Досліджено систему найважливіших екологічних і економічних термінів, їх визначення та вживання в науковій лексиці та нормативно-правовій документації. Обгрунтовано належність лісового господарства до аграрного сектора економіки та необхідність удосконалення лісового і пов'язаного з ним законодавства, реформування його згідно з основними положеннями Земельної реформи в Україні.

Обгрунтовано теоретико-методичні засади організаційно-правового режиму полезахисних лісових смуг. Запропоновано практичні рекомендації з формування системи якісної і кількісної кадастрової оцінки земель, на яких здійснюється лісова меліорація з метою складання та освоєння науково обгрунтованих проектів землеустрою з урахуванням зональних систем землеробства, багатогранних аеродинамічних властивостей і функцій полезахисних лісових смуг, передбачаючи високопродуктивне використання земельних ресурсів.

Проведено аналіз чинних державних та міжнародних адміністративно-правових актів і нормативних документів щодо сертифікації виробництва органічної продукції. Окреслено низку вимог до системи сертифікації сільськогосподарської органічної продукції в Україні. Обгрунтовано, що для створення державної системи сертифікації у сфері органічного виробництва в Україні доцільним є узгодження положень державних адміністративно-правових актів та власної системи нормативного забезпечення органічного виробництва з вимогами сучасних умов функціонування міжнародного ринку органічної продукції.

Розглянуто проблеми використання і охорони грунтів України як головного природного ресурсу, джерела життя людей. Висвітлено основні чинники зниження родючості грунтів. Обгрунтовано вимоги щодо застосування норм: "земля", "грунт", "ліс", "земельні ділянки". Доведено, що внаслідок безсистемного природокористування та ігнорування національних інтересів в Україні відбувається істотне зниження рівня не лише родючості грунтів, але й погіршення стану навколишнього природного середовища. Запропоновано внести відповідні зміни і доповнення до деяких статей Конституції України, низки законодавчих і нормативних актів, прийняття нових законів України.

Здійснено теоретичний аналіз нормативно-правової, довідкової та науково-методичної літератури щодо визначення та трактування понять "сільські території" та складових їх структурно-організаційної будови, а також встановлено їх структурні складові й організаційні особливості. Розроблено структурно-організаційну будову сільських територій для обгрунтування соціо-економіко-екологічного потенціалу під час екологічного оцінювання їх стану та розвитку.

Оцінено причинно-наслідкові аспекти трансформаційних процесів здійснення земельних реформувань у сучасній Україні. Обгрунтовано теоретичну і практичну суть нової парадигми звершення земельної реформи в Україні, яка базуються на комплексній інституціалізації конституційної норми права власності Українського народу на землю та її природні ресурси - основне національне багатство, а не лише селян. Узагальнено власні наукові підходи до пошуку шляхів бажаного подальшого розвитку економіки природокористування у процесі звершення земельної реформи.

Досліджено особливості нормативно-правового забезпечення оптимізації структури сільськогосподарських ландшафтів. Встановлено, що у законодавстві України поняття "оптимізація структури землекористування", "оптимізація землекористування", "оптимізація структури сільськогосподарських ландшафтів" є синонімічними. Проаналізовано розроблені вітчизняними вченими нормативи екологічно оптимізованої структури угідь, що в кількісному співвідношенні мають певні протиріччя. Акцентовано увагу на необхідності встановлення регіональних критеріїв щодо співвідношення основних видів угідь на державному рівні, що дасть можливість збалансувати земельний фонд країни. За результатами проведеного дослідження обгрунтовано необхідність удосконалення правового забезпечення оптимізації структури агроландшафтів.