Розглянуто питання, пов'язані з освітою, правовим статусом, адаптацією у суспільстві, професійною та фізичною реабілітацією людей з особливими потребами. Висвітлено проблеми соціалізації дітей-інвалідів, сучасні проблеми виховання фахівця ХХІ ст. Визначено причини та наслідки реформування архівної справи у незалежній Україні. Охарактеризовано модульний принцип у викладанні програмування мовою VTA. Розкрито соціально-педагогічні засади організації діяльності молодіжних групових об'єднань, самоорганізаційні аспекти у дидактичному забезпеченні роботи зі студентами, які погано чують. Проаналізовано лінгвістичні особливості структури київських урбаномімів, особливості викладання природничих дисциплін за модульно-рейтинговою системою організації навчального процесу.

Рассмотрены вопросы об образовании, правовом статусе, адаптации в обществе, профессиональной и физической реабилитации людей с особенными потребностями. Освещены потребности социализации детей-инвалидов, современные проблемы воспитания специалиста ХХІ в. Определены причины и последствия реформирования архивного дела в независимой Украине. Охарактеризован модульный принцип при преподавании программирования на языке VTA. Раскрыты социально-педагогические основы организации деятельности молодежных групповых объединений, самоорганизационные аспекты в дидактическом обеспечении работы со студентами с ослабленным слухом. Проанализированы лингвистические особенности структуры киевских урбаномимов, особенности преподавания естественных дисциплин по модульно-рейтинговой системе организации учебного процесса.

Визначено основні законодавчі акти європейських країн щодо розвитку системи вищої освіти для студентів з інвалідністю. Зроблено висновок про те, що в Україні актуальним є розробка та впровадження системи законів, спрямованих на забезпечення доступності вищої освіти для студентів з обмеженими можливостями.

Подано загальну характеристику освіти інвалідів як об'єкта адміністративно-правового регулювання, проаналізовано міжнародні та національні нормативні правові акти в цій сфері, розкрито організаційно-правові форми та створювані державою умови реалізації інвалідами права на освіту, наведено характеристику навчальних закладів для інвалідів. Розкрито механізм реалізації інвалідами права на освіту в Університеті "Україна". Наведено систему суб'єктів адміністративно-правового регулювання у сфері освіти інвалідів та їх повноваження. Визначено такі напрями державного регулювання у сфері освіти інвалідів, як інклюзивне навчання і виховання та професійна реабілітація інвалідів. Розглянуто питання державного контролю у сфері освіти інвалідів. Наведено загальну характеристику охорони здоров'я інвалідів як об'єкта адміністративно-правового регулювання, проаналізовано нормативно-правове регулювання у сфері охорони здоров'я інвалідів та розкрито їх повноваження. Визначено такі основні напрями державного регулювання у сфері охорони здоров'я інвалідів, як паліативна та хоспісна допомога.

Висвітлено зміст права осіб з особливими потребами на вищу освіту як об'єкт адміністративно-правового захисту (АПЗ). Сформульовано поняття АПЗ зазначених осіб у ВНЗ. З'ясовано адміністративно-правовий статус суб'єктів публічної адміністрації, які здійснюють захист інвалідів у ВНЗ. Наведено елементи механізму АПЗ осіб з особливими потребами у ВНЗ. Виявлено юридичну природу форми діяльності публічної адміністрації щодо АПЗ таких осіб у ВНЗ. Обгрунтовано зміст методів адміністративної діяльності публічної адміністрації щодо АПЗ осіб з особливими потребами у ВНЗ. Вивчено міжнародний досвід захисту інвалідів у ВНЗ. Запропоновано шляхи удосконалення законодавства щодо АПЗ осіб з особливими потребами у ВНЗ. Методологію цього питання розкрито в контексті об'єктивного тлумачення законодавчої бази України та зарубіжних країн. Проаналізовано державну політику в галузі захисту людей з особливими потребами. У сфері адміністративно-правового регулювання навчання інвалідів у ВНЗ запропоновано ряд конструктивних пропозицій і рекомендацій, як у законодавчій, так і в правозастосовчій сфері.

Комплексно та системно досліджено питання адміністративно-правового забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів. Розкрито питання, що стосуються забезпечення відповідного права громадян України. Визначено правовий статус інвалідів як спеціальних суб'єктів права на освіту та фахову підготовку. Проаналізовано різні види освіти та фахової підготовки, що одержують інваліди. Здійснено аналіз національного законодавства, яким урегульована сфера адміністративно-правового забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів. З'ясовано зміст та особливості діяльності структурних формувань, що є суб'єктами забезпечення права на освіту та фахову підготовку інвалідів. Досліджено взаємодію державних органів влади між собою, з органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями.

Розглянуто теоретико-правові основи становлення та розвитку інклюзивної освіти в Україні. Охарактеризовано структуру системи такої освіти. Приділено увагу державним органам як суб'єктам управління інклюзивною освітою України. Досліджено органи місцевого самоврядування та громадські організації як суб'єкти цієї освіти. Показано значення та місце міжнародних організацій у системі суб'єктів інклюзивної освіти в Україні. Проаналізовано матеріально-технічне забезпечення впровадження зазначеної освіти. З'ясовано проблемні питання впровадження інклюзивної освіти в Україні.

Досліджено сутність правового регулювання інклюзивної освіти (ІО) та особливості її впровадження в Україні. Охарактеризовано становлення та розвиток правового забезпечення ІО у світовому вимірі. З'ясовано генезу міжнародно-правових стандартів формування інклюзивної освітньої моделі. Охарактеризовано принципи, завдання та функції інклюзивної світової моделі освіти. Розкрито нормативно-правові основи впровадження ІО в Україні. Розроблено класифікацію нормативно-правових актів впровадження ІО в Україні. Визначено поняття "інклюзивна освіта" та надано загальну характеристику цій системі. Сформульовано розуміння поняття система інклюзивної освіти та визначено її структуру. Виокремлено основні проблемні питання професійно-технічної та вищої освіти для осіб із особливими потребами. Визначено поняття "матеріально-технічне забезпечення інклюзивної освіти в Україні". Розкрито застосування апробованих світових моделей фінансування ІО. Визначено поняття "система державних органів управління інклюзивною освітою України". Розкрито повноваження суб'єктів управління ІО України. Надано характеристику системи органів місцевого самоврядування та розкрито їх повноваження у сфері ІО. З’ясовано законодавче забезпечення діяльності громадських об'єднань, метою яких є реалізація права на освіту осіб з особливими потребами, та розкрито зміст їх діяльності. Окреслено значення та місце міжнародних організацій у системі суб'єктів ІО в Україні. Обгрунтовано проблемні питання впровадження ІО в Україні.

Охарактеризовано повноваження центральних органів виконавчої влади України у сфері реалізації інклюзивної освіти. Розкрито повноваження Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства соціальної політики України, а також місцевих державних адміністрацій.

Розкрито особливості впровадження інклюзії у ВНЗ. Висвітлено ознаки універсальної доступності навчального закладу. Акцентовано увагу на роботі із молоддю з особливими потребами. Розглянуто практику впровадження інтегрованого та інклюзивного навчання в Університеті "Україна".

Розглянуто теоретичні питання організації соціально-педагогічної роботи з молоддю з особливими потребами за умов інклюзивного освітнього простору ВНЗ. Проаналізовано нормативно-правову базу та практику інклюзивного навчання. Розкрито розуміння інклюзивної освіти. Визначено сутність та складові соціально-педагогічної роботи з молоддю з особливими потребами. Проаналізовано інклюзивну компетентність викладачів, а також обгрунтовано технології соціально-педагогічної роботи з молоддю з особливими потребами за умов інклюзивного освітнього простору.

Досліджено теоретичні засади державного управління освітою осіб з особливими потребами. Здійснено аналіз історичного досвіду розвитку державного управління інклюзивною освітою у зарубіжних країнах і в Україні. Охарактеризовано державне управління інклюзивною середньою освітою осіб з особливими потребами на різних інституціональних рівнях. Здійснено аналіз національної нормативно-правової бази державного управління освітою осіб з особливими потребами. Проведено дослідження готовності загальноосвітніх навчальних закладів до застосування інклюзивної освіти. Удосконалено організаційно-правовий механізм державного управління освітою осіб з особливими потребами. Розроблено модель механізму державного управління якістю середньої освіти таких осіб. Виокремлено перспективні напрями покращання інклюзивного навчання осіб з особливими потребами на регіональному рівні. Розроблено рекомендації щодо врахування органами державного управління освітніх потреб таких осіб.

Мета статті - виявлення та обгрунтування характеру впливу змін правових норм на розвиток інклюзивної освіти в Україні. Доведено наявність безпосереднього позитивного впливу законодавчих і нормативно-правових змін на сучасний стан упровадження інклюзивної освіти в ланках дошкільної та загальної середньої освіти. Виявлено та обурунтовано на основі аналізу даних офіційної статистичної інформації Державної служби статистики України та відомчої звітності Міністерства освіти і науки наявний негативний ефект впливу змін правових норм, що виявляється у відсутності комплексного підходу до розв'язання проблеми правового оформлення процесів упровадження інклюзії в освіті, недоліках чинного механізму фінансування цих рівнів освіти, принципів і практики організації навчального процесу, недоліках моделей реалізації спеціальної підготовки кваліфікованих кадрів.

Розглянуто особливості глобалізаційних змін, що мають вплив на всі сфери життя сучасної молодої людини. Проаналізовано шість основних підходів до освіти XXI ст. Проаналізовано вплив технологічного прогресу на ринок праці. У зв'язку із наявними змінами постає необхідність у зміні підходів до освіти загалом. Доведено, що освітні програми майбутнього повинні бути розраховані не на засвоєння матеріалу студентом, а на розвиток аналітичного, креативного мислення, що зможе знайти своє практичне застосування у майбутній професійній діяльності.

Увагу приділено міжнародній і вітчизняній нормативно-правовій базі соціального захисту та реалізації права на освіту дітей з особливими потребами. Охарактеризовано основні положення нормативних актів, що окреслюють коло громадянських, соціальних прав осіб з інвалідністю й осіб з особливими освітніми потребами. Детально розглянуто правові акти, що регулюють організацію спеціального навчання й інклюзивної освіти.

Розглянуто публічне управління забезпеченням територіальних громад якісною початковою та інклюзивною освітою. Досліджено проблематику освіти, акцентовано увагу на супровід реформування освіти та децентралізації. Детально розглянуто освітню мережу Приазовської об'єднаної територіальної громади, її фінансове забезпечення, зміни під час реформування та децентралізації, а також їх наслідки. Встановлено, що рішення про створення опорних шкіл має приймати громада не тільки на основі економічного обгрунтування, а й на основі опитувань жителів громади з урахуванням соціального аспекту. Основою для прийняття рішення про закриття малокомплектних шкіл стає значна витратність освітньої галузі в бюджеті територіальної громади. Визначено, що фінансування освіти Приазовської об'єднаної територіальної громади до 2018 р. здійснювалося спочатку за рахунок освітньої субвенції з Державного бюджету та обласного, за рахунок власного бюджету громади, надалі було змінено порядок нарахування субвенцій, і територіальні громади почали одержувати два види субвенцій/дотацій, з яких мали утримувати освіту. Ретельно розглянуто публічне управління у галузі створення інклюзивного компоненту навчання як підготовчий і практичний, так і підсумковий етапи. Проаналізовано фінансування інклюзивного компонента навчання та співвідношення фінансування до початкових класів. Встановлено, що упровадження інклюзивного компоненту зробить освітній простір соціальним простором співпраці, відкритим як для учасників освітньої спільноти, так і для громади. Визначено, що основними ризиками під час впровадження інклюзивних класів Нової української школи є слабкість матеріально технічної бази, нестача фінансових ресурсів, висококваліфікованих кадрів. Мінімізувати ці ризики можливо за допомогою пристосування наявної матеріально-технічної бази до нових умов і проведення роз'яснювальної роботи. Зроблено висновки щодо підсумкових результатів реформування та децентралізації освітньої галузі.