Викладено теоретичні засади соціокультурних складових державного механізму сприяння інституціоналізації діяльності громад. Наведено рівень місцевого самоврядування інституціоналізації взаємодії влади та громад у світлі державних впливів. Увагу приділено особливостям людського потенціалу в системі механізму сприяння інституціоналізації мусцевого самоврядування. Висвітлено особливості та параметри громадської участі в процесах державотворення й управління в Україні. Розглянуто державні механізми оптимізації співвідношення інтересів держави та місцевих громад з урахуванням соціокультурних чинників.

Розглянуто феномени соціальної довіри та громадянської участі, їх роль і значення у демократичному суспільстві. На основі результатів соціологічних опитувань в Україні показано переорієнтацію довіри з інституційного рівня соціуму на сферу персональних контактів людини, її найближче оточення. Відсутність чіткого розмежування між інститутами державної влади й інститутами громадянського суспільства, пов'язаних із самоорганізацією мешканців певних територій, створює ситуацію, коли недовіра до державних інститутів поширюється і на інститути, метою яких є контроль за діяльністю державної влади. Зазначені аспекти розглянуто як вагомі перешкоди на шляху формування системи місцевого самоврядування, відтак повинні розглядатися як об'єкт активної роботи з населенням.

З урахуванням теоретичних надбань сучасного "культурного повороту" обгрунтовано важливість застосування соціокультурного підходу до вивчення практик реалізації інтересів територіальних громад у сучасних пострадянських суспільствах, зокрема українському. Погляд на суспільство як єдність культури та соціальності надає змогу поглибити розуміння змістовного наповнення ціннісних настанов та орієнтацій як на індивідуальному, так і на груповому рівнях, а відтак, і з'ясувати наявність об'єктивних меж для суспільних трансформацій, виявити соціокультурні підстави, що уможливлює пояснення відхилення ходу реформ від планів.

Обгрунтовано теоретичні, методологічні засади та практичні пропозиції щодо системної модернізації державного механізму сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування з урахуванням соціокультурних чинників. Поглиблено теоретичне бачення державного механізму сприяння інституціоналізації місцевого самоврядування за рахунок залучення надбань соціокультурного підходу, а також неоінституціоналізму, теорій культурних матриць та культурних трансферів. Поглиблено розуміння змістовного наповнення ціннісних настанов та орієнтацій як на індивідуальному, так і на груповому рівнях. З'ясовано наявність об'єктивних меж для суспільних трансформацій. Виявлено соціокультурні підстави, що дозволяють пояснити відхилення ходу реформ від планів. Розроблено державний механізм сприяння процесу інституціоналізації місцевого самоврядування з урахуванням соціокультурних чинників, в основу якого покладено такі явища, інструменти та технології пожвавлення громадської активності та підвищення професійної компетентності як соціальний капітал, соціальне партнерство, технології посередництва за допомогою комунікативних міждисциплінарних груп та коуч-технологій.