Викладено результати дослідження когнітивного, афективного і конативного компонентів професійної ідентичності державних службовців за допомогою автонаративів. Установлено функції ідентичності - професійну категоризацію та ідентифікацію відповідно до інтерпретації свого професійного досвіду. Виявлено специфіку соціальних репрезентацій (культурних, традиційних і сучасних) відповідно до типу автонаративу.

Розглянуто феномен міжособистісного розуміння як компонента психологічно-управлінської компетентності. Проаналізовано засади компетентністного підходу до оцінки ефективності управлінської діяльності, управлінські моделі компетентності та місце міжособистісного розуміння в структурі управлінської компетентності. Наведено результати емпіричного дослідження феномену та його зв'язку з показниками емоційного інтелекту на вибірці держслужбовців.

Обгрунтовано залежність ефективності професійної діяльності державних службовців від розуміння їх актуальних потреб та мотивів; представлено результати емпіричного дослідження щодо виявлення мотиваційних факторів, які здійснюють домінувальний вплив на ефективність діяльності державних службовців, сформовано їх рейтинг значущості.

Розглянуто психологічні особливості майбутніх правоохоронців як суб'єктів професійного спілкування. Результати проведеного експериментального дослідження надають змогу визначити соціально-типовий профіль майбутніх працівників кримінальної міліції та слідчих, що реалізується в просторі професійного спілкування.

Проаналізовано комунікативну компетентність як складову частину життєвого і професійного успіху фахівця державної служби. Розглянуто підходи до визначення поняття "комунікативна компетентність", а також характеристики, що впливають на ефективну комунікацію. Охарактеризовано особливості упровадження соціально-психологічного тренінгу як активного методу розвитку комунікативної компетентності.

Розглянуто соціальні стереотипи в сприйнятті образу працівника поліції в їх взаємозв'язку з освіченістю та гендерною приналежністю досліджуваних. Проблема сприйняття правоохоронців є важливою складовою частиною реформи правоохоронних органів, оскільки адекватне сприйняття поліцейських пов'язане з високим рівнем довіри до них, із престижністю, популярністю їх професії серед населення тощо. Мета роботи - визначення структурних особливостей сприйняття образу поліцейського в повсякденному житті. Як психодіагностичний інструментарій для виявлення соціальних стереотипів розроблено та застосовано опитувальник "Стереотипи про працівників поліції"; для констатування гендерної приналежності досліджуваних використано "Статево-рольовий опитувальник" (С. Бем). Серед методів математично-статистичної обробки даних застосовано якісний та кількісний аналіз результатів із використанням процедури факторного аналізу (STATISTICA 10.0), критерій кутового перетворення Фішера, критерій лінійної кореляції Пірсона, процедура Z-перетворення. Досліджувану вибірку склали 159 осіб, 60 серед яких - студенти факультету психології, історії та соціології Херсонського державного університету, 63 - учні 9 - 11 класів Херсонського академічного ліцею імені О. В. Мішукова, 36 - школярі 9 - 11 класів Херсонської спеціалізованої школи I - III ступенів № 57 та Херсонської загальноосвітньої школи I - III ступенів № 13. У досліджуваній вибірці - 65 хлопців і 94 дівчини. Результати дослідження свідчать, що в сприйнятті поліції присутні три групи позитивних стереотипів: "професіоналізм", "зразковість" та "сумлінність", - що можуть указувати на позитивні зміни в сприйнятті поліцейських після проведеної реформи правоохоронних органів. Отримані результати також підтверджують теоретичну модель, покладену в основу авторського опитувальника, що грунтується на когнітивному, емоційному й поведінковому компонентах. Разом із тим виявлено вплив рівня освіти та гендерної приналежності на формування соціальних стереотипів у сприйнятті образу поліцейського.

Представлено результати розробки проблематики, що стосуються психологічних особливостей розвитку професійної кар'єри державних службовців. Викладено уявлення зарубіжних та вітчизняних учених про це явище. Особливості кар'єрного становлення особистості розглянуто у двох напрямах - структурному та процесуальному. Виокремлено й описано стадії кар'єрного становлення фахівця: адаптаційну, інтернальну та стагнаційну. Презентовано модель стадій професійного становлення державних службовців центрів зайнятості. Виявлено, що на державній службі темпи кар'єрного розвитку спеціалістів відрізняються від темпів професійного становлення працівників у підприємницьких структурах. До того ж аналіз посадового підвищення свідчить про стихійність кар'єрного зростання державних службовців, нерівномірність стажу перебування на посаді, утворення так званих кар'єрних тупиків або швидкісних десантних кар'єр. Ці кар'єрні аномалії негативно впливають на стимулювання трудової й фахової віддачі від державних службовців, підтримку сприятливого соціально-психологічного мікроклімату в їх середовищі. Негативним явищем, хоча й типовим для вітчизняної державної служби, є швидкісна кар'єра. Її зміст полягає в стрімкому підвищенні по службі або прийнятті на державні посади (часто дуже високого рівня) осіб без відповідної практики й професійного досвіду. На практиці ж державний службовець перед призначенням на високу посаду повинен пройти всі щаблі, що їй передують. Ця вимога диктується інтересами суспільства, ураховуючи підтримку високого авторитету держави й повагу до її законів.

Здійснено аналіз основних підходів, у межах яких вивчається професійна компетентність юриста. Описано феномени "компетентність", "професійна компетентність". На основі теоретико-методологічного аналізу наукової літератури узагальнено основні характеристики юридичної діяльності. Розглянуто психологічні особливості діяльності юриста, визначено систему особистісних якостей юриста, що зумовлюють ефективність професійної діяльності. Окреслено особливості формування професійної компетентності фахівця. Розглянуто компоненти особистості юриста, сукупність яких спрямовано на вдосконалення професійної діяльності. Зазначено, що професійна компетентність юриста характеризується сформованістю цілісного комплексу знань, умінь та навиків, психологічних якостей, професійних можливостей. Зазначено, що професійно-компетентна особистість - це особлива конкретизація категорії "особистість". Особистість фахівця являє собою систему певних психологічних властивостей та рис, які є необхідними для ефективного виконання професійної діяльності; професійно-компетентна особистість характеризує людину як фахівця, котрий має достатні професійні знання, уміння, навички, професійну зацікавленість, професійний інтерес і здібності, професійний підхід та професійне ставлення до своєї праці й спроможний ефективно реалізовувати професійну діяльність та передбачати її наслідки; професійно-компетентна особистість володіє відповідними професійними знаннями та вміннями (які визначають результативність професійної діяльності), а також комплексом професійно важливих якостей (сукупність психологічних якостей особистості, що визначають успішність навчання та ефективне виконання професійної діяльності), що в сукупності дають змогу людині реалізувати себе як професіонал. Запропоновано власне визначення професійної компетентності фахівця юридичної сфери діяльності, розкрито її структуру, де основними складовими компонентами є загальнокультурна компетентність; особистісно-мотиваційна компетентність; практично-діяльнісна компетентність; спеціальна; професійно-правова компетентність; персональна (особистісна) компетентність; комунікативна компетентність; психологічна компетентність; соціально-психологічна компетентність; соціальна-перцептивна компетентність; аутокомпетентність.

Мета роботи - презентувати результати теоретичного дослідження проблеми професіоналізму фахівців силових структур. Методи. Теоретичні: теоретико-методологічний аналіз сучасного стану досліджуваної проблеми; систематизація та узагальнення наукової літератури з проблеми дослідження. Результати. Будучи якісною характеристикою суб'єкта праці, професіоналізм має відображати високу професійну кваліфікацію і компетентність, різноманітність ефективних професійних навичок і умінь, у тім числі заснованих на творчих рішеннях, володіння сучасними алгоритмами і способами вирішення професійних задач, що дозволяє здійснювати діяльність з високою і стабільною продуктивністю. Специфіка оперативно-розшукової діяльності висуває високі вимоги як до професійної майстерності, так і до особистих якостей правоохоронців. Справжній професіонал має володіти високими показниками професіоналізму особистості, мати високий професійний і соціальний статус, систему особистісної і діяльнісної нормативної регуляції, що динамічно розвивається, постійно націлену на саморозвиток і самовдосконалення, особистісні і професійні досягнення, що мають соціально-позитивне значення. Презентовано трикомпонентну структуру професіоналізму фахівців силових структур. Когнітивний компонент виражається системою засвоєних особистістю знань про сутність професіоналізму та їх усвідомленням; знанням норм та правил, що регулюють професійну діяльність фахівця правоохоронних органів; розуміння змісту професійних завдань та обов'язків (професійна свідомість). Мотиваційно-афективний компонент характеризується індивідуальною системою мотивів і смислів соціально-відповідальної поведінки; емоційними переживаннями, які регулюють професійну діяльність (професійна мораль та етика; сформована система цінностей); професійно-важливими якостями фахівця (професійна відповідальність, інтернальність локус-контролю) та їх усвідомленням. Діяльнісно-поведінковий компонент виявляється у виборі та реалізації певної поведінки та вчинків у професійних ситуаціях (уміння своєчасно та ефективно вирішувати типові професійні завдання; здатність проявляти творчість, вміння прогнозувати, знаходити оптимальні рішення в нестандартних ситуаціях; поважне та плідне спілкування з учасниками професійноїдіяльності). Висновки: в результаті здійсненого теоретичного дослідження визначено структуру та змістовне наповнення професіоналізму фахівців силових структур. Здійснений аналіз також дозволяє розробити визначення поняття "професіоналізм фахівців силових структур" як інтегративної динамічної характеристики суб'єкта діяльності, що включає когнітивний, мотиваційно-афективний та діяльнісно-поведінковий компоненти, що диктуються специфікою предмета й цілей професійної діяльності фахівця.