Висвітлено особливості сучасного законодавства про рекламу в Україні. Виділено рекламно-інформаційні засоби, що впливають на прийняття рішень про купівлю товарів. Наведено результати опитування споживачів з метою виявлення домінуючих джерел інформації і реклами лікарських препаратів, їх ставлення до реклами лікарських засобів та враження від реклами окремих препаратів. Наведено рівні запам'ятовування та впізнавання реклами: спонтанний (непідказаний), підказаний, тахістоскопічний. Визначено лікарські препарати, рекламу яких пам'ятають споживачі.

Надано дані про культивування опійного маку і виробництво опію-сирцю в Афганістані за 2000 - 2012 рр. Показано, що кількість виробленого опію з року в рік змінюється синхронно з площами посіву, а у 2007 р. Афганістан перетворився на монополіста з виробництва наркотичних засобів опійної групи. Як причину збільшення виробництва опію 58 % афганських селян називають зростання цін на наркотики. Відмічено, що в 2012 р., незважаючи на збільшення посівів опійного маку, виробництво опію скоротилося на 36 %, що пов'язано з хворобою опійного маку і несприятливими погодними умовами. Проаналізовано врожайність опійного маку в Афганістані - у 2009 р. вона становила 56 кг/га, що в 5,6 разів вище, ніж у країнах "Золотого трикутника". Республіка Таджикистан внаслідок великої протяжності державного кордону з Афганістаном перетворилася на транзитний коридор для перекидання афганських наркотиків у країни СНД і Європи. Наведено дані про вилучення наркотичних засобів по видах за 2002 - 2012 рр. в Таджикистані. Показано, що в 2002 р. вилучено 86 % героїну і 77 % опію, виключених з незаконного обігу в країнах Центральної Азії. Відмічено, що в 2005 р. кількість вилученого героїну і опію знизилася в 2 рази, що пов'язують з виведенням російських прикордонників з таджицько-афганського кордону. Надалі в 2006 - 2007 рр. фіксувалася тенденція до зниження обсягів героїну, вилученого з незаконного обігу, і збільшення кількості конфіскованого опію-сирцю, що пов'язується з виявленням і знищенням в січні - серпні 2006 р. на території Афганістану лабораторій з виробництва героїну. У 2008 - 2012 рр. спостерігалася тенденція до збільшення частки каннабісу в загальному обсязі конфіскованих наркотичних засобів. У 2010 р. наркоситуація в Таджикистані характеризувалася найменшою кількістю вилучених наркотичних засобів. Проаналізовано дані щодо кількості громадян Республіки Таджикистан, затриманих за наркозлочини в країнах СНД, і показано, що в цілому спостерігається тенденція до зниження кількості таких затримань. Наведено дані за 2012 р. щодо кількості наркозалежних громадян Республіки Таджикистан, які перебувають на диспансерному обліку, - хворі з героїновою наркоманією складають 81,1 %, кількість споживачів ін'єкційних наркотиків зросла і становить 67,5 %. Більше половини ВІЛ-інфікованих складають споживачі ін'єкційних наркотиків. Таким чином, нелегальне виробництво наркотичних засобів в Афганістані продовжує залишатися основним чинником криміногенного розвитку наркоситуації в Республіці Таджикистан. У результаті спостерігається зростання обсягів наркотичних засобів, вилучених з незаконного обігу, зростання числа споживачів наркотичних засобів, зокрема ін'єкційних. Ін'єкційне споживання наркотичних засобів є основним шляхом поширення ВІЛ-інфекції в країні.

Розглянуто питання класифікації правопорушень у фармацевтичній сфері з урахуванням загальноприйнятих у правовій науці критеріїв. Виділено основні групи злочинів та адміністративних порушень у фармацевтичному секторі охорони здоров'я. Правовідносини, що виникають у фармацевтичній сфері потребують постійного захисту з боку державних органів шляхом здійснення заходів, спрямованих на попередження та виявлення правопорушень фармацевтичного законодавства, а також притягнення винних осіб до відповідальності. Під час дослідження використано формально-юридичний метод для аналізу змісту нормативно-правових актів, норми яких встановлюють адміністративну відповідальність за правопорушення у фармацевтичній сфері. Характеризуючи адміністративні порушення у фармацевтичній сфері, вважаємо, що за критерієм підвідомчості справ їх умовно можна поділити на три групи: справи, розгляд яких відноситься до повноважень органів державного контролю якості лікарських засобів (ст. 244-8 КУпАП); справи, розгляд яких відноситься до повноважень органів виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів (ст. 244-4 КУпАП); cправи, розгляд яких відноситься до повноважень районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судів (суддів) (ст. 221 КУпАП). Вважаємо, що зазначені ознаки правопорушень у фармацевтичній сфері дозволять конкретизувати склади правопорушень та персоніфікувати їх суб'єктів, що надасть можливість більш дієво застосовувати заходи юридичної відповідальності до правопорушників та більш ефективно протидіяти порушенням фармацевтичного законодавства.

Проаналізовано існуючі економічні моделі соціального захисту в країнах ЄС та механізми їх координації. Розглянуто пріоритети розвитку систем соціального захисту в країнах членах ЄС, до яких відносяться соціальні заходи, які сприяють інноваційному розвитку економіки на підставі вдосконалення людського капіталу. Встановлено, що певний вид соціального захисту і його надання залежать від розміру та кількості внесків, зроблених до відповідних інститутів соціального захисту, а право на соціальний захист пов'язується із фактом проживання в одній із країн членів ЄС, де кожна країна користується власним законодавством з цього питання. Вважаємо, що процес створення ефективної системи соціального захисту в Україні залежить від багатьох чинників, одним із яких є використання позитивного досвіду країн ЄС та впливових міжнародних організацій. Для створення сучасної та дієвої системи соціального захисту спеціалістів фармації України пропонується залучення закордонного досвіду, зокрема, країн-учасниць ЄС. Вважаємо за необхідне визначити конструктивний шлях досягнення високих соціальних стандартів життя в нашій країні, а також розробити для вітчизняної фармацевтичної галузі різноманітні соціальні програми, впровадити їх у практику діяльності уряду з попередньою імплементацією у державну та регіональну нормативно-правову базу.