Розглянуто причини вчинення самогубств. Наведено соціальну характеристику самогубства як явища, а також кримінологічну характеристику його жертв. Особливу увагу приділено розмежуванню самогубств, нещасним випадкам вбивствам. Висвітлено питання запобігання самогубствам.

Досліджено розум та волю людини як антропологічну основу права та їх вплив на правову поведінку людини. Виокремлено основні моделі поведінки та простежено їх вплив на зміст джерела права. На підставі дослідження автономної, гетерономної та девіантної моделей поведінки людини обгрунтовано вплив розумово-вольової діяльності людини на формування джерел права. Виведено принципи ефективної правореалізації, впровадження яких сприятиме підвищенню якості правових норм та довірі суб'єкта права до чинних механізмів правореалізації.

Исследованы ум и воля человека как антропологическая основа права и их влияние на правовое поведение человека. Выделены основные модели поведения и прослежено их влияние на содержание источника права. На основе исследования автономной, гетерономной и девиантной моделей поведения человека обосновано влияние умственно-волевой деятельности человека на формирование источников права. Выведены принципы эффективной правореализации, внедрение которых будет способствовать повышению качества правовых норм и доверию субъекта права к существующим механизмам правореализации.

Простежено трансформацію змісту світоглядних засад філософії права (ФП) на правове буття людини. Доведено, що ФП - це галузь знань світоглядного характеру, які є орієнтирами та регуляторами всієї правової життєдіяльності людини.

Розглянуто онто-гносеологічні підстави актуалізації волі в правовій реальності: воля як невід'ємний атрибут людського буття пронизує усе право; через суб'єкта і в суб'єктові актуалізується воля в правовій реальності.

Визначено поняття природних цивільних стосунків, як такі громадські стосунки, в яких проходить зрівнювання взаємних інтересів окремих осіб - людей і їх співтовариств. Учасники цих стосунків дізнаються самі в собі і один в одному "загальне людське" - гідність і свободу. Через це невід'ємною, конститутивною властивістю цивільних стосунків виступає саме рівність. Цивільна рівність виражає тотожність фундаментальних антропосоціальних властивостей учасників цивільних стосунків - їх природних правоздатностей. Поняття природності та правоздатності людини можна визначити як його невід'ємну властивість, яка полягає в загальній здатності бути суб'єктом соціальних прав і обов'язків і грунтується на рівній самоцінності кожної людини як істоти, здатної до Розвитку, і такої, що вимагає такого розвитку для розкриття своєї специфічної людської сутності (природи).

Розглянуто одну з актуальних проблем в сучасній правосвідомості та філософській антропології - становлення людини юридичної, як людини, що пройшла стадію юридизації як спосіб придбання та засвоєння певних правових норм, звичаїв, традицій.

Стверджено думку про те, що у наш час придбала значне поширення загальноприйнята структура філософії права, що складається з таких елементів, як онтологія, гносеологія і аксіологія права, виділено також правову антропологію. Як елемент структури філософії права вона вивчає людину, досліджуючи її природу, слідуючи шляхом глибшого розуміння категорії "права людини" і вивчення феномену права. Саме тому раціонально називати правову антропологію у філософії права філософсько-правовою антропологією.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002в6 + Х892.1в6 + Х893в6 + Ю216.2

Рубрики:

Сутність людини

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х0 в7 + Ф1(0) + Ю216.22

Рубрики:

Загальна теорія держави і права

Історія політичних вчень

Людська природа

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Уперше у вітчизняній філософсько-правовій науці проведено комплексне дослідження насильства та толерантності, в якому представлено системне бачення цих філософсько-правових явищ в умовах новелізації концептуальної та інструментальної методології юриспруденції і євроінтеграційних процесів. Проаналізовано теоретико-правові основи дослідження насильства і толерантності, подано системний аналіз теоретико-методологічних та онтогносеологічних засад забезпечення захисту людини від протиправного насильства й агресії та гарантування дотримання принципу толерантності. Зазначено, що категорії філософії та філософії права, які використовувалися під час пізнання насильства і толерантності, акумулюють результати розвитку інших окремих наук: юриспруденції, логіки, психології, політології, культурології, лінгвістики, релігієзнавства, соціології тощо. Актуалізовано проблематику насильства та толерантності як тенденцій розвитку сучасного суспільства. Здійснено філософсько-правовий аналіз насильства як інструменту маніпулювання людською свідомістю. Проаналізовано логіко-методологічний аспект взаємодії феномена насильства зі свідомістю людини та відображення його у громадській думці. Встановлено, що поєднання антропологічного, системного, цивілізаційного й аксіологічного підходів при дослідженні застосування насильства у соціумі допомагає подолати тенденцію тотального звуження насильства до суто соціального явища, яке розглядається лише як злочинна діяльність, що належить до сфери кримінального права. Розкрито співвідношення насильства й агресії, насильства та нормативності, насильства і права, насильства і справедливості, насильства та порядку, насильства й релігії, насильства і психології. Підкреслено, що лише в рамках толерантного підходу (як частини світоглядного, внутрішнього) можна шукати ефективне рішення проблем подолання насильства у міжнародних відносинах, оскільки його глибинні, початкові причини знаходяться, перш за все, в морально-етичній площині.