного вивчення з використанням сучасних аудіологічних і вестибулометричних методів дослідження. Встановлено, що діагностичними критеріями посттравматичних кохлеарних невритів, які необхідно застосовувати для визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень є: ступінь зниження слухової функції; наявність і тривалість позитивної (з повним відновленням слуху, або без повного його відновлення) або негативної (з повною або неповною втратою слуху) динаміки зміни слухової функції від моменту травми. З'ясовано, що діагностичні критерії тяжкості посттравматичних кохлеарних невритів можна виявити за умови дотримання оптимального обсягу дослідження слуху: мовою та за допомогою тональної межової аудіометрії в динаміці, надпорогової тональної та мовної аудіометрії, імпедансометрії й отоневрологічного обстеження у гострому та підгострому періодах травми. Доведено необхідність урахування в судово-медичному оцінюванні посттравматичних кохлеарних невритів характеру травми та топіки ураження слухового та вестибулярного аналізаторів.

Етіологія, класифікація, механізми утворення та діагностика різновидів черепно-мозкової травми продовжують залишатися найбільш актуальними проблемами в сучасній медицині не тільки стосовно її клінічної, лабораторної та інструментальної (променевої) діагностики, але також її судово-медичної експертної оцінки.

Висвітлено актуальність дослідження механізмів утворення переломі черепа від дії твердих тупих предметів, адже експертне дослідження черепно-мозкової травми є одним із ключових питань судово-медичної травматології. Актуальність дослідження механізму виникнення такої травми підтверджується кількістю досліджених трупів з даним діагнозом при оцінці статистичних даних. Для встановлення механізму спричинення ушкоджень, що призводять до переломів черепа, необхідно визначити характер травмуючого предмету, а саме його конструктивні характеристики, кількість травмуючих дій, їх напрямок та обставини утворення даних ушкоджень, а також врахувати анатомо-геометричні властивості черепа.