Висвітлено питання репрезентування правового мас-медійного дискурсу та тексту у контексті герменевтико-комунікативного й юридико-лінгвістичного способів. Проаналізовано етапи дослідження правового тексту з метою унеможливлення різнотлумачення nf герменевтичних "зміщень" у сприйнятті правового масмедійного дискурсу.

Розроблено теорію техніки юридичного письма в нормативно-правових актах як сегмент юридичної техніки та складову юридичних технологій. Сформульовано загальні принципи словесної організації нормативних висловлювань. Встановлено критерії якості й основні правила техніки юридичного письма. Висвітлено особливості структури нормативно-правового акта щодо його реквізитів, змісту та логіки письмового викладу. Сформульовано практичні рекомендації щодо вдосконалення техніки юридичного письма в нормативно-правових актах апарату держави.

Проаналізовано різні підходи до розуміння змісту поняття "тлумачення норм права" й акцентовано увагу на юридико-лінгвістичній інтерпретації правових текстів, зокрема на мовному способі тлумачення. Зроблено висновок, що юридико-лінгв'ютична інтерпретація правових текстів має здійснюватися в усіх або конкретних випадках реалізації норм права, залежно від того, який погляд із приводу необхідності тлумачення норм права поділяє інтерпретатор (ідеться про тлумачення-роз'яснення *норм права), а також вона має здійснюватися, зважаючи на особливості кожної мови, із врахуванням положень морфології, синтаксису тощо та водночас правил, сформульованих у межах юридичної техніки.

Здійснено формальний аналіз офіційних дискурсів Казахстану, Білорусі та РФ. Репрезентантами офіційних дискурсів виступають сайти президентів цих країн. За допомогою комп'ютерних програм (мова Python) обчислено показники емоційності, прямої та непрямої інтертекстуальності. Для всіх трьох офіційних дискурсів характерна низька емоційність і пряма інтертекстуальність, що підкреслює незначну інтенсивність (або ж формальність) політичної взаємодії. Середні показники емоційності дискурсів Казахстану та Російської Федерації (0,26; 0,24) і Білорусі (0,39) - у кілька разів є меншими від показників країн із більш демократичними режимами. З-поміж окреслених дискурсів виокремлено більш емоційні спорадичні (Білорусь) і менш емоційними стабільні (Казахстан, Російська Федерація). Між емоційністю Казахстану та Російської Федерації знайдено позитивну кореляцію (0,84), що говорить про існування схожих етапів розвитку цих дискурсів: із більш виразною емоційністю до 2013 і неемоційний етап - після 2013. За непрямою інтертекстуальністю для Білорусі та Російської Федерації виокремлено декілька періодів, коли показники непрямої інтертекстуальності були дуже значними (2012 - 2014, 2016 - 2017; і 2005 - 2010 - відповідно). Подібні періоди високих показників пояснюються не інтенсифікацією політичної взаємодії, а її імітацією. Значний відсоток повідомлень (більше половини, а іноді й 80 - 90 %) із непрямими цитатами у цей період у Білорусі та Росії - це привітання або ж висловлення співчуттів авторитарних лідерів країн представникам світової спільноти. Для Казахстану спостерігається інтерес до подібного типу повідомлень, проте вони домінують тільки протягом 2011 - 2012 рр. Отже, для білоруського та російського офіційних дискурсів притаманна імітація політичної активності на рівні комунікації, а для казахстанського - ні. Хоча для всіх трьох типів характерний штучний характер політичної взаємодії на рівні офіційних дискурсів, що може бути визначений через використання шаблонного підходу для створення текстів.