Розглянуто нові тенденції у поглядах на війни (збройні конфлікти), зокрема, концепцію операцій невоєнного типу, нові можливі причини майбутніх воєн (збройних конфліктів). Сучасні конфлікти із сфери політико-ідеологічної трансформуються у сферу економічних змагань, посилюється боротьба за енергоносії, доступ до води, контроль над лісами та запасами мінералів. З огляду на тенденції, що спостерігаються останнім часом, саме доступ до природних ресурсів та збереження довкілля у ХХІ ст. можуть зайняти пріоритетне місце серед головних причин воєн (збройних конфліктів) та рушійних сил їх інтенсифікації.

Проаналізовано світові тенденції розвитку воєнно-економічного співробітництва між державами у сферах розробок та виробництва озброєнь для вирішення завдань забезпечення національної безпеки в умовах обмежених ресурсів, політичних та економічних криз. Сформульовано рекомендації для українського ОПК щодо застосування конкретних форм воєнно-економічного співробітництва з іншими державами у сферах розробок тавиробництва озброєнь.

Показано складність забезпечення умов, за яких вітчизняні оборонні підприємства зможуть проводити поглиблене військово-технічне співробітництво (ВТС) з провідними компаніями США та ЄС. Наголошено на низькій ефективності ВТС із країнами Заходу в попередні роки. Акцентовано увагу на поглибленні кризи в ОПК внаслідок припинення співробітництва з Росією та повільного розгортання ВТС із західними країнами. Показано, що європейську інтеграцію ОПК доцільно починати з колишніх країн соціалістичного табору - членів ЄС і НАТО. Першою країною - кандидатом на поглиблене ВТС з Україною запропоновано Польщу. Наголошено на певній спорідненості польської оборонної промисловості й вітчизняного ОПК. Сформульовано основні напрями співробітництва та пропозиції, реалізація яких пришвидшить поглиблення ВТС України з Польщею.

Розглянуто основні етапи воєнно-економічного аналізу при виборі шляхів постачання у війська озброєння та військової техніки з огляду на можливості їх розроблення та виробництва на підприємствах оборонно-промислового комплексу України. Визначено перелік і зміст вихідних даних для аналізу, розроблено алгоритм, обгрунтовано пріоритетні шляхи та висвітлено умови, позитивні й негативні аспекти їх обрання.

Розглянуто нові підходи до методики визначення інтегрального показника воєнно-економічної безпеки - рівня фінансування оборони з урахуванням строків погоджувальних процедур у системі експортного контролю при міжнародних передачах товарів військового призначення та подвійного використання.

Проаналізовано вплив "російського чинника" на рівень фінансування оборонної сфери окремих країн - членів ЄС, що мають спільні кордони з РФ, різний політичний статус, з огляду на наявну економічнуситуацію в країні (на прикладі Польщі та Фінляндії).

Проаналізовано існуючу систему оборонного планування та зміни, які проведено в новому циклі. Здійснено пошук зв'язків, що пов'язані з такими змінами та впливом на шляхи оснащення озброєнням військових формувань, добудовано матрицю, яка пов'язує суб'єкти та документи оборонного планування. Досліджено наявність наукового обгрунтування у схвалених нормативно-правових актах, які спрямовані на зміцнення національної безпеки. Виявлено неузгодження між документами оборонного планування та їх можливий негативний вплив на гармонізацію законодавства України до норм і правил ЄС, для проведення системних реформ, до рівня, принятного для членства в НАТО. У площині забезпечення національної безпеки вироблено відповідні пропозиції.

Проблеми розвитку військово-технічного співробітництва (ВТС) України з іноземними державами в сучасних умовах. Визначено, що однією з головних проблем, яка гальмує розвиток військово-технічного співробітництва, є відсутність прав оборонних підприємств щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності під наглядом держави, але без спеціальних експортерів-посередників. Надання таких прав є вимогою часу та поширеною світовою практикою. Їх наявність у національного виробника озброєння та військової техніки (ОВТ) створить необхідні умови для розширення присутності на українському ринку іноземних оборонних компаній і, відповідно, залучення новітніх оборонних технологій та інвестицій у оборонну галузь. Така ситуація потребує суттєвих змін у системі військово-технічного співробітництва, які сприятимуть лібералізації зовнішньоекономічної діяльності з товарами та послугами військового призначення та подвійного використання для суб'єктів ВТС усіх форм власності. Обгрунтовано необхідність запровадження нових підходів щодо розвитку ВТС, основними пріоритетами яких є: задоволення потреб українських військових формувань за рахунок імпорту; збереження традиційних та освоєння нових ринків ОВТ; використання ВТС з метою залучати союзників із числа західних партнерів та усунення Росії як конкурента на ринку озброєння та військової техніки. Запропоновано закріпити зазначені підходи в окремому документі - Стратегії військово-технічного співробітництва України з іноземними державами, яка розглядатиметься як довгостроковий, послідовний, конструктивний, раціональний, не деталізований план. Такий підхід до розвитку військово-технічного співробітництва України з іноземними державами сприятиме забезпеченню Збройних Сил України сучасним озброєнням, закріпленню України на нових ринках зброї та збільшенню валютних надходжень.

Висвітлено аспекти верифікації при розробленні та виробництві озброєння, військової техніки, а також іншої продукції оборонного призначення, до якої відносяться спеціальні технічні засоби для зняття інформації з каналів зв'язку та інші технічні засоби негласного отримання інформації. Верифікація визначається за термінологією нормативних документів НАТО в якості набору видів діяльності, що порівнює продукт життєвого циклу системи озброєння та військової техніки, з необхідними характеристиками цього продукту. Наведені рекомендовані етапи верифікації, склад результатів верифікації та дії з керування результатом верифікації. Розглянуто умови узгодження заходів з верифікації та типові методи верифікації. На прикладі акредитації на відповідність вимогам ДСТУ ISO/IEC 17025:2017, ДСТУ ISO/IEC 17024:2012, ДСТУ EN ISO/IEC 17021-1:2015 та сертифікації продукції оборонного призначення, послуг, персоналу в Службі безпеки України із застосуванням ДСТУ ISO/IEC 27001:2015 "Методи захисту системи управління інформаційною безпекою. Вимоги", ДСТУ STANAG 4107:2018 "Вимоги НАТО щодо проектування, розроблення та виготовлення" та пропонується механізм впровадження міжнародних стандартів і стандартів НАТО в Україні.