Наведено розподіл дорожньо-транспортних пригод (ДТП) в Україні за видами, кількість загиблих і поранених залежно від виду пригоди та число загиблих на 100 ДТП. Згідно з цими даними найбільша кількість ДТП припадає на наїзди на пішоходів і зіткнення. Наведено шляхи зменшення кількості ДТП і їх попередження. Зображено діаграму розподілу ДТП в Україні за видами станом на 2010 рік. Наведено кількість ДТП, що сталися за участі пішоходів за місцем їх скоєння. Згідно зі статистичними даними можна зробити висновок про те, що близько 30 % пригод відбулися на перехрестях. Визначальним при цьому є рівень складності перехрестя. Проаналізовано існуючий метод визначення складності нерегульованого перехрестя. Проведено розрахунок складності нерегульованого перехрестя вулиць Пасічна-Галицька-Тролейбусна м. Івано-Франківськ за існуючою методикою та з урахуванням фактора "пішохода". Запропоновано удосконалений метод визначення складності нерегульованого перехрестя з урахуванням фактора "пішохода". Надана оцінка складності перехрестя з урахуванням фактора "пішохода" надасть можливість об'єктивніше оцінювати складність перехресть і приймати заходи щодо зменшення складності перехрестя, а отже, - зменшення аварійності на перехрестях.

Визначено низку питань, які потребують певного осмислення перед їх впровадженням, а саме: невідповідність Закону України "Про освіту" (1996); методологічно не виважену класифікацію рівнів і ступенів вищої освіти; необгрунтованість введення поняття "молодший бакалавр" з коротким циклом навчання і скасування підготовки молодших спеціалістів і спеціалістів; неправомірність прирівнювання дипломів молодшого бакалавра і молодшого спеціаліста; спеціаліста і магістра; доктора філософії і кандидата наук; безпідставне скасування державного стандарту вищої освіти, складових стандарту вищої освіти "освітньо-кваліфікаційна характеристика", "засоби діагностики якості вищої освіти", галузевих стандартів і введення понять з новим змістовним наповненням (стандарти освітньої діяльності, стандарти вищої освіти та ін.); відсутність обов'язкового розроблення професійних стандартів за участю роботодавців. Крім того, висловлено бачення проблем, які не знайшли чіткого визначення в новому законі. Це проблеми зв'язку стандартів професійної і академічної вищої освіти; організації та проведення практики студентів; визначення професійної кваліфікації; трактування поняття "автономія" вищих навчальних закладів; інженерної підготовки фахівців; використання Національної рамки кваліфікацій та ін.