Рассмотрены теоретические и практические аспекты организации коммерческой деятельности авиакомпаний Украины. Освещено нормативно-правовое обеспечение данной деятельности на фоне развития таких процессов в международном воздушном транспорте, как глобализация, либерализация, приватизация, слияние авиакомпаний и создание альянсов. Проведен анализ базовых международных документов ICAO, IATA, ECAC, регламентирующих организацию и регулирование международных коммерческих воздушных перевозок. Представлена модель оценки экономической эффективности деятельности авиакомпании по критериям ICAO, обеспечивающая управление доходностью рейса в процессе бронирования, что может быть использовано руководством авиакомпании для принятия управленческих решений оперативного и стратегического характера.

Розглянуто проблеми та перспективи розвитку нормативної бази України в галузі аеронавігації. Визначено невідповідність документів України, що відносяться до аеронавігаційного обслуговування повітряного руху, міжнародним стандартам. Запропоновано заходи їх удосконалення.

На підставі аналізу системи планування повітряного простору ICAO визначено основні тенденції її розвитку та основні шляхи планування повітряного простору в майбутньому.

Запропоновано технічні та організаційні заходи щодо адаптації наземних засобів ультракороткохвильового радіозв'язку Повітряних сил до стандартів та норм Міжнародної організації цивільної авіації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х916.415.021

Рубрики:

Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО)

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Виявлено особливості міжнародно-правового регулювання повітряного простору та встановлено зміст міжнародних правовідносин у сфері використання повітряного простору. Досліджено міжнародно-правову регламентацію повітряного простору у межах інституційного та нормативного механізмів. Виявлено перспективи та напрями вдосконалення міжнародно-правового регулювання цієї сфери. Запропоновано зміни до Конвенції Чикаго 1944 р.

Приведено результати досліджень та систематизації видів математичного моделювання супутнього сліду повітряних суден, а також проведено аналіз встановлених правил та методів запобігання влучання у супутній слід. Систематизація й узагальнення досліджень у сфері супутнього сліду дозволили виділити основні переваги та недоліки видів моделювання супутнього сліду, визначити модель небезпечних зон супутнього сліду, що формується за повітряним судном, та відповідно враховувати ці небезпечні зони у ході вирішення конфліктних ситуацій та небезпечних явищ, таких як зближення чи потрапляння в супутній слід.

Основний фактор концепції льотної безпеки ICAO "відношення авіаційного персоналу до безпечних дій та умов" поряд із людським чинником, який впливає на безпеку польотів, є показниками жорсткого зв"язку між компонентами концепцій льотної безпеки ICAO. Це відношення у випадку диспетчерів керування повітряним рухом визначається завдяки розв'язанню закритої задачі прийняття рішення та побудові, а також дослідженню оцінних функцій корисності. Так звана "надбавка за ризик", що базується на єдиній ключовій точці є основним інструментом для знаходження основної домінанти прийняття рішень, яка визначає відношення диспетчерів керування повітряним рухом до порушення норм льотної експлуатації (схильність, байдужість, несхильність до ризику). Запропоновано розвиток критерію базуючись на площах під функцією корисності. З'ясовано, що точність нового критерію є вищою за класичний.

Цель статьи - определить правовой режим применения силы в суверенном воздушном пространстве государства против гражданских воздушных судов в полете на основе оценки документов, разработанных в рамках Международной организации гражданской авиации. Проанализированы международные акты в сфере применения силы против гражданских воздушных судов в полете. Определены меры, которые должны и могут быть предприняты в ситуации осуществления перехвата гражданского воздушного судна государственной авиацией. Обсуждены проблемы национального законодательства и имплементации норм зарубежного законодательства в нормы отечественного законодательства.

Цель статьи - на основании правовой оценки документов, разработанных в рамках ИКАО, определяется правовой режим обеспечения безопасности полетов гражданских воздушных судов в ситуации вооруженного конфликта на территории государства. Методы исследования: анализ документов, обобщения полученных результатов. Выявлены меры, которые должны быть предприняты государствами в ситуациях, создающих потенциальную опасность для полетов гражданских воздушных судов. Обсуждены проблемы национального законодательства и имплементации норм зарубежного законодательства в нормы отечественного законодательства.

Зосереджено увагу на взаємозв'язок основних цілей ООН щодо сталого розвитку, які були прийняті 25 вересня 2015 р. для ліквідації бідності, захисту планети та забезпечення процвітання для всіх, як частина нового порядку денного сталого розвитку, та стратегічними цілями Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО). Організація повністю зобов'язана працювати у тісній співпраці з державами та іншими органами ООН для підтримки відповідних цілей. Особливу увагу приділено аналізу основним проблемам екологічного та сталого розвитку, що спричиняються діяльністю та експлуатації аеропортів, зокрема, викиди, проблеми шуму, використання землі в аеропортах, споживання енергії, відходи. Надано дослідження системи управління навколишнім середовищем та вдосконаленню надання послуг з управління повітряним рухом як одним із важливих стратегій зменшення несприятливих впливів авіації на навколишнє середовище. Проблему захисту навколишнього природного середовища від впливів цивільної авіації широко досліджуються такими вітчизняними та зарубіжними вченими, як Костицький В. В., Харченко В. П., Максимов В. О., Лоренс К. Девіс, Ларрі Еріксон, Х. Л. Роджерс, Герт Тейсман та інші. Мета статті - висвітлення основних проблем екологічної стійкості, викликані наземним обслуговуванням аеропортів, та важливості політики управління плануванням розвитку національних аеропортів відповідно до міжнародних стандартів із залученням громад, а також ефективного управління аеропортами як частини політики з метою формування процесу планування сталого розвитку національних аеропортів відповідно до міжнародних норм. Методологічна база цього дослідження складається з філософських, загальнонаукових та спеціальних методів. В основу результатів цієї статті покладено аналіз основних негативних впливів, що здійснюють аеропорти на навколишнє природнє середовище, а також міжнародної регулювальної бази та технологій щодо їх зменшення з метою формування політики управління плануванням розвитку національних аеропортів, що сприятиме використанню послідовного підходу для оцінки впливу на навколишнє середовище експлуатаційних змін під час операцій з наземного обслуговування в національних аеропортах. Вдосконалено національне законодавства та відповідність міжнародним принципам та стандартам з охорони навколишнього середовища від основних негативних наслідків аеропорту з метою практичного їх впровадження керівництвом аеропортів та формування державної політики.

Мета роботи - вивчення вітчизняних нормативно-правових актів та міжнародних стандартів і правил, що регулюють діяльність метеорологічних служб цивільної авіації. Методи дослідження: формально-догматичний, документальний аналіз та синтез, порівняльний аналіз, когнітивно-аналітичний та ін. Структуровані правовою основою метеорологічного забезпечення цивільної авіації. Уточнено нормативне закріплення стандартів та правил у сфері метеорологічного забезпечення цивільної авіації, вивчено компетенцію уповноважених органів та зміст метеорологічних служб. Немає сумнівів у важливості метеорологічних служб для підтримки безпечної та ефективної авіації та безпеки людей, які подорожують повітряним транспортом. За даними Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО), близько 20 % авіаційних подій пов'язані з несприятливими погодними умовами, де третина з них пов'язана з несприятливими погодними подіями. Метеорологія та мінливий клімат відіграють важливу роль у авіаційній галузі. Небезпечні метеорологічні явища впливають на безпеку авіації. У процесі розвитку технологій вимоги до постачання метеорологічної авіації змінюються, але все ще залишаються високими, а значення точності діагностики та прогнозування метеорологічних умов постійно зростає зі збільшенням повітряного руху. Таким чином, авіація залишається найвибагливішим користувачем метеорологічної інформації. Для підтримки високого рівня метеорологічної підтримки авіації, що відповідає міжнародним стандартам, необхідно проводити наукові та прикладні дослідження з авіаційною кліматологією, постійно вдосконалювати існуючі методи метеорологічних прогнозів, розробляти нові методи відповідно до зростаючого технічного оснащення оперативних підрозділів та зміна вимог до продуктів прогнозування та підготовки висококваліфікованих метеорологів з метою здійснення метеорологічного забезпечення авіації відповідно до діючих норм та міжнародних стандартів.

Мета статті - розкриття положень та особливостей нормативних актів, стандартів та інших документів щодо діяльності міжнародних організацій у галузі кібербезпеки в царині цивільної авіації. Методологічну основу дослідження складають загальнонаукові та спеціальні методи. В ході створення наукового матеріалу автор наводить свої тези щодо базування кібербезпеки в цивільній авіації в основному на кібертехнологіях, що використовуються для підвищення безпеки та ефективності повітряного транспорту. Наголошено на існуванні взаємозв'язку систем та опору на технології як передумову для появи нових кіберзагроз та ризиків. У авіаційній промисловості широко використовується взаємопов'язана комп'ютерна система. Зазначено, що у 21 ст. процес використання Інтернету, Інтернет-технологій та електронних послуг у повсякденному житті, а також на національному та промисловому рівні стає все більш актуальним. Різні галузі, де діють частково або повністю автоматизовані процеси управління, все більше залежать від сучасних технологій. На думку автора дослідження, Інтернет-технології все ще залишаються величезною проблемою. Але він вказує і на те, що прискорений процес розвитку Інтернет-технологій та електронних послуг стане головним стимулом для вдосконалення процесу забезпечення Інтернет-безпеки та стабільності, що ще більше збільшить попит на цей сектор як з боку державного, так і приватного секторів, що скеровані вимогами світового ринку. Детально досліджено стратегію кібербезпеки для цивільної авіації, яка була прийнята ІКАО 4 жовтня 2019 р., і саме в ній автор вбачає рекомендаційний документ для галузі цивільної авіації країн-членів організації. Стратегія стосується різних ініціатив ІКАО, пов'язаних із кібербезпекою, і узгоджується з відповідними положеннями щодо польотів та управління авіаційною безпекою. Цілі документу досягаються за допомогою принципів, заходів та дій, які в свою чергу базуються на семи основних елементах, яким автором було приділено особливу увагу. У висновках вказано на те, що нормативні джерела ІКАО та ІТАО є життєво важливим для забезпечення кібербезпеки цивільної авіації. Усі зацікавлені сторони, зокрема, державний та приватний сектори, а також представники наукових кіл повинні бути залучені до процесу захисту критичної інфраструктури цивільної авіації.

Проаналізовано теоретичні та практичні аспекти міжнародно-правового регулювання діяльності цивільної авіації. Досліджено особливості правового статусу та режиму використання повітряного простору цивільною авіацією (включаючи безпілотні літальні апарати цивільного призначення). Увагу приділено захисту навколишнього середовища від забруднення внаслідок діяльності цивільної авіації, з'ясуванню проблемних питань міжнародно-правового регулювання діяльності цивільної авіації на універсальному, регіональному та двосторонньому рівнях. Висвітлено питання становлення та розвитку інституційного механізму в авіаційній сфері. Розкрито особливості формування та сучасного розвитку конвенційних стандартів відповідальності авіаперевізників і експлуатантів повітряних суден. Розглянуто проблеми міжнародно-правового забезпечення захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання у її діяльність.

Проаналізовано міжнародно-правові аспекти забезпечення функціонування основних аеронавігаційних зон. Мета роботи - аналіз стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної організації (ІКАО) щодо міжнародно-правового забезпечення функціонування глобальних аеронавігаційних зон. Дослідження сучасних особливостей правової регламентації надання аеронавігаційних послуг починається з аналізу міжнародних та національних правил, які мали місце в перших універсальних та регіональних конвенціях, а також у національному законодавстві. Увагу приділено всебічному аналізу формування та закріплення міжнародних стандартів і рекомендованої практики (САРП) в Додатках до Чиказької конвенції 1944 р. про міжнародну цивільну авіацію, послідовності спільних заходів під егідою Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) зі створення дев'яти основних аеронавігаційних районів у межах глобального забезпечення безпеки польотів цивільної авіації. Досліджено також сучасні напрями розвитку координаційної діяльності Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) та її регіональних бюро для підвищення ефективності функціонування основних аеронавігаційних зон, роль Глобального аеронавігаційного плану (ГАНП) та Регіональних аеронавігаційних планів (РАНП) у збільшенні пропускної спроможності та ефективності глобальної авіаційної системи та підвищення рівня безпеки польотів, перспективи впровадження Глобальної експлуатаційної концепції організації повітряного руху (GATMOC) та Блокової модернізації авіаційної системи (ASBU). Адже саме ці документи складають правову основу сучасної аеронавігації, і саме ними керуються держави - члени ІКАО, розробляючи і впроваджуючи національні стандарти аеронавігаційного забезпечення функціонування повітряного транспорту. У результаті дослідження автор доходить висновку про необхідність продовження актуалізації стандартів та рекомендованої практики (САПР) щодо надання аеронавігаційних послуг, які мають місце в практиці ІКАО. Саме ці стандарти і рекомендації повинні повною мірою враховуватися всіма державами - членами ІКАО під час актуалізації чинних правових моделей в аеронавігаційній сфері. Таке завдання стоїть також і перед Україною під час розробки та впровадження Міністерством інфраструктури та розвитку України, Державною авіаційною службою України та іншими органами управління в авіаційній сфері національних програм (стратегій) задля підвищення рівня аеронавігаційного обслуговування цивільної авіації.

Проведено дослідження ролі ООН у формуванні загальновизнаних принципів міжнародного співробітництва держав-членів організації у сфері боротьби з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації, які підривають довіру до цього найсучаснішого виду міжнародного транспорту. Проаналізовано правову еволюцію поняття "повітряне піратство" в резолюціях ГА ООН впродовж 60 - 70-х рр. минулого століття, особливості розробки загальних підходів до правової регламентації запобігання усіх видів незаконного втручання у керування цивільним літаком, захоплення цивільного повітряного судна, насильницької зміни курсу цивільних літаків у польоті, тощо. Автором досліджено особливості тогочасної діяльності Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) та її органів і Асамблеї, Ради, Юридичного комітету ІКАО і щодо вироблення узгодженої позиції держав-учасниць стосовно криміналізації правопорушень у сфері міжнародного повітряного транспорту. Увагу приділено правовим аспектам обговорення та розробки державами-учасницями ІКАО проектів Токійської конвенції 1963 р. про правопорушення і деякі інші акти на борту повітряного судна та Гаазької конвенції 1971 р. про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації у XX ст. Проаналізовано правотворчу діяльність ІКАО та її органів після подій 11 вересня 2001 р, в межах якої було проведено "ревізію" міжнародно-правових актів, діючих в межах Інституту безпеки цивільної авіації і за результатами прийнято так званий "пекінський" блок міжнародних конвенцій, які регламентують сучасне міжнародне співробітництво із забезпечення захисту цивільної авіації від незаконного втручання. Зроблено висновок щодо універсальної координаційної ролі ООН та ІКАО у процесі розробки конвенцій, які на сучасному етапі визначають міжнародно-правовий інструментарій забезпечення безпеки цивільної авіації.

Мета статті - здійснення аналізу рішень 41-ї Асамблеї ІСАО для визначення основних тенденцій розвитку цивільної авіації, їх впливу на подальший розвиток міжнародної цивільної авіації для забезпечення міжнародного миру і безпеки. Методи дослідження: застосовані зокрема, порівняльний та системний методи для з'ясування суті та ефективності імплементації рішень Асамблеї ІСАО у національну правову систему з метою створення безпечного міжнародного авіаційного простору, який грунтується, зокрема, на ідентичних правилах у сфері безпеки польотів, авіаційної безпеки, організації повітряного руху, захисту прав споживачів, систем комп'ютерного бронювання. Встановлено, що пріоритетні питання, схвалені учасниками 41-ї Асамблеї ІСАО, є юридично обов'язковими для всіх держав-членів, які повинні забезпечити ефективність їх виконання. Належна імплементація рішень Асамблеї ІСАО у національні правові системи підвищить безпеку та ефективність міжнародної цивільної авіації, сприятиме підтримці безпечного, захищеного та сталого розвитку міжнародного авіаційного транспорту. Імплементація рішень Асамблеї ІСАО державами-членами, зокрема, Україною, посилює інтеграційні процеси, оскільки встановлює обов'язкові правила, технічні вимоги, адміністративні процедури та базові експлуатаційні стандарти, рішення Асамблеї ІСАО потребують належного вивчення і втілення в національне законодавство держав-членів.