Проаналізовано педагогічну та просвітницьку діяльність видатного закарпатського політичного та громадського діяча, педагога А.Волошина. Розглянуто проблеми Закарпаття у міжнародних відносинах 1938 - 1939 рр., питання мемуаристики.

Проанализированы педагогическая и просветительская деятельность известного закарпатского политического и общественного деятеля, педагога А.Волошина. Рассмотрены проблемы Закарпатья в международных отношениях 1938 - 1939 гг., вопросы мемуаристики.

Розглянуто факти з життя та плодотворної діяльності о.Августина Волошина (1874 - 1945), визначного українського вченого-педагога, культурно-освітнього та церковного діяча, Героя України. Висвітлено погляди педагога на формування "морального характеру дитини" за умов сім'ї.

Рассмотрены факты из жизни и плодотворной деятельности о.Августина Волошина (1874 - 1945), выдающегося украинского ученого-педагога, культурно-образовательного и церковного деятеля, Героя Украины. Освещены взгляды педагога на формирование "морального характера ребенка" в условиях семьи.

Наведено відомості про життя та багатогранну діяльність президента Карпатської України, видатного державного, громадсько-політичного та культурного діяча Закарпаття XX ст. А. Волошина (1874 - 1945). Висвітлено участь А. Волошина в активізації національно-визвольного руху у Закарпатському краї у 1918 - 1919 рр., а також утворенні політичних партій, "Педагогічного товариства", товариств "Просвіта" й "Учительська Громада", Закарпатського театру. Наведено матеріали про педагогічну, культурно-освітню, наукову, журналістську та політичну діяльність А. Волошина.

Даны сведения о жизни и многогранной деятельности президента Карпатской Украины, выдающегося государственного, общественно-политического и культурного деятеля Закарпатья XX в. А. Волошина (1874 - 1945). Освещено участие А. Волошина в активизации национально-освободительного движения в Закарпатском крае в 1918 - 1919 гг., а также создании политических партий, "Педагогического товарищества", организаций "Просвита" и "Учительская общественность", Закарпатского театра. Изложены материалы о педагогической, культурно-образовательной, научной, журналистской и политической деятельности А. Волошина.

Досліджено канонічну правотворчість Замойського синоду 1720 р., здійснено історично-юридичний аналіз його актів та декретів. Проаналізовано причини та фактори, що викликали потребу скликання, історично-юридичний контекст Замойського синоду (обставини, суспільно-політичні процеси кінця XVII - початку XVlII ст.). З’ясовано юридичний вплив актів Замойського синоду на подальший процес становлення та організації єпархій унійної Київської Церкви, його роль і значення для сучасної Українська Греко-Католицька Церква. Визначено місце синодальних рішень і постанов у Кодексі канонів Східних Церков та в системі джерел права.

Висвітлено процес розвитку партикулярного права Київської Церкви в період від Берестейської унії до новітніх часів. Показано поступовий розвиток церковного законодавства в Київській Церкві. Висвітлено перебіг і рішення помісних синодів - Кобринського, Замойського, Львівського. Доведено, що важливим у розвитку партикулярного законодавства є механізм його взаємодії із загальним правом.

Досліджено ідеологічні та організаційні засади діяльності органів державної безпеки щодо ліквідації інституціональних основ православної церкви у 1918 - середині 1950-х рр. Розглянуто процес вилучення майна православної церкви. Охарактеризовано реалізацію тактики розколів православної церкви і діяльності спецслужб. Вивчено ліквідацію УАПЦ та ескалацію репресій проти духовенства. Проаналізовано взаємодію органів державної безпеки з партійними комітетами та виконавчими органами у справі ліквідації Церкви. Обгрунтовано агентурно-оперативні аспекти чекістської діяльності у процесі підготовки та проведення Львівського церковного собору.

Комплексно висвітлено діяльність радянських органів держбезпеки як інструменту комуністичної партії в антирелігійній політиці, їх роль і функції на різних етапах боротьби з православною церквою. Проаналізовано ідеологічні засади більшовизму, які з класових позицій обгрунтовують насилля як засіб витіснення релігії з суспільного життя. Встановлено перманентний характер діяльності структурних підрозділів органів держбезпеки, які спеціалізувалися на антирелігійних оперативних технологіях. Висвітлено оперативно-агентурні та репресивні технології ліквідації економічної бази православної церкви, реалізації тактики церковних розколів. Виявлено особливості посилення оперативно-репресивних заходів у боротьбі з національним сегментом релігійного життя та ліквідації УАПЦ. Показано взаємодію органів держбезпеки та партійних і державних органів у реалізації антирелігійної стратегії. Досліджено механізм використання РПЦ як знаряддя в арсеналі засобів органів держбезпеки у процесі ліквідації УГКЦ. Доведено, що активне використання органів держбезпеки свідчить про доктринальний характер силової моделі державно-церковних відносин у радянській Україні та неспроможність атеїстично-пропагандистської альтернативи упродовж 1918 - середини 1950-х pp.

На основі архівних документів, що перебували до останнього часу під грифом "цілком таємно", висвітлено останній період життя архимандрита К. Шептицького. Проаналізовано насильницькі дії органів МДБ, моральну та фізичну шкоду, яку вони завдали К. Шептицькому. Оцінено приклад його твердої позиції у питаннях віри, відстоюванні прав вірних.

Складні та суперечливі аспекти демократичних перетворень в Україні потребують значного наукового переосмислення ролі релігійного чинника у суспільно-політичних процесах України і зокрема у виборах. Значущість обраної проблематики зумовлена також активізацією реформування суспільно-політичної сфери в Україні та проблемами, які виникають внаслідок таких трансформацій. Аналіз місця і ролі УГКЦ у виборчому процесі України свідчить про складність взаємовідносин релігії та політики і потребує значного переосмислення, комплексного та глибокого аналізу всіх чинників і тенденцій такого взаємовпливу.

Проаналізовано наукові праці богословського, філософсько-правового та політологічного характеру, із яких отримуємо відомості про філософсько-правові ідеї в українській полемічній літературі, яка виникла після прийняття Берестейської унії 1596 р.

Проаналізовано діяльність Патріарха Української Греко-Католицької Церкви Йосифа Сліпого у другій половині ХХ століття. Особлива увага зосереджена на римському періоді життя Блаженнішого та на справі легалізації УГКЦ в СРСР після звільнення з радянських таборів у контексті міжнародних відносин. Висвітлено процес поневірянь та духовних поглядів Митрополита. З'ясовано роль його діяльності у процесі підвищення національної свідомості українського народу. Проаналізовано наукову спадщину Й. Сліпого та оцінено його внесок у розвиток вітчизняної та зарубіжної богословської науки.

На методологічних засадах герменевтики й екзистенціалізму здійснено концептуалізацію державно-правових поглядів митрополита Андрея Шептицького в контексті європейської цивілізації та у взаємозв'язку з українською національною духовною і правовою культурою та особливостями державотворення кінця XIX - на початку XX ст. На основі вивчення досвіду митрополита А. Шептицького в українському державотворенні в умовах міжцивілізаційного зіткнення правових культур доведено, що удосконалення державно-правового устрою України та стабільний розвиток суспільства можливий завдяки однопорядковій державно-правової суб'єктності Сходу і Заходу України, функціонування інститутів демократії та правових норм, сформованості високоосвіченої моральної еліти, яка стала би прикладом жертовності і служіння народові та ядром зміцнення громадянського суспільства.