Висвітлено деякі теоретичні та практичні аспекти проблеми лікарської помилки. На конкретних прикладах викладено суть поняття "лікарська помилка", розглянуто її види, встановлено умови допущення медичної помилки та види відповідальності за неї. Особливу увагу приділено юридичним і морально-етичним питанням досліджуваної проблеми з позицій захисту прав хворого та лікаря.

Досліджено процесуальні особливості звернення до суду у справах про обов'язкову госпіталізацію хворого до протитуберкульозного диспансеру. Проаналізовано законодавство зарубіжних країн з застосування примусового лікування. Заявниками у таких справах мають бути лікарі протитуберкульозного закладу, а також багатопрофільних лікувальних закладів. Розглянуто поняття "найменш обмеженої стратегії", що має бути застосовне до хворих на туберкульоз. Сформульовано висновки та надано рекомендації щодо вдосконалення законодавства, що регулює процедуру судового розгляду таких справ. Обов'язковою є участь у судовому засіданні зацікавленої особи (хворого) з метою захисту законних інтересів. Запропоновано проведення судово-медичної експертизи, про призначення якої може клопотати зацікавлена особа. Визначено предмет і засоби доказування у справах про примусову госпіталізацію хворого до протитуберкульозного диспансеру.

Право особи на психічне здоров'я варто розглядати в контексті правового статусу окремих груп осіб (жінок, дітей, мігрантів, біженців тощо). Розглянуто право дітей на психічне здоров'я. Вибір цієї категорії осіб зумовлений, зокрема, неухильним зростанням кількості нервових, неврівноважених, гіперактивних дітей з порушеннями психіки як в Україні, так і загалом у світі. Майбутнє психічне здоров'я нації залежить від того, наскільки зростаючій особистості будуть забезпечені умови, за яких гарантувалося б душевне здоров'я, оптимальне фізичне, духовне і соціальне благополуччя. Виходячи з загальних принципів європейського вектора розвитку держави, найважливішим завданням для України є формування інституту соціального захисту дітей і імплементація європейських стандартів права дітей на психічне здоров'я з метою створення сприятливих умов для формування наступних поколінь.

Обгрунтовано комплексний характер законодавства у сфері регулювання господарської діяльності з медичної практики, яке включає норми різних галузей права, водночас пов'язаних з одним предметом правового регулювання. З'ясовано роль ліцензування як головного інструмента регулювання господарської діяльності з медичної практики - виду господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, яка проводиться суб'єктами господарювання виключно на підставі отриманої в установленому законом порядку ліцензії і полягає у наданні медичної допомоги та здійсненні медичного обслуговування, спрямованих на реалізацію прав людини з охорони її здоров'я як найвищої соціальної цінності. Наведено результати аналізу нормативно-правового забезпечення процесу ліцензування господарської діяльності у сучасній системі охорони здоров'я України.