Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.31 + Х809(4Укр)1-01

Рубрики:

Закон і підзаконні акти

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.31

Рубрики:

Закон і підзаконні акти

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.31 + Х8(4УКР)-31

Рубрики:

Закон і підзаконні акти

Держава та право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Теоретично досліджено роль закону в системі нормативно-правових актів незалежної України в контексті положень чинної Конституції України, тенденцій розвитку законотворчості в європейских, зокрема постсоціалістичних, країнах та формування правової держави. Зазначено щодо необхідності відрізняти "Закон" від суміжних понять "законодавчий акт", "законодавство". Виявлено, що найбільш суттєвим критерієм правового закону є невідчужувані та невід'ємні права людини. Досліджено проблему предмета закону. Зазначено, що у процесі формування незалежної правової людини в Україні відбулися зміни у сферах і напрямках законодавчого регулювання. На підставі їх аналізу констатовано, що предмет регулювання закону не є безмежним, він визначається сферою правового регулювання та має певні межі, обумовлені принципом розподілу влади. Розглянуто проблему співвідношення принципів верховенства права та верховенства закону. На підставі аналізу Конституції стверджено, що вона, закріплюючи принцип верховенства права, послідовно проводить принцип верховенства закону в системі нормативних актів. Принцип верховенства закону відображає корінний принцип демократизму - належність влади та її здійснення безпосередньо народом та через представницькі органи влади. Підкреслено, що підвищенню ефективності законодавчого регулювання та укріпленню принципу верховенства закону в системі нормативних актів сприяє більш чітка ієрархія законів. Запропоновано внести зміни до Конституції України та визначити статус видів законів за їх юридичною силою: Конституція, конституційні закони, органічні закони, звичайні закони. Розглянуто питання про колізії в законах. Надано

Розглянуто взаємопов'язані з правовою системою форми часу, зокрема, календарний, соціальний, правовий час. Значну увагу приділено правовому часу як особливій формі соціального часу, утворюваній явищами правової діяльності, розкрито її зміст, значення. Зазначено про наявність об'єктивного та суб'єктивного часу. Досліджено проблеми темпорально-правового регулювання та своєчасності. Здійснено аналіз певних питань чинності права у календарному часі. Досліджено календарну та фактичну (негайну, зворотну, перспективну, ультраактивну) темпоральну дію правових норм. З'ясовано особливості дії норм міжнародних договорів, які є частиною національного законодавства. Сформульовано теоретичні положення, практичні висновки та рекомендації стосовно досліджуваних питань.

Досліджено загальнотеоретичний та порівняльно-правовий аналіз законів у континентальному праві, зокрема, і в Україні. Здійснено класифікацію законів континентального права, виявлено їх подібні та відмінні ознаки. Встановлено основні типи взаємодії законів, законів і підзаконних актів, законів і міжнародних договорів, виявлено місце законів у системі джерел континентального права та тенденції розвитку. Розмежовано поняття "закон" і "законодавчий акт" та уточнено поняття "система законодавства". Проаналізовано основні види законів України: конституція, конституційні закони, кодекси, основи законодавства, виявлено їх місце у системі джерел права України та взаємозв 'язки з іншими джерелами права. Визначено основні деформації у системі законодавства України й їх причини, а також сформовано пропозиції щодо його вдосконалення.

Вперше в теорії права досліджено теоретико-правові основи та практику введення в дію законів України. Охарактеризовано стан дослідження проблеми в юридичній науці, розглянуто питання методології її дослідження. Розкрито поняття дії закону в контексті дії права, юридичні умови та процесуально-правові передумови дії закону. Визначено юридичний зміст і сформульовано поняття введення закону в дію. Проаналізовано правові основи та практику введення в дію законів України, наведено статистичні характеристики законодавчого регулювання такої практики. Розглянуто актуальні питання вдосконалення практики введення в дію законів України.

Розглянуто проблеми теорії та практики законотворення в Україні. Комплексне дослідження філософських поглядів, науково-правових засад і практичних аспектів законотворення здійснено з метою винайдення оптимальних шляхів вдосконалення цієї соціально важливої сфери життєдіяльності держави та суспільства. Науковий пошук пов'язаний з вивченням та аналізом відповідного зарубіжного досвіду в аспекті тих проблем, що висвітлено під час дослідження вітчизняного законотворення. Розглянуто моделювання як оптимальний алгоритм побудови логічно-послідовного та змістовно узгодженого процесу законопідготовчих робіт.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.31

Рубрики:

Закон і підзаконні акти

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.31

Рубрики:

Закон і підзаконні акти

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.31

Рубрики:

Закон і підзаконні акти

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.5 + Х002.31 + Х8(4УКР)-32

Рубрики:

Норми права. Тлумачення і застосування норм права. Юридичний процес

Закон і підзаконні акти

Держава та право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.31 + Х8(4УКР)-32

Рубрики:

Закон і підзаконні акти

Держава та право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.31в

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто риси нормотворчого процесу, особливості прийняття підзаконного нормативно-правового акта як однієї зі стадій адміністративного процесу, реєстрації нормативно-правових актів України, визначено поняття адміністративно-нормотворчого процесу.

Розглянуто особливості локальних нормативно-правових актів у правовій системі України. Запропоновано тлумачення локального нормативно-правового акта як особливого нормативно-правового акта, який є локалізованим за територіальним та/або суб’єктним принципом, містить норми права та регулює відносини, що виникають у процесі місцевого самоврядування, управління організацією та реалізації відомчих функцій. Розкрито предметну, суб’єктну та процедурну наповненість локальної нормотворчості, продемонстровано її принципи та функції. Доведено, що локальний нормативно-правовий акт є джерелом українського права. Продемонстровано специфіку реалізації та застосування локальних нормативно-правових актів залежно від їх типу. Охарактеризовано типи локальності. Організаційну локальність розглянуто як особливість правового регулювання на рівні організацій і підприємств та пов’язану із встановленням внутрішніх правил та норм, що є обов’язковими для їх працівників. Зазначено, що територіальна локальність визначається правом місцевих громад приймати правові норми, що діють за просторовим принципом та регулюють відносини, що мають місце в межах територіальної одиниці. Відомчу локальність запропоновано розуміти як специфічний тип локальності, який пов’язаний з актами відомчого характеру, які мають чітку суб’єктну спрямованість, тобто є обов’язковими виключно для співробітників того чи іншого державного органу чи системи органів.

Досліджено теоретико-правові проблеми законодавчого регулювання введення закону в дію. Висвітлено загальні питання методології пізнання введення закону в дію, а також визначено предметну специфіку вказаної методології. Окремо досліджено поняття дії закону як правового явища, розглянуто закон як продукт законодавчого процесу та визначено юридичні умови дії закону. Проаналізовано процесуально-правові передумови введення закону в дію. Розглянуто необхідні умови з точки зору забезпечення ефективної дії закону. Визначено процесуальну природу, юридичний зміст і поняття "введення закону в дію", а також правове вираження (оформлення) введення закону в дію. Сформульовано визначення поняття "введення закону в дію", що є особливою юридичною технологією, призначеною дня створення та/або підтримання правових та інших умов, необхідних для забезпечення ефективної регулятивної дії положень нормативного акта, який набув статусу закону. Охарактеризовано конституційну та законодавчу практику введення в дію законів. Розглянуто актуальні теоретичні та практичні питання вдосконалення законодавчого забезпечення введення в дію законів в Україні, а також сформульовано відповідні пропозиції та рекомендації.

Розглянуто проблемні питання структурної побудови правозастосовних актів, складові елементи, внутрішня та зовнішня форма побудови. Проакцентовано увага на те, що законність і обгрунтованість правозастосовних рішень в значній мірі залежить також і від правильної структурної побудови правозастосовних актів.

Розглянуто методологію вивчення закону в структурі правової реальності. Розкрито філософський зміст правового закону. Визначено вплив закону на формування свідомості та світогляду людини. Приділено увагу експлікації теоретично-пізнавальної природи закону як серцевини права. Охарактеризовано значення юридичного закону для обгрунтування правової реальності. Надано філософське трактування права як основи правової реальності. Вивчено корпоративний вимір філософії та філософії права в осмисленні закону. Проаналізовано філософсько-правову обумовленість впливу закону на правову реальність. Досліджено правову реальність громадянського суспільства та демократичної держави у вимірі законослухняності.

Проведено аналітичне дослідження найважливіших законодавчих актів, прийнятих Верховною Радою України за рік воєнного стану в Україні. Зокрема проаналізовано законодавчі положення щодо: основних засад державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності; правового статусу національних меншин (спільнот) України; удосконалення порядку відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України на конкурсних засадах; примусового вилучення в Україні об'єктів права власності російської федерації та її резидентів; гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому; адміністрування окремих податків у період воєнного, надзвичайного стану; засад державної антикорупційної політики на 2021 - 2025 роки; удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану; організації трудових відносин в умовах воєнного стану; запобігання та протидії мобінгу (цькуванню); особливостей податкового контролю та адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану тощо. Виявлено деякі прогалини в правовому регулюванні суспільних відносин та запропоновано шляхи їх вирішення.