Досліджено теоретико-прикладні аспекти кримінально-правової регламентації кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покарань, не пов'язаних з ізоляцією особи. З'ясовано обсяг та зміст таких понять, як: "система покарань, не пов'язаних з ізоляцією особи", "ухилення від відбування покарань, не пов'язаних з ізоляцією особи", "засуджена особа" й "особа, що відбуває покарання". Проведено їх розмежування із суміжними поняттями. Проаналізовано об'єктивні та суб'єктивні ознаки складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 388, ч. 1, 2 ст. 389, ч. 1, 2 ст. 390 КК України. Розглянуто проблемні аспекти співвідношення таких кримінально-правових наслідків за ухилення від сплати штрафу, як заміна штрафу на більш суворе покарання (ч. 5 ст. 53 КК України) та притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1 ст. 389 КК України). Запропоновано доктринально-аргументовані підходи до правильної кваліфікації відповідних видів злочинів. На підставі одержаних у результаті дослідження висновків підготовлено пропозиції щодо удосконалення положень КК України та КВК України.