Охарактеризовано джерела формування народовладдя та представницької влади на Русі. Висвітлено сеймовий досвід українства польсько-литовського періоду. Проаналізовано діяльність військових Рад Української козацької держави часів Гетьманщини. Визначено особливості формування українського представництва в парламентських установах Австро-Угорщини та Державній думі Росії. Розглянуто ідеї та спроби відновлення вищих представницьких органів у період національно-визвольних змагань 1917 - 1920 рр. Досліджено основні етапи становлення "радянського парламентаризму", визначено склад, компетенцію та порядок роботи Всеукраїнських з'їздів Рад у 1920 - 1937 рр. Розглянуто функції Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету та його Президії, охарактеризовано склад і структуру Верховної Ради УРСР.

Охарактеризованы источники формирования народных органов управления и представительской власти на Руси. Освещен сеймовый опыт украинского народа польско-литовского периода. Проанализирована деятельность военных Советов Украинского казацкого государства времен Гетьманщины. Раскрыты особенности формирования украинского представительства в парламентских учреждениях Австро-Венгрии и Государственной думе России. Рассмотрены идеи и попытки восстановления высших предствительских органов в период национально-освободительного движения 1917 - 1920 гг. Исследованы основные этапы становления "советского парламентаризма", определены состав, компетенция и порядок работы Всеукраинских съездов в 1920 - 1937 гг. Рассмотрены основные функции Центрального исполнительного комитета и его Президии, охарактеризован состав и структура Верховного Совета УССР.

Розглянуто проблему використання в середньовічні часи поняття "Руська земля" або "Русь" в теріторіальному аспекті. Обгрунтовано висновок, що цей термін в першу чергу використовувався для південного регіону східнослов'янського світу. Охарактеризовано кордони та населення, яке проживало на досліджуваній території.

Рассмотрена проблема использования во времена средневековья понятий "Русская земля" или "Русь" в территориальном аспекте. Обоснован вывод, что этот термин в первую очередь использовался для южного региона восточнославянского мира. Охарактеризованы границы и население, проживающее на исследуемой территории.

Проведено комплексний науково обгрунтований аналіз розвитку пам'яткоохоронної страви, яка не одержала всебічного й об'єктивного дослідження в сучасній історичній науці на прикладі окремого регіону держави - Донбасу. Використано та введено до обігу значну частину архівних джерел, що дозволило на яскравих фактах охарактеризувати місце та роль державних органів влади, наукових організацій, навчальних закладів, музеїв, громадських організацій у пам'яткоохоронній системі. Досліджено основні форми та напрями роботи пам'яткоохоронних інституцій, розроблено періодизацію етапів становлення системи охорони культурної спадщини у регіоні. Охарактеризовано основні пам'яткоохоронні програми, які реалізувались у Донбасі.

Досліджено основні нормативно-правові акти зі збереження культурної спадщини, в першу чергу археологічної. Увагу приділено міжнародним документам, ратифікованим Україною, та внутрішньодержавним нормативно-правовим актам щодо пам'яток археології. Узагальнено досвід охорони пам'яток археології країн континентального й англосаксонського права. Визначено основні проблеми у сфері охорони археологічних пам'яток і запропоновано оптимальні шляхи їх вирішення на законодавчому рівні.

С появлением все большей угрозы памятникам археологии и принимая во внимание особенности их сохранения, с начала 1970-х гг. в Европе и с 1990-х гг. в Украине и России, в соответствии с новым подходом в памятникоохранном деле, все большего распространения приобретает понятие "археологическое наследие". Дискуссия в отношении этого сугубо научного, археологического, термина переходит в практическую сферу, мешает внедрению эффективной охраны археологического наследия, делает возможным проведение подмены понятий, чем успешно пользуются торговцы антиквариатом и частные коллекционеры археологических предметов.