У контексті сучасних досягнень культурології, соціальної та юридичної антропології розглянуто сутність і характер звичаєвого права (ЗП) як соціально-правового явища, детальні аспекти походження й еволюції правового звичаю як форми (джерела) права. Визначено взаємовплив позитивного та звичаєвого права. Проаналізовано процес становлення теорії ЗП у працях зарубіжних і вітчизняних учених. Висвітлено маловивчений досвід діяльності Комісії з питань ЗП України, яка функціонувала у Всеукраїнській (Українській) Академії наук в 1918 - 1934 рр.

В контексте современных достижений культурологии, социальной и юридической антропологии рассмотрены сущность и характер обычного права (ОП) как социально-правового явления, детальные аспекты происхождения и эволюции правового обычая как формы (источника) права. Определено взаимовлияние позитивного и обычного права. Проанализирован процесс становления теории ОП в трудах зарубежных и отечественных ученых. Освещен малоизученный опыт деятельности Комиссии по вопросам ОП Украины, действовавшей во Всеукраинской (Украинской) Академии наук в 1918 - 1934 гг.

Досліджено особливості та закономірності еволюції основних інститутів українського шлюбно-сімейного права в X - XIX ст. Увагу приділено таким інститутам шлюбно-сімейного права, як укладення та припинення шлюбу, особистим немайновим правовідносинам подружжя, батьків і дітей. Аналіз правового регулювання шлюбно-сімейних відносин проводиться шляхом порівняння норм звичаєвого, церковного та світського права. Зроблено висновок, що шлюбно-сімейні правовідносини на українських землях у досліджуваний період розвивалися під впливом християнства. Показано, що церковно-правові канони були провідним чинником, який здійснював вплив на становлення та еволюцію світського права у цій галузі. У той же час, правовий звичай залишався провідним для визначення фактичної поведінки суб'єктів шлюбно-сімейних правовідносин, про що свідчать архівні документи.