Впервые в мировой практике на системном уровне комплексно рассмотрены основные вопросы безопасности авации на протяжении всего жизненного цикла авиационной техники как составной части социотехнической системы. Раскрыто влияние человеческого фактора на авиационную деятельность, рассмотрены новые тенденции и перспективы эргономических исследований. Охарактеризованы технические средства и методы поддержания летной годности воздушных судов к эксплуатации. Освещены общие вопросы диагностики авиационноый техники и обеспечения безопасности полетов при неблагоприятных воздействиях внешней среды. Проанализированы современное состояние и перспективы развития аэрогонавигационных систем, а также общие проблемы безопасности авиационных информационно-коммуникационных систем. Изложены теоретические основы, методы и способы поддержания безопасности авиации, а также основные положения Стандартов и Рекомендуемой практики ICAO, некоторых законов и Авиационных правил Украины.

Враховуючи систематичний і сталий вплив людського фактора на безпеку польотів, розглянуто можливість застосування методології теорії катастроф для усунення недоліків сучасних методів і технологій розслідування авіаційних подій, що є особливо важливим для дослідження деформації емоційого досвіду члена льотного екіпажу. Наведено непрямі ознаки катастрофи - прапори (модальність, недосяжність, катастрофічні стрибки, розбіжність, гістерезис, розбіжність лінійного відгуку, укритичне уповільнення/зм'якшення моди, аномальна дисперсія). Доведено, що в разі деформації емоційого досвіду члена екіпажу в процесі особливого випадку польоту насправді відбувається катастрофа зборки.