Розглянуто історичні аспекти створення та функціонування Міжнародного кримінального суду, у контексті удосконалення міжнародного кримінального судочинства.

Рассмотрены исторические аспекты создания и функционирования Международного уголовного суда, в контексте усовершенствования международного криминального судопроизводства.

Concerning questions of improvement of the international criminal legal proceedings historical aspects of creation and functioning of the International criminal court are considered.

Проаналізовано зміст міжнародно-правових актів, що визначають статус учасників кримінально-процесуальних відносин, а також ступінь їх реалізації в чинному кримінально-процесуальному законодавстві України.

Проанализировано содержание международно-правовых актов, определяющих статус участников уголовно-процессуальных отношений, а также степень их реализации в действующем уголовно-процессуальном законодательстве Украины.

The maintenance of the international legal acts determining the status of participants of criminal-remedial attitudes, and also degree of their realization in working criminal-remedial legislation of Ukraine is analyzed.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х917.122.3

Рубрики:

Міжнародний кримінальний суд

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х917.122.3

Рубрики:

Міжнародний кримінальний суд

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Досліджено проблеми гармонізації законодавства України про кримінальну відповідальність і Статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Запропоновано зміни та доповнення, необхідні для приведення Кримінального кодексу (КК) у відповідність до Статуту МКС. Проведено порівняльно-правовий аналіз положень КК і Статуту МКС, визначено зміст певних міжнародно-правових понять і проведено їх порівняння з закріпленими у КК. З'ясовано гармонізувальне значення деяких ознак. За результатами дослідження констатовано певні невідповідності КК Статуту МКС і запропоновано конкретні гармонізаційні заходи для узгодження законодавства України про кримінальну відповідальність зі Статутом МКС. За цього враховано традиції та стиль викладу обох документів. Зазначено, що наведені висновки є компромісними, зокрема, досягнуто точності викладу міжнародних положень у вітчизняному законі і водночас збережено традиції побудови вітчизняного кримінального закону. Констатовано, що більшість таких заходів вирішують питання гармонізації КК і Статуту МКС, а також сприяють приведенню законодавства України про кримінальну відповідальність у відповідність до інших міжнародних договорів, чинних для держави.

Висвітлено генезис міжнародної кримінальної юстиції - від зародження ідеї в останній чверті XIX ст. до утворення та початку діяльності Міжнародного кримінального суду, виділено його етапи. Здійснено класифікацію джерел процесуальних норм, що регулюють діяльність кожної міжнародної кримінальної судової установи, визначено особливості їх утворення та ієрархію. Проаналізовано організацію, функції та статус основних органів міжнародних кримінальних судів, виявлено їх недоліки та шляхи подолання. Розвинуто запропоноване в доктрині визначення поняття юрисдикції міжнародних кримінальних судів, її видів та обмежень. Зроблено висновок про еволюцію співвідношення юрисдикцій міжнародних кримінальних судів і держав. Запропоновано підхід до поділу провадження в міжнародних кримінальних судах на певні стадії, розкрито їх зміст. Проаналізовано правове регулювання взаємовідносин Трибуналів щодо колишньої Югославії та Руанди, а також Міжнародного кримінального суду з Радою безпеки ООН, іншими міжнародними інституціями та суб'єктами міжнародного права. Зроблено висновок щодо вирішального значення для діяльності Міжнародного кримінального суду співробітництва та допомоги держав. Розвинуто положення, що механізм співробітництва, запроваджений у Міжнародному кримінальному суді, кардинально відрізняється від механізму у Трибуналах щодо колишньої Югославії та Руанди, оскільки він грунтується на примусовій силі резолюцій Ради Безпеки ООН. Виявлено взаємодію англо-американської та континентальної правових систем під час формування процесуальних норм, що регулюють діяльність міжнародних кримінальних судів.

Висвітлено генезис і розвиток поняття злочину геноциду в міжнародному праві. Проаналізовано елементи його юридичного складу, зокрема, наведено характеристику специфічного наміру як визначальної ознаки даного злочину, а також об'єкта геноциду та кримінальних діянь, що становлять його об'єктивну сторону. Розглянуто природу та основний зміст Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 р., а також охарактеризовано практичні проблеми її міжнародної та внутрішньодержавної імплементації. Значну увагу приділено правовому та інституційному механізмам міжнародної кримінальної відповідальності осіб, винних у скоєнні актів геноциду. Детально проаналізовано питання взаємозв'язку міжнародної індивідуальної кримінальної відповідальності та відповідальності держави за злочин геноциду.

Досліджено проблеми щодо створення та діяльності Міжнародного кримінального суду, Статут якого був прийнятий у 1998 р. на міжнародній конференції в Римі. Розкрито суть поняття міжнародної кримінальної юстиції, здійснено історичний аналіз її зародження та формування як самостійної інституції міжнародного права. Розкрито структуру та порядок формування органів Міжнародного кримінального суду, його юрисдикцію. Наведено загальну характеристику суб'єктів міжнародної кримінальної відповідальності та розглянуто види міжнародних злочинів. Розкрито стадії міжнародного кримінального процесу. Значну увагу приділено підставам і порядку притягнення індивідів до міжнародної кримінальної відповідальності за скоєння міжнародних злочинів. Проведено історико-правовий аналіз природи міжнародної кримінальної відповідальності, досліджено елементи міжнародних злочинів, підсудних Міжнародному кримінальному суду, особливості співробітництва держав з Міжнародним кримінальним судом та проблему стосовно ратифікації Римського Договору Україною.

Досліджено генезис, доктринальні підстави, юридичну природу, зміст і умови здійснення юрисдикції міжнародних кримінальних судів і трибуналів, виявлено основні тенденції та оптимальний механізм її розвитку. Розглянуто юрисдикцію Нюрнберзького та Токійського трибуналів, а також міжнародних трибуналів щодо колишньої Югославії та Руанди, Спеціального суду для Сьерра-Леоне, постійного міжнародного кримінального суду. Розкрито сутність поняття юрисдикційного режиму, визначено його базові принципи, серед яких виділено вимоги легітимності, цілісності та єдності. Показано специфіку двох видів міжнародної кримінальної юрисдикції: загальнообов'язкової, здійснюваної ім'ям світового співтовариства, та мультинаціональної (договірної), що реалізується на підставі угоди держав, що засновують міжнародний суд. Доведено, що за сучасних умов з метою протистояння культурі безкарності світовому співтовариству необхідно використовувати обидва механізми міжнародної кримінальної юрисдикції.

Досліджено кримінально-процесуальні питання, що стосуються правового статусу суб'єктів (учасників), залучених до сфери міжнародного кримінального судочинства. Увагу приділено визначенню поняття "суб'єкти" міжнародних кримінально-процесуальних відносин у міжнародно-правових актах, доктрині міжнародного права, національно-правовим концепціям. Проведено класифікацію суб'єктів кримінально-процесуальних відносин. На підставі статутних і процедурно-процесуальних актів міжнародних органів кримінальної юрисдикції проаналізовано правове становище судових палат, суддів; органів, які здійснюють розслідування у справах; сторін та їх представників (підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, захисника); учасників, які сприяють судочинству (свідки, експерти, перекладачі); зроблено висновки та рекомендації, спрямовані на удосконалення зазначених актів.

Рассмотрено историческое развитие международного уголовного права, раскрыты его концепция, задачи и легитимность. Охарактеризованы международное уголовное право и международный правопорядок. Представлены особенности развития общей теории преступлений по международному праву, материальные элементы, ментальный элемент. Раскрыт феномен геноцида. Рассмотрены преступления против человечности - убийство, истребление, порабощение, депортация или насильственное перемещение населения, заключение в тюрьму, пытки, сексуальное насилие, преследования, насильственное исчезновение людей, апартеид и другие бесчеловечные деяния. Уделено внимание военным преступлениям против лиц и имущественных и иных прав. Охарактеризировано преступление агрессии.

Проаналізовано історичний процес розвитку міжнародно-правових норм, що стосуються збройних конфліктів неміжнародного характеру. Здійснено правову кваліфікацію заворушень всередині країни та ситуацій внутрішньої напруженості. Досліджено судову практику Міжнародного суду ООН, трибуналів ad hoc щодо колишньої Югославії та Руанди, інтернаціоналізованих трибуналів та Міжнародного кримінального суду в розвитку міжнародних норм, що застосовуються до ситуацій неміжнародних збройних конфліктів. Особливу увагу приділено дослідженню процесу імплементації міжнародних норм, що регулюють внутрішні конфлікти в таких країнах, як Республіка Молдова, Республіка Білорусь, Україна та Російська Федерація.

Впервые на теоретическом уровне комплексно исследованы уголовно-процессуальные вопросы, касающиеся правового статуса субъектов (участников), вовлекаемых в сферу международного уголовного судопроизводства. Уделено внимание теоретическим разработкам определения понятия "субъекты" (участники) международных уголовно-процессуальных отношений в международно-правовых актах, доктрине определения этого понятия. Проведена классификация субъектов (участников) уголовно-процессуальных отношений. На основании уставных и процедурно-процессуальных актов международных органов уголовной юрисдикции проанализировано правовое положение судебных палат и судей, органов, осуществляющих расследование, сторон и их представителей (подозреваемый, обвиняемый, подсудимый, потерпевший, защитник), а также участников, содействующих правосудию (свидетели, эксперты, переводчики). Даны рекомендации по усовершенствованию данных актов.

Дослідження присвячено розробці системної концепції інституту визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів та формулюванню на цій основі пропозицій з удосконалення вітчизняного кримінально-процесуального законодавства. Подано теоретико-методологічну характеристику визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів у кримінальному процесі. Досліджено генезу зародження та розвитку інституту визнання та виконання рішень іноземних судів та міжнародних судових органів у межах певних історичних періодів у загальному руслі розвитку міжнародного співробітництва у сфері боротьби зі злочинністю та в кримінальному судочинстві, разом з іншими його формами. Проаналізовано доктрину кримінально-процесуального права, міжнародного права, його галузі — міжнародного кримінального права та підгалузі — міжнародного співробітництва у кримінальному процесі, визначено місце досліджуваного інституту у міжнародному кримінальному та кримінально-процесуальному праві. Проаналізовано сутність та особливості правової природи досліджуваного інституту.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х916.8 + Х917.122.3

Рубрики:

Міжнародноправове співробітництво держав з правових питань

Міжнародний кримінальний суд

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)013 + Х917.122.3

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Міжнародний кримінальний суд

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х916.81 + Х916.881 + Х917.122.3

Рубрики:

Міжнародноправова боротьба зі злочинністю

Міжнародна злочинність

Міжнародний кримінальний суд

Шифр НБУВ: РА399605 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Досліджено процесуальні права учасників міжнародних збройних конфліктів, щодо яких здійснюється кримінальне провадження міжнародними кримінальними судами. Визначено особливості нормативного змісту кожного з процесуальних прав з урахуванням стадійності кримінального провадження. Розглянуто право на захист. Приділено увагу збройному конфлікту в Україні 2014 - 2015 рр., зокрема, питанням його кваліфікації, процесуальним правам учасників конфлікту, перспективам розгляду справ у Міжнародному кримінальному суді.

Мета статті - дослідження окремих питань діяльності Міжнародного кримінального суду як засобу міжнародного правосуддя на сучасному етапі розвитку системи міжнародної кримінальної юстиції. Міжнародний кримінальний суд є постійним органом, уповноваженимздійснювати юрисдикцію щодо осіб, відповідальних за найсерйозніші міжнародні злочини, і доповнює національні органи кримінальної юстиції. У статті розглядаються передумови для створення Міжнародного кримінального суду, джерела правового регулювання його діяльності, організаційна структура, компетенція і процесуальна форма правосуддя. В результаті розгляду та аналізу питань Міжнародного кримінального суду можна зробити висновок, що необхідність його створення була об'єктивно визначена. Організація Міжнародного кримінального суду здійснюється у відповідності з римським Статутом, і її ефективне функціонування повністю залежить від співпраці з державами-членами.

Цель статьи - исследование отдельных вопросов деятельности Международного уголовного суда как средства международного правосудия на современном этапе развития системы международной уголовной юстиции. Международный уголовный суд является постоянным органом, уполномоченным осуществлять юрисдикцию в отношении лиц, ответственных за самые серьезные международные преступления, и дополняет национальные органы уголовной юстиции. В статье рассматриваются предпосылки для создания Международного уголовного судаисточники правового регулирования его деятельности, организационная структура, компетенция и процессуальная форма правосудия. В результате рассмотрения и анализа вопросов Международного уголовного суда можно сделать вывод, что необходимость его созданиябыла объективно определена. Организация Международного уголовного суда осуществляется в соответствии с римским Статутом, и ее эффективное функционирование полностью зависит от сотрудничества с государствами-членами.

The article aims to examine some research on the International Criminal Court as a means of international adjudication at the present stage of development of international criminal justice. The International Criminal Court is a permanent body authorized to exercise jurisdiction over those responsible for the most serious international crimes, and complements national criminal justice authorities. The jurisdiction of the International Criminal Court is based on the principle of complementarity, which indicates the account of the sovereignty of states. According to this principle, a person who committed a crime that should be prosecuted by the judicial system of the state of citizenship, and if non-compliance, such case would be to consider the International Criminal Court. According to Art. 5 of Rome Statute the Court has jurisdiction over the following crimes: the crime of genocide; crimes against humanity; war crimes; the crime of aggression. The main purpose of the international judicial process before the International Criminal Court is a dispute between States parties to Rome Statute and the person who has committed an international crime, and the parties to the proceeding are the charges by representation of the Prosecutor and the defense - the defendant and his counsel. The article discusses the prerequisites for the establishment of the International Criminal Court, sources of legal regulation of its activity, organizational structure, jurisdiction and procedural form of justice. As a result of the review and analysis of the issues of the International Criminal Court can be concluded that the need for its establishment was objectively determined. Organization of the International Criminal Court is carried out in accordance with the Rome Statute, and its effective functioning completely depend on cooperation from member states.

Розглянуто питання Міжнародного кримінального Суду (МКС) у контексті протидії агресії. На підставі методології системного аналізу міжнародного та національного законодавства досліджено реалізацію компетенції визначеної Римським Статутом МКС щодо агресії та вплив юридичної практики установи на забезпечення безпеки. Запропоновано доповнення терміну "агресія" новими чинниками, зв'язаними з появою кібер-атак та інших новітніх засобів.