Проаналізовано існуючі теорії та концепції лідерства, особливості лідерства в органах внутрішніх справ України та поліцейських організаціях зарубіжних країн. Встановлено, що умовою ефективності діяльності міліцейського підрозділу є виконання керівником ролі лідера колективу, введено поняття "управлінський лідер органів внутрішніх справ". Визначено суб'єктивні й об'єктивні детермінанти лідерства в органах внутрішніх справ. Розроблено інтеграційну модель управлінського лідера. На основі визначених професійно-значимих якостей управлінського лідера органів внутрішніх справ запропоновано критерії професійно-психологічного відбору та професійно-психологічної підготовки керівників органів внутрішніх справ. Представлено комплексну тренінгову програму розвитку лідерського потенціалу.

Розкрито роль територіальних громад у реалізації державної політики у сфері виховання дітей, що залишились без піклування батьків. Розглянуто лідерство в державному управлінні за умов модернізації владних відносин: місце та роль місцевої державної адміністрації. Висвітлено основні чинники формування лідерських якостей у слухачів магістратури за спеціальністю "державна служба". Описано особливості професіональної підготовки публічних службовців за умов європеїзації законодавства України. Досліджено сучасні форми впливу норм національного права на норми міжнародного права. Обгрунтовано класифікацію наслідків злочину в кримінально-правовій доктрині.

Вперше з позицій державного управління та державної служби проведено науковий аналіз лідерства в державній службі України та визначено його основні недоліки та переваги. Установлено сутнісні характеристики лідерства в державній службі України та розкрито їх зміст. Визначено пріоритети розвитку лідерства в державній службі України. Запропоновано концептуальні засади взаємодії у форматі "суб'єкт управління - об'єкт управління". Вдосконалено наукові підходи щодо характеристики лідерства в державній службі України, зміст основних понять за темою даного дослідження: лідерство, керівництво. Набуло подальшого розвитку поняття сутності лідерства в державній службі України, досвід соціального вивчення проблеми лідерства, управління мотивацією підлеглих державних службовців та активізація професійної підготовки керівників як лідерів.

Здійснено аналіз системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування. З'ясовано фактори, які впливають на можливість професійного розвитку посадових осіб і представників місцевого самоврядування. Запропоновано методологічні засади формування й розвитку лідерства в системі місцевого самоврядування, за допомогою яких можна сформувати такі демократичні цінності, як активна участь у житті суспільства, патріотизм, лідерство, відповідальність, толерантність, гуманізм, соціальне партнерство.

Обгрунтовано специфічну роль та значення лідера, що зумовлюють особливі вимоги до його компетенцій та компетентностей, які формуються в системі формальної та неформальної підготовки на основі різноманітних теорій викладання та навчання. Розглянуто численні теорії підготовки, які пов'язані із лідерством: навчання дорослих, андрагогіка, навчання за принципом подвійної петлі, навчання на основі досвіду, теорію функціонального змісту, теорію соціального розвитку; теорію соціального навчання; акмеологію. Наведено опис основних положень, принципи застосування кожної теорії в навчальній практиці, яка орієнтується на розвиток спеціальних навичок, загальних здібностей, особистісний розвиток. Визначено застосування розглянутих теорій навчання в підготовці лідерів з публічного адміністрування, а саме процесу формування політики та прийняття рішень.

Розглянуто проблеми лідерства як багатоаспектного соціального явища. Висвітлено значення феномена лідерства. Визначено суть поняття сучасного лідера в освіті. Охарактеризовано стилі управління.