Висвітлено співробітництво держав у протидії корупції (ПК) на універсальному та регіональному рівнях. Доведено високу ефективність механізму ПК в межах Ради Європи (РЄ). Особливу увагу приділено аналізу міжнародних договорів РЄ у антикорупційній сфері - Кримінальної та Цивільної конвенцій про боротьбу з корупцією, та основного європейського органу міжнародного співробітництва в ПК - Групи держав проти корупції (GRECO). Визначено правову природу, повноваження та процедури GRECO, проведено правову оцінку місця України в системі міжнародних антикорупційних договорів. Описано особливості внутрішньодержавної імплементації в Україні рекомендацій міжнародних антикорупційних органів.

Освещено сотрудничество государств в противодействии коррупции (ПК) на универсальном и региональном уровнях. Доказана высокая эффективность механизма ПК в пределах Совета Европы (СЕ). Особое внимание уделено анализу международных договоров СЕ в антикоррупционной сфере - Уголовной и Гражданской конвенций о борьбе с коррупцией, и основного европейского органа международного сотрудничества в ПК - Группы государств против коррупции (GRECO). Определены правовая природа, полномочия и процедуры GRECO, проведена правовая оценка места Украины в системе международных антикоррупционных договоров. Описаны особенности внутригосударственной имплементации в Украине рекомендаций международных антикоррупционных органов.

Розглянуто всю систему міжнародно-правових норм про боротьбу з корупцією як рекомендаційного, так і юридично-обов'язкового характеру. Досліджено основні елементи контрольного механізму (реалізації) Конвенції ООН проти корупції від 31 жовтня 2003 р. (UNCAC): Конференцію держав-учасниць і спеціальні механізми збору й оцінювання інформації про процеси імплементації Конвенції; основні правові акти її контрольного механізму. Проаналізовано співвідношення юридичної сили Конвенції ООН та Європейських антикорупційних конвенцій (укладених в рамках Ради Європи), а також особливості національної імплементації Конвенції ООН проти корупції.

Проаналізовано проблемні питання імплементації у вітчизняне законодавство положень, ратифікованих Україною міжнародних антикорупційних конвенцій. Висвітлено досвід окремих зарубіжних держав та визначено шляхи удосконалення законодавства України в даній сфері.

Розглянуто корупцію як суспільне явище, висвітлено її історичні витоки, поняття та сутність, а також передумови її виникнення в сучасному суспільстві. Розкрито природу корупції в Україні, проаналізовано стан, тенденції та нормативно-правові аспекти боротьби з нею. Охарактеризовано сучасні механізми запобігання та протидії корупції, організаційні засади та питання взаємодії держави та громадянського суспільства у даній сфері. Акцентовано на зарубіжному досвіді протидії корупції та можливості його використання в Україні. Значну увагу приділено перспективам подальших досліджень у сфері протидії корупції. Наведено статистичні матеріали та дані соціологічних опитувань, а також основні нормативно-правові акти щодо боротьби з корупцією.

Определены основные проблемы протидействия коррупции, изложено содержание конкретных коррупционных схем. Рассмотрены документы и материалы государственных органов Украины и международных структур, представлен краткий анализ международного опыта антикорупщиной деятельности.

Проаналізовано еволюцію міжнародно-правового механізму протидії корупції, існуючі договірні документи у сфері протидії корупції та відмінності міжнародних антикорупційних документів, діяльність основних інституцій, що займаються боротьбою з корупцією, роль міжнародних неурядових організацій у протидії корупції на національному та міжнародному рівнях. Виявлено системні недоліки нормативного регулювання протидії корупції на універсальному та регіональному рівнях. Обгрунтовано пропозиції щодо доцільності розширення кола учасників Конвенції ООН проти корупції та включення до числа її сторін не лише держав, але й міжнародних організацій, необхідності створення в Україні єдиного централізованого органу по боротьбі з корупцією. Запропоновано зміни до національного антикорупційного законодавства.

Проведено теоретичний аналіз поняття й основних методів протидії корупції в системі податкових відносин, уточнено класифікацію видів корупції. Проаналізовано сучасний стан і тенденції розвитку міжнародного та національного антикорупційного законодавства. Надано оцінку загального рівня корупції й особливостей її прояву в системі податкових відносин України. Обгрунтовано принципи побудови, сформовано та параметризовано економіко-математичну модель корупції в системі податкових відносин, що враховує особливості інституціонального середовища господарювання в Україні. Виходячи з результатів теоретичного аналізу й обчислювальних експериментів з використанням економіко-математичної моделі обгрунтовано рекомендації щодо вибору методів протидії корупції в системі податкових відносин і вдосконалення чинного законодавства.

Комплексно досліджено міжнародні договори універсального (ООН), регіонального (ОЕСР, ЄС, ОАД, АС, РЄ) та субрегіонального (САДК, ЕКОВАС, SEAPAC) рівнів у сфері боротьби з корупцією. Акцентовано увагу на значенні прийнятих у рамках міжнародних міждержавних організацій правових актів, що містять норми рекомендаційного характеру щодо протидії корупції. Охарактеризовано склад корупційних злочинів, зокрема: одержання неправомірної вигоди, надання неправомірної переваги, незаконне збагачення, зловживання службовим становищем, розкрадання, неправомірне привласнення або інше нецільове використання майна державною посадовою особою та розкрадання майна у приватному секторі, відмивання доходів, одержаних від правопорушень, пов'язаних із корупцією. З відповідною аргументацією запропоновано внесення змін до понятійного апарату міжнародних договорів і способу викладення норм щодо криміналізації корупційних діянь.

Увагу приділено питанням правового забезпечення протидії корупції на міжнародному та національному рівнях. Розглянуто практику універсальних і регіональних міжнародних організацій у цій сфері, а також узагальнено антикорупційну законодавчу практику деяких зарубіжних країн. Показано, що ефективність правозастосування у сфері протидії корупції широко варіюється від держави до держави навіть у межах такого доволі уніфікованого об'єднання, як ЄС, а рівень ефективності заходів у різних державах не однаковий. Останні формують систему, елементи якої перебувають у постійному взаємозв'язку. З-поміж них - превентивні заходи та політична воля, яка дозволяє подолати можливі перешкоди під час проведення розслідування та надає можливість належним чином розпоряджатися бюджетними коштами. Зазначено, що основна увага повинна бути приділена саме превенції правопорушення, адже репресивні заходи мають короткостроковий ефект, тоді як кроки запобігання правопорушенню спрямовані на довгостроковий результат. Це не означає, що протидія корупції має зводитися винятково до превенції. Цілком очевидно, що здатність судової та правоохоронної систем застосовувати стримувальні кримінальні санкції також відіграє важливу роль у недопущенні корупції. Саме у зв'язку з цим окремі держави зосереджують увагу на вдосконаленні діяльності репресивного апарату, що також сприяє одержанню позитивного ефекту.

Розглянуто корупцію як суспільно-політичне явище в Україні. Висвітлено основні підходи до визначення поняття "корупція", наведено її класифікацію. Охарактеризовано види міжнародного співробітництва в боротьбі з корупцією. Досліджено методи виявлення латентної корупційної злочинності. Запропоновано заходи протидії та запобігання такій злочинності.

Відображено основні підходи до визначення понять та ознак корупційних діянь, закріплених в міжнародних нормативно-правових актах, а також законодавстві деяких країн світу, що досягли значних результатів у питанні боротьби з даним видом злочинних діянь. Проаналізовано можливість подальшого застосування відповідних політологічних методик та законодавчих конструкцій в українських реаліях.

Проаналізовано проблему визначення категорії "службова особа" в контексті законодавства у сфері запобігання корупції. Розглянуто, в яких межах і яка саме особа набуває статусу службової та може нести відповідальність. Наведено доктринальні позиції та проведено аналіз міжнародного та національного законодавства. З'ясовано, що категорія "службова особа" визначається по-різному у нормах кримінального та адміністративного права. Автором розроблено класифікацію службових осіб як суб'єктів відповідальності в контексті законодавства у сфері запобігання корупції. Сформовано пропозиції з удосконалення теоретичних засад щодо зазначеної проблеми.

Висвітлено досвід формування антикорупційних інституцій в США. Визначено основні антикорупційні інституції, розглянуто засади формування антикорупційної політики в США. Обгрунтовано, що значну роль в організації боротьби з організованою злочинністю і корупцією відіграє Міністерство фінансів США, зокрема такі його структурні підрозділи, як таємна служба, служба внутрішніх доходів, бюро з алкоголю, тютюну та вогнепальної зброї. До центральних відомств США, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю, також належать: митна служба; поштова служба; міністерство праці США; комісія з цінних паперів та біржах; Держдепартамент США, який здійснює діяльність по виявленню дипломатичного та економічного тиску на уряд країн-виробників наркотиків; Національна система перехоплення наркотиків на кордоні. Запропоновано удосконалення сучасних українських антикорупційних інституцій.

Розглянуто дискусійні питання затвердження угоди про визнання винуватості у кримінальних провадженнях щодо вчинення корупційних злочинів. Висвітлено процес імплементації зарубіжного досвіду надання адміністративних послуг у сфері безпеки дорожнього руху у вітчизняне законодавство як один з ефективних елементів запобігання корупції. Досліджено міжнародні стандарти запобігання корупції та їх запровадження в Україні. Наведено визначення сутності поняття політична корупція та її небезпеки в Україні. Проаналізовано проблеми кваліфікації порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у судовій практиці. Розглянуто особливості адміністративної відповідальності поліцейських за порушення вимог фінансового контролю. Визначено відповідальність службової особи за порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення. Особливу увагу приділено непомірній вигоді як предмета протиправного впливу на результати офіційних спортивних змагань.

Висвітлено найбільш актуальні питання, проаналізовано міжнародні стандарти протидії та запобігання корупції. Визначено основні концепції корупції, її соціальну та правову природу. Досліджено становлення міжнародних стандартів запобігання та протидії корупції. Розкрить роль громадянського суспільства та ЗМІ в боротьбі з корупцією. Приділено увагу ролі спеціалізованих антикорупційних органів у здійсненні антикорупційної політики. Охарактеризовано міжнародні стандарти запобігання та протидії корупції на регіональному рівні. Зауважено, що корупція в Україні має системний характер, проникла в усі сфери життя суспільства та заважає успішному демократичному розвитку нашої держави. Досліджено формування теоретичних висновків щодо основних тенденцій запобігання та протидії корупції у світлі міжнародних стандартів у цій сфері та відповідності антикорупційних заходів, що здійснюються в Україні, цим тенденціям.

У контексті здобуття перемоги у війні з росією та подальшому економічному відновленні й розбудові України надважливим постає питання подолання корупції в країні. Як показує практика війни, корупція має свій негативний вплив на стан обороноздатності держави, оскільки передусім перешкоджає ефективному й раціональному використанню наявних фінансових ресурсів для забезпечення українських військових. Мета статті - характеристика співробітництва України з ЄС у сфері запобігання й протидії корупції, зокрема напрямів підтримки ЄС антикорупційної діяльності, спільних програм боротьби з корупцією та стану імплементації європейського досвіду антикорупційної політики в Україні. Застосовано методи: структурно-логічного та системно-функціонального аналізу; абстрагування та узагальнення; аналогії та порівняння; рекомендаційний. Проаналізовано напрями підтримки ЄС у сфері протидії корупції, розробку та реалізацію спільних програм у цій сфері. Систематизовано програми та проєкти ЄС у сфері антикорупційної діяльності з аналізом їх результативності. Досліджено стан імплементації положень, принципів і стандартів міжнародного законодавства у сфері протидії корупції в Україні. Висновки: дослідження імплементації європейського досвіду антикорупційної політики в Україні сприятиме досягненню суттєвого прогресу в запобіганні та протидії корупції у процесі післявоєнного відновлення та відбудови України. У результаті аналізу співробітництва та досвіду європейських країн запропоновано заходи, реалізація яких призведе до ефективнішої боротьби з корупцією та прискорить подальший рух України у напрямі членства в Європейському Союзі, Північноатлантичному Альянсі (НАТО) та Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).