Запропоновано визначення раціональності, нераціональності та ірраціональності в праві. Обгрунтовано положення, що в праві поряд з раціональними присутні позараціональні елементи. Досліджено механізми їх дії в праві, співвідношення й особливості. Результати дії принципу раціональності в законотворчості на прикладі окремих його процедур показали, що жодний принцип раціональності не може бути дотриманий в ньому повною мірою. Зроблено висновок, що в законі позараціональне закладено вже в самому його визначенні, оскільки предмет його регулювання визначається через аксіологічне поняття "найбільш важливі суспільні відносини", що вносить у їх розуміння суб'єктивні характеристики.