Розглянуто питання використання консалтингу в діяльності органів державного управління. Становлення України як правової, соціальної та демократичної держави диктує нові форми і методи роботи державних органів. Цей процес має відповідати основним світовим тенденціям розвитку державного будівництва й передбачає підвищення ефективності функціонування всіх його складових. Це вимагає нових методичних рішень, нових технологій управління та якісної організації управлінських процесів. Інноваційна перебудова інститутів влади пов'язана із консалтингом, який у широкому розумінні є видом інтелектуальної діяльності, основним завданням якого передбачається аналіз та обгрунтування перспектив щодо розвитку і використання науково-технічних та організаційно-економічних засобів з урахуванням предметної області, яка потребує допомоги.

Проведено аналіз поняття "принцип" в науках державного управління, права та філософії. Проаналізовано позиції вчених щодо тлумачення дефініцій "принципи державного управління", "принципи адміністративного права" та "принципи адміністративних послуг", на підставі чого сформульовано авторське поняття "принципи адміністративної процедури". Розкрито актуальність і важливість дослідження принципів адміністративної процедури з урахуванням кардинального перегляду сутності й змісту останнього. Визначено роль цих принципів у державно-управлінській діяльності.

Здійснено комплексне дослідження елементів нового державного менеджменту, що базується на ринкових принципах, у сучасній практиці державного управління країн Азії. Виявлено спільне та відмінне у процесі адаптації ідей нового державного менеджменту до соціально-політичних реалій Японії, Тайваню, Китаю, Південної Кореї, Сінгапуру, Гонконгу тощо. Доведено, що ключовими чинниками запровадження нової державно-управлінської моделі у досліджуваних країнах стали фінансова криза кінця ХХ ст., демократизація, колоніальне минуле деяких держав. Виявлено, що країни Азії в процесі прищеплення нового державного менеджменту виробили власну "гібридну" модель, яка вирізняється сильним державним началом, значною присутністю бюрократії, але й провадить децентралізацію, приватизацію та дерегуляцію.

Сучасний світ швидко змінюється. Розвиток ситуації на Сході України свідчить про те, що система державного управління України виявилася неготовою запобігти та адекватно відреагувати на агресивні дії Російської Федерації, а отже, потребує удосконалення. Вимагає вдосконалення система стратегічного планування. Представлено результати роботи експертно-аналітичної групи Міністерства оборони України, одержані під час ужиття заходів оборонного огляду. Проведено аналіз нового безпекового середовища, спрогнозовано виклики та загрози національній безпеці України у середньо- та довгостроковій перспективі, пов'язані із можливим застосуванням проти неї воєнної сили, а також окремі екологічні й техногенні виклики та загрози. Розглянуто спроможності України щодо реагування на зазначені виклики та загрози.

Проаналізовано існуючі глобальні виклики громадському здоров'ю, підкреслено роль "епідеміологічного зміщення" в бік неінфекційних захворювань, насамперед серцево-судинних. Досліджено чинну нормативно-правову базу розвитку громадського здоров'я в Європі та Україні і на цій основі визначено концептуальні підходи щодо вдосконалення публічного управління охороною громадського здоров'я в Україні з урахуванням глобальних викликів та із залученням усіх зацікавлених сторін державно-приватного діалогу та партнерства. Водночас управлінські рішення в цьому напрямі не мають чітко визначеного системного характеру, оскільки вектор розвитку громадського здоров'я законодавчо не визначений. Тому результати дослідження можуть бути використані під час офіційного розроблення концептуальних засад, стратегії та деталізованого плану реформування сфери охорони громадського здоров'я України згідно з чинним українським та міжнародним законодавством за світовими стандартами відповідно до існуючих глобальних викликів із задіянням інституцій громадянського суспільства, механізмів державно-приватного партнерства, залученням шляхом широкої адвокаційно-комунікаційної програми до турботи про власне здоров'я кожного жителя України.

Досліджено сутність судової влади й гарантії забезпечення її незалежності. Зосереджено увагу на нормативному аспекті незалежності суддів, зокрема щодо питань правового регулювання цього принципу, гарантій його забезпечення; виокремлено ознаки принципу незалежності суддів. Розглянуто європейську систему цінностей та стандартів захисту прав людини. Наголошено на необхідності звернути увагу на відповідність українського законодавства європейським нормам і стандартам, що виявляється через правозастосовчу практику, розвиток сучасних методів тлумачення нормативно-правових актів, застосування принципів права ЄС в українських судах. Зроблено висновок, що зміцнення незалежної української судової системи, а також забезпечення ефективності застосування адаптованого законодавства прийняття держави до Європейського Союзу може потребувати відповідних конституційних реформ, особливо це стосується передавання державних повноважень на наднаціональний рівень, співвідношення європейського та національного законодавства, взаємодії між парламентом і урядом із питань, пов'язаних з євроінтеграцією, тощо.

Досліджено доцільність ліцензування господарської діяльності з розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї в інтересах забезпечення національної безпеки країни за умов проведення дерегуляції та спрощення умов ведення бізнесу, проведення антитерористичної операції на сході країни та виконання вимог положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Визначено положення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", а також Стратегії національної безпеки України, які можна розглядати як підставу для запровадження державного регулювання у вигляді ліцензування зазначеного виду господарської діяльності.

Розкрито особливості впливу Угоди про асоціацію на проведення внутрішніх реформ в Україні, зокрема реформи державного управління, державної служби. Проведено аналіз принципів співпраці України і ЄС, утілення яких прямо впливає на трансформації в системі вітчизняного державного управління, і має привести до підвищення ефективності її функціонування. Запропоновано класифікацію цих принципів за такими видами: загальні, галузеві та спеціальні. Розглянуто положення Угоди про асоціацію, які наділяють ЄС важелями впливу на здійснення внутрішніх реформ в Україні; проаналізовано перебіг трансформацій державного управління та подано різні підходи до реформування державної служби в Україні, а також охарактеризовано новий закон про державну службу, у результаті чого проведено порівняльний аналіз втілених змін.

Проаналізовано специфіку чинної практики стратегічного планування розвитку акціонерних товариств державного сектору економіки України. З огляду на потреби подолання існуючих у цій сфері відносин інституційних обмежень уточнені передумови і пріоритети вдосконалення відповідної державно-управлінської діяльності. Обгрунтовано необхідність чіткої ідентифікації уповноваженими органами влади стратегічних цілей функціонування кожного акціонерного товариства державного сектору національної економіки з урахуванням особливостей продукції, ринкових позицій, можливих сценаріїв і ризиків зміни зовнішньої кон'юнктури у довгостроковому періоді. Підкреслено доцільність використання в процесі розробки і реалізації стратегій розвитку державних акціонерних товариств сучасних технологій корпоративного менеджменту, наближення процедур і правил макроекономічного прогнозування і програмування, суб'єктами яких виступають органи влади, і стратегічного корпоративного планування, яке здійснюється відповідними компаніями.

Досліджено діяльність в 2015 р. вищих органів публічної влади щодо захисту прав громадян на приватну власність. Установлено коло вищих органів публічної влади, що покликані системними рішеннями сприяти захисту власності в України. Визначено та систематизовано прийняті закони щодо захисту прав громадян на приватну власність і стан їх імплементації. Акцентовано увагу на ефективності роботи вищих органів публічної влади щодо захисту прав громадян на приватну власність у 2015 р. порівняно з минулими роками. Доведено необхідність невідкладної імплементації прийнятих рішень. Установлено необхідність упровадження демократичних процедур захисту прав власників та укладачів угод.

Здійснено практичну апробацію методології моніторингу групових даних на прикладі вивчення рейтингів політичних партій України протягом 2015 р. напередодні виборів до місцевих рад, порівняння обчислених згідно з авторською методологією прогнозних даних з результатами виборів. Зроблено подальші прогнози розвитку політичної системи. Обгрунтовано необхідність моніторингу внутрішньополітичних процесів як інструменту державного управління.

Розглянуто найбільш характерні особливості процесу організації місцевого самоврядування у сучасному світі. На основі досвіду, накопиченого у цій сфері у Франції, Польщі і Російській Федерації, було визначено основні напрями подальшого розвитку місцевого самоврядування в Україні. Установлено, що саме цей рівень публічної влади відповідає за розв'язання найбільш близьких до населення проблем, однак існуюча система місцевого самоврядування в Україні не задовольняє потреби сучасного суспільства, а тому потребує якісних змін. Зроблено висновок про те, що очікувана реформа у цій сфері передбачає створення інституту префектів, які у межах своїх повноважень не лише будуть здійснювати нагляд за дотриманням конституційних норм і вимог чинного законодавства України органами місцевого самоврядування, а й координуватимуть діяльність територіальних органів центрального органу виконавчої влади.

Визначено та систематизовано ключові елементи системи фінансового забезпечення розвитку територіальних громад: суб'єкти, об'єкти, інструменти, джерела фінансування. Наведено авторське визначення поняття "фінансове забезпечення розвитку територіальних громад". Висвітлено основні функції та завдання системи фінансового забезпечення розвитку територіальних громад з урахуванням спільних цілей суб'єктів місцевого розвитку та їх комплементарного впливу на місцевий розвиток. З урахуванням цього розроблено положення щодо цільової спрямованості та принципів функціонування системи фінансового забезпечення розвитку територіальних громад. Аргументовано важливість узгодженої діяльності суб'єктів різних рівнів і сфер щодо фінансового забезпечення розвитку територіальних громад та роль органів місцевого самоврядування в цьому процесі. Розроблено структурну та процесну моделі фінансового забезпечення розвитку територіальних громад, що можуть слугувати основою для розробки фінансових рішень органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами.

Проаналізовано світові тренди, які знайдуть відображення у глобальній політиці. Систематизація значної кількості джерел основних світових дослідницьких центрів дала змогу сформувати ієрархію викликів і загроз, спроможних вплинути на світову і регіональну політику. Особливу увагу приділено Україні, події в якій суттєво впливають на Євразійський і світовий політичний простір. Матеріал статті надає можливість зрозуміти політичні процеси в Україні, її проблеми та досягнення. Окремо розглянуто питання, пов'язані зі сферою ефективного публічного управління на тлі внутрішніх і зовнішніх загроз та спроможністю національного політико-економічного істеблішменту адекватно реагувати на них. Розуміння політико-економічної і соціальної ситуації в Україні крізь призму глобальних трендів допоможе зрозуміти розвиток ситуації на євразійському просторі та геополітичну розстановку сил у світі.

Розглянуто сучасні підходи до нового державного управління в Україні, зроблено теоретико-методологічний аналіз досвіду зарубіжних країн, а також ціннісних напрацювань вітчизняних науковців і практиків щодо нової управлінської культури в сучасному українському суспільстві, яке реалізує суспільно-політичні та економічні зміни шляхом реформ виходячи із потреб демократизації державотворення, яке має утверджувати сучасні складові нового державного управління на ціннісних засадах інноваційного розвитку. Наголошено, що головна мета нового державного управління керівним персоналом у сфері державної служби полягає в тому, щоб своєчасно забезпечити органи державної влади необхідним керівним персоналом, підтримувати й розвивати на високому рівні його професійну кваліфікацію, створити систему мотивації й необхідні умови для ефективної роботи керівників відповідно до потреб суспільних змін XXI ст.

Розроблено підходи до підвищення ефективності державного управління, що мають зосереджуватися на вдосконаленні механізмів державного управління, зокрема процесів прийняття управлінських рішень. Проаналізовано теоретико-методологічні засади підготовки, прийняття та реалізації рішень у державному секторі, обгрунтовується висновок щодо необхідності побудови універсальної оптимальної моделі процесу прийняття рішень у галузі державного управління. Обгрунтовано підхід до формування концептуальної схеми розв'язання задач у державному управлінні та розкрито його основні етапи. Досліджено можливості використання методів моделювання, прогнозування та оптимального управління, що створює можливість приймати об'єктивні й обурунтовані рішення в державному управлінні.

Розкрито еволюцію поняття безпеки від його осмислення у стародавніх політико-правових ученнях до сучасних теоретико-методологічних підходів. З'ясовано, що розуміння стародавніми мислителями феномену безпеки як головного елементу держави і права грунтувалося на концепціях гуманізму, прав людини. Від часів античності до новітньої історії породжені складністю феномену безпеки численні дослідження її суб'єкт-об'єктних характеристик стали основою для розвитку теорії безпеки з позиції системного аналізу взаємодії людини, суспільства, держави. Установлено передумови концептуалізації поняття "національна безпека" у зв'язку із осмисленням феномену безпеки крізь категорії "цінності", "національні інтереси", "розвиток", "суверенітет", "потреби", "права і свободи", "людина і суспільство". Виявлено сучасні тенденції у розвитку змісту поняття безпеки, що пов'язані зі зміною ціннісної парадигми національної безпеки від воєнно-політичної доктрини до концепції сталого розвитку. Концептуально обгрунтовано зростання ролі соціогуманітарного сегмента в системі забезпечення національної безпеки сучасних держав.

Проаналізовано нормативно-правове регулювання доступу, у тому числі електронного, до публічної інформації та відкритих даних, а також термінології, що використовується. Запропоновано вдосконалити понятійно-категоріальний апарат шляхом надання авторських визначень таких понять, як "електронний доступ", "публічна інформація" та "відриті дані" з урахуванням кращих європейських та американських практик застосування термінології. Проаналізовано законодавство України, Європейського Союзу та термінологія, що зустрічається в загальновизнаних стандартах. Визначено основні проблемні питання й недоліки існуючої термінології та деякі шляхи вирішення. Так, запропоновано визначення "публічної інформації", яке охопить у тому числі суспільно важливу інформацію, що існує в органах виконавчої влади та в інших суб'єктів владних повноважень не тільки в задокументованому вигляді. Вперше надано визначення "електронного доступу" та вдосконалено визначення "відкритих даних" з урахуванням існуючих європейських підходів до розуміння цього поняття.

Розглянуто сутність поняття "національні цінності" в контексті сучасних дослідницьких підходів, а також визначено понятійне поле дефініції "національні цінності", що сприяє узагальненню поглядів представників різних наукових шкіл, які досліджували категорію "цінність". Обгрунтовано, що розробка дефініції "національні цінності" є важливою теоретико-методологічною проблемою національної безпеки та державного управління. Доведено, що розвиток теорії та практики державного управління у сфері національної безпеки потребує поглиблених самостійних досліджень процесів, які відбуваються в Україні в контексті їх ціннісного виміру.

Проведено аналіз положень Податкового кодексу України на предмет використання цифрового формату учасниками податкових відносин, виділено унормовані електронні форми їх взаємодії. Досліджено організаційно-правові механізми регулювання інформаційних відносин між суб'єктами сфери оподаткування. Розкрито категорійне поняття "податкова інформація", нормовані процедури її збирання, описано електронні реєстри. Доведено необхідність розвитку електронного формату взаємодії для максимально сприятливої роботи суб'єктів господарювання та податковому стимулюванню економічного розвитку бізнесу, що, у свою чергу, є одним із ключових факторів побудови конкурентоспроможної економіки країни. Запропоновано пропозиції до Податкового кодексу щодо розвитку цього напряму.