Розглянуто питання адміністрування податків і зборів, які справляються національними митними органами з товарів і предметів, що переміщуються через митний кордон України, відповідно до нового податкового законодавства. Проаналізовано суть і природу цих обов'язкових платежів до державного бюджету.

Розглянуто питання забезпечення ефективності митного контролю за умов глобалізації і пов'язаних із нею викликів. Проаналізовано зміст поняття "митний аудиторський контроль" та його місце у системі митного адміністрування. Визначено окремі питання забезпечення пріоритетів у справі вдосконалення митного адміністрування, пов'язані з процедурами митного аудиторського контролю.

The system of local taxes and fees in Ukraine before and after adoption of the Tax Code. The role of local taxes and fees in formulating income of local budgets is defined. The problems of local taxation today have been considered. Possible directions for improving the reform of certain local taxes have been outlined.

Здійснено історико-економічний аналіз еволюції митно-тарифного регулювання. Категорію досліджено в розрізі становлення структурних складових та з огляду на особливості міжнародних торговельних процесів окремих періодів історичного розвитку.

Досліджено суспільно-економічні інститути податкового регулювання економіки. Окреслено повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері фінансового регулювання економіки податковими методами та інструментами. Визначено сутнісні характеристики фінансового регулювання економіки податковими методами та інструментами. Запропоновано розглядати державне податкове регулювання як науку, як процес, а також з економічної та організаційної точки зору.

Одним з першочергових заходів впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні є кардинальне оновлення вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства та перегляд концептуальних засад відповідальності за адміністративні проступки, що є найбільш поширеним різновидом правопорушень. Це завдання передбачає розроблення широкого спектру правових, організаційних, інформаційних та інших заходів, насамперед, формування міцного наукового підгрунтя. Адже без грунтовного аналізу, системного підходу і теоретичних напрацювань неможливо виробити ефективну систему дій та створити надійний механізм їх реалізації. Мета роботи - розбудова науково-теоретичних підвалин реформування вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства та формування концептуального абрису Кодексу України про адміністративні проступки. На сьогодні правові та організаційні засади відповідальності за адміністративні проступки визначаються Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП), який був прийнятий ще за радянських часів - у 1984 р. Це зумовлює широке коло проблем, пов'язаних із застарілістю положень Кодексу та їх невідповідністю новим реаліям суспільного життя. Регулярні спроби оновлення КУпАП мали неузгоджений і непослідовний характер, а відтак не принесли кардинальних зрушень у боротьбі з адміністративною деліктністю. Архаїчна концепція та еклектичність Інституту адміністративних проступків, розпорошеність нормативного матеріалу, логіко-юридичні погрішності законодавчих положень, безсистемність законодавчих новел і усі ці проблеми, з одного боку, змушують констатувати глибоку кризу регулювання адміністративно-деліктних відносин, з іншого, свідчать про необхідність прийняття Кодексу України про адміністративні проступки як принципово нового кодифікованого акта, що грунтується на засадах законності, верховенства права, справедливості, гуманізму, невідворотності відповідальності тощо. Висновки: на основі здобутків адміністративно-правової науки та позитивного досвіду зарубіжних країн визначено, що в основу реформування адміністративно-деліктного законодавства (зокрема, прийняття Кодексу України про адміністративні проступки) мають бути покладені такі ідеї: винесення деліктів кримінально- та цивільно-правового характеру за межі адміністративно-правової регламентації; визнання суб'єктами адміністративних проступків як фізичних, так і юридичних осіб; об'єктивне ставлення у вину; позасудовий розгляд справ про адміністративні проступки; оптимізація системи адміністративних стягнень; максимально повна кодифікація адміністративного законодавства.

В Україні однією з проблем, що потребують невідкладного вирішення, є корупція, яка являє значну загрозу демократії, реалізації принципу верховенства права, соціальному прогресу, національній безпеці, становленню громадянського суспільства. Зважаючи на це, пріоритетами державної політики є створення дієвої системи запобігання корупції, ефективна протидія корупційним явищам, виявлення їх передумов та подолання наслідків. Реалізація цієї мети неможлива без грунтовного вивчення соціально-економічних аспектів корупції та формування на цій основі теоретичних засад національної антикорупційної стратегії. Мета статті - інтеграція наукових ідей видатного американського вченого Г. С. Беккера в національну доктрину боротьби з корупцією. На основі аналізу теорії "раціонального злочину", розробленої Г. С. Беккером, визначено чинники, які детермінують корупційну поведінку субієктів владних повноважень та сприяють поширенню корупції в управлінському середовищі. Встановлено, що основними напрямами національної антикорупційної стратегії України мають стати зниження потенційних вигод і переваг, обумовлених корупційною діяльністю, а також актуалізація пов'язаних з нею ризиків (викриття, покарання, осуд громадськості тощо). У рамках цих стратегічних напрямів пропонується здійснити комплекс заходів, спрямованих на запровадження системи доброчесної поведінки посадових осіб, підвищення стандартів прозорості та відкритості в діяльності органів державної влади, вдосконалення правових та організаційних засад протидії корупції. Висновки: доведено, що впровадження теорії Г. С. Беккера дозволить істотно підвищити ефективність національної антикорупційної політики та досягти помітного прогресу в боротьбі з корупційними явищами.

Запропоновано наукову роботу присвячено визначенню правової природи господарського права, його місця в системі права України. Вирішення цього питання має не лише теоретико-пізнавальне, а й практичне значення, оскільки створює передумови для усунення колізій між нормами різних галузей права, дотичних (прямо чи опосередковано) до регулювання відносин у сфері господарювання. Аналіз наукових джерел з обраної тематики свідчить про відсутність серед науковців-правознавців єдиної позиції щодо визначення правової природи господарського права. За цих умов продовження наукового обговорення зазначеної проблеми є актуальним та формує основу мети дослідження. Проаналізовано основні підходи до визначення правової природи господарського права з подальшим доведенням необхідності розвіязання зазначеної наукової проблеми шляхом класифікації галузей права, запропонованої С. Алексєєвим, який виокремлює з їх числа профілюючі (первинні, фундаментальні), спеціальні та комплексні утворення. З огляду на це, господарське право пропонується розглядати як комплексне міжгалузеве утворення, що грунтується на власному, якісно однорідному базисі господарських відносин. Проте воно не є внутрішньо консолідованою й однорідною юридичною системою з власним правовим режимом, притаманним для профілюючих галузей права і використовує для регулювання господарських відносин поряд з власним юридичним інструментарієм (принципи, методи, зокрема, метод рівного підпорядкування субієктів господарського права суспільному господарському порядку) інструментарій інших галузей (зокрема, диспозитивний та імперативний методи). Висвітлено питання визначення співвідношення Цивільного і Господарського кодексів України. На підставі критичного аналізу існуючих в юридичній літературі підходів обстоюється позиція, за якою Господарський кодекс є не спеціальним відносно Цивільного кодексу законом, а загальним законом у сфері господарювання, що містить комплекс взаємоповіязаних цивільно-правових і публічно-правових норм, які регулюють господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності. Висновки: проведене дослідження може стати складовою більш повного розуміння юридичної природи господарського права та його місця в системі права України.

Аналіз практичних аспектів юрисдикційної діяльності в сфері перевезення небезпечних, великовагових і великогабаритних вантажів засвідчив широке коло проблем, пов'язаних з розглядом відповідних адміністративних справ, складанням процесуальних документів, здійсненням процесуальних дій, прийняттям та виконанням процесуальних рішень. Витоки цих проблем криються в площині процесуального статусу суб'єктів адміністративно-деліктного провадження, що зумовлює доцільність наукового пошуку шляхів його вдосконалення. Висвітлено недоліки процесуального статусу суб'єктів провадження у справах про порушення правил перевезень небезпечних, великовагових і великогабаритних вантажів, а також розроблення конкретних законодавчих пропозицій з його вдосконалення. З метою оптимізації провадження у справах про адміністративні проступки на транспорті в чинному законодавстві запропоновано закріпити повноваження працівників міліції щодо складання протоколу про порушення правил перевезення небезпечних вантажів, проїзду великовагових і великогабаритних транспортних засобів. Обгрунтовано необхідність розширення спектру заходів процесуального забезпечення, віднесених до компетенції працівників органів внутрішніх справ. Запропоновано впровадити в практику такий захід процесуального забезпечення, як тимчасова заборона експлуатації транспортного засобу. Внесено комплекс пропозицій, спрямованих на приведення адміністративно-процесуального статусу суб'єктів адміністративно-деліктного провадження у відповідність до вимог Конституції України та загальносоціальних стандартів прав людини. Висновки: низька ефективність заходів адміністративної відповідальності за делікти на транспорті значною мірою обумовлена процесуальними вадами їх реалізації. У зв'язку з цим постає необхідність вжиття комплексу правових та організаційних заходів, спрямованих на вдосконалення процесуального статусу учасників розгляду справ про порушення правил перевезення небезпечних, великовагових і великогабаритних вантажів.

Розглянуто можливості застосування аутсорсингу та фандрейзингу у державному управлінні для підвищення рівня співпраці органів влади з громадськістю. Проаналізовано практику іноземних держав щодо використання таких інструментів у державному управлінні, а також запропоновано варіанти реалізації цих принципів в українських реаліях.

Досліджено сучасний стан реалізації земельної реформи. Згідно з аналізом новел галузевого законодавства визначено коло викликів і загроз, що існують у земельній сфері. Розглянуто широкий комплекс правових, організаційних, фінансових та інших проблем, які гальмують динаміку розвитку земельних відносин в Україні. Запропоновано шляхи їх вирішення.

Розглянуто правові та організаційні аспекти депортації іноземних громадян з території України. Проаналізовано новели вітчизняного законодавства про міграцію, правовий статус іноземців, біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту. На підставі дослідження адміністративної практики висвітлено комплекс актуальних проблем у сфері правового забезпечення депортації іноземних громадян та осіб без громадянства.

Обгрунтовано теоретичні положення та розроблено практичні рекомендації щодо удосконалення методологічних засад здійснення податкового регулювання економіки. Визначено загальні та специфічні функції податкового регулювання економіки, запропоновано перелік ключових принципів здійснення регулювання економіки податковими методами. Сформовано основні податкові методи та інструменти регулювання економічного розвитку країни, а також запропоновано основні підходи до класифікації податків з точки зору їх впливу на соціально-економічний розвиток держави. Визначено структурно-логічну послідовність здійснення податкового регулювання економіки.

Розглянуто місце пов'язаних контрактів як нового способу забезпечення вимог і ризиків, що виникають у результаті зобов'язань різних прав власності у системі цивільного права. Визначено зростаючу роль правових конструкцій безпеки за умов ринкової економіки. Підкреслено необхідність забезпечення балансу і захисту інтересів обох сторін договору економічного страхування.

Досліджено визначення поняття екологічного страхування у науковій літературі. Проаналізовано окремі положення екологічного права у польському законодавстві щодо можливості практичного застосування механізмів екологічного страхування. Висвітлено суттєві проблеми у сфері екологічного страхування у польському нормативно-правовому полі і представлено деякі рішення, застосовані в українському законодавстві.

Розглянуто основні елементи структурно-інноваційної моделі економічного розвитку регіону. Висвітлено напрями проведення політики щодо впровадження такої моделі органами місцевої влади.

Проаналізовано основні кількісні показники державних закупівель в Україні за 2001 - 2014 рр., запропоновано критерії експертної оцінки якісних показників системи державних закупівель в Україні.

Проаналізовано вітчизняне конкурентне законодавство та законодавство Європейського Союзу в частині особливостей державного захисту конкурентних відносин, виділено основні його напрями. Окреслено законодавчі документи Євроcоюзу та України, які регламентують конкурентне законодавство. Виявлено фактори, що ускладнюють ефективне регулювання конкурентних відносин на державному рівні.

Мета роботи - визначення результатів контролю цін у внутрішній торгівлі на основі даних порівняльного аналізу міжнародного досвіду регулювання ціноутворення, взаємозв'язку між причинами державного регулювання ціноутворення та прийняттям рішень підприємцями щодо зміни цін у сфері внутрішньої торгівлі, виявлення недоліків української моделі регулювання цін на окремі товари. У ході дослідження використано методи аналізу та синтезу. інформаційну базу дослідження становлять дані власних досліджень, законодавчо-нормативні акти, статистичні дані ОЕСР, результати досліджень зарубіжних науковців, які вивчали проблематику державного регулювання цін у роздрібній та оптовій торгівлі. Встановлено, що вплив держави на ціноутворення може виявлятись як опосередковано через створення системи економічних і правових важелів, так і за допомогою прямого адміністративного втручання у дію цінового механізму. Досвід сучасного державного впливу на ціни підприємств торгівлі у західних країнах різко контрастує з аналогічним досвідом в Україні та багатьох країнах пострадянського простору. Наприклад, у роздрібній торгівлі країн Західної Європи стурбованість викликає ціновий демпінг, до якого вдаються торговельні мережі в результаті жорсткої цінової конкуренції, то в Україні та інших країнах пострадянського простору - економічно необгрунтоване завищення цін з метою отримання надприбутків. Перехід України до ринкових відносин потребує зміни політики ціноутворення: від директивного встановлення ціни до вільного ціноутворення. Проте втрата купівельної спроможності населення, значний диспаритет цін між окремими групами товарів призвів до необхідності втручання держави в процес ціноутворення. Встановлено, що сучасна українська модель регулювання цін має ряд недоліків. Це запровадження паралельності у регулюванні цін на продовольчі товари, корупційна складова у механізмі декларування змін оптової ціни виробника та ін. Висновки: запобігаючи розвитку хижацької конкуренції у внутрішній торгівлі (у т.ч. шляхом регулювання ціноутворення), варто звертати увагу на доцільність подолання розриву між нахилом векторів причин державного регулювання цін та причин прийняття рішення щодо зміни цін на підприємницькому рівні. Представлені результати дослідження у подальшому можна використати як у процесі удосконалення механізмів державного регулювання внутрішньої торгівлі (в аспектах контролю цін) в Україні та інших країнах світу, так і для більш глибокого дослідження проблематики регулювання цін на конкретні групи товарів.

Відображено специфіку правового регулювання процедури вирішення податкових спорів. Виділено елементи і стадії такого регулювання. Особливу увагу приділено характеристиці першої стадії, пов'язаної з існуванням норми права, оскільки вона закладає основи упорядкування процесуальних відносин, характер матеріальних відносин, які повинні одержати певну процесуальну форму, та зумовлює спрямованість процедурного регулювання, а разом з ним і принципи того чи іншого процесу.