Розглянуто теоретичні та практичні проблеми розслідування хабарництва, вчинюваного суддями, та заходи щодо подолання протидії такому розслідуванню засобами оперативно-розшукової діяльності. Досліджено сутність і генезу корупції в Україні, систему засобів протидії корупції та хабарництву. Проаналізовано елементи криміналістичної характеристики хабарництва, вчинюваного суддями. Визначено типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування. Надано пропозиції щодо тактики проведення оперативно-розшукових заходів у даній категорії злочинів. Розглянуто тактику проведення окремих слідчих дій під час розслідування хабарництва, що вчиняється суддями. Розкрито процесуальний та криміналістичний аспекти боротьби з протидією розслідуванню хабарництва, вчинюваного суддями, з'ясовано сучасний стан і перспективи використання можливостей оперативно-розшукової діяльності в подоланні протидії розслідуванню хабарництва, що вчиняється суддями. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення криміналістичних рекомендацій розслідування хабарництва, вчинюваного суддями.

Висвітлено сутність, генезу, причини та заходи протидії корупції в України. Розкрито поняття та структуру криміналістичної характеристики хабарництва, вчинюваного суддями. Запропоновано методику розслідування хабарництва суддів з використанням можливостей оперативно-розшукової діяльності. Висвітлено тактику окремих слідчих дій, що проводяться по цій категорії справ, а також процесуальний і криміналістичний аспекти боротьби з протидією розслідуванню хабарництва, вчинюваного суддями. Увагу приділено організації та плануванню розслідування даних злочинів, процесуальному оформленню результатів оперативно-розшикових заходів і використанню їх у доказуванні. Наведено рекомендації щодо вдосконалення чинного вітчизняного законодавства з метою підвищення ефективності розслідування кримінальних справ цієї категорії.

Досліджено поняття, природу, соціальні наслідки корупції, головні етапи формування правових засад запобігання та протидії корупції в Україні. Проаналізовано правозастосовну практику розгляду адміністративних і кримінальних справ щодо корупційних правопорушень, особливості цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності за їх вчинення, а також кримінальної відповідальності юридичних осіб. Особливу увагу приділено засобам і суб'єктам запобігання корупції в Україні, а також правильному процесуальному оформленню протоколів про адміністративні корупційні правопорушення. Сформульовано пропозиції щодо подальшого вдосконалення чинного законодавства з метою підвищення ефективності запобігання та протидії корупції в Україні.

Висвітлено процес створення судових органів на окупованих польських та українських землях Польського Генерального Губернаторства у роки Другої світової війни. Розглянуто та оцінено функції та повноваження ненімецьких судів, які розглядали цивільні та незначні кримінальні справи щодо місцевого польського і українського населення. Існувала можливість відміни рішення ненімецьких судів у рамках контролю з боку німецького правосуддя над польським і українським судочинством. Німецька окупаційна адміністрація на західноукраїнських землях комплектувала правоохоронну систему кадрами не за критерієм фахової компетентності, а виключно з лояльності до окупаційного режиму.

Комплексно досліджено проблеми запобігання та протидії корупції в Україні. Розкрито сутність корупції, її причини та наслідки, визначено й охарактеризовано найбільш корупціогенні сфери. Дано кримінологічну характеристику корупційних діянь та суб'єктів їх вчинення. Проаналізовано механізм корупції та його компоненти. Розкрито форми та способи протидії корупції, визначено основні суб'єкти антикорупційної діяльності. На основі теоретичного осмислення корупції як системного явища конвертації публічно-владних повноважень і можливостей у неправомірну вигоду вироблено й обґрунтовано концептуальні засади антикорупційної діяльності з урахуванням реалістичної мети такої діяльності - мінімізації корупції до соціально допустимого рівня. Запропоновано комплекс кримінально-правових та кримінологічних заходів підвищення ефективності протидії корупції в Україні. Обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного антикорупційного законодавства.

Здійснено конкретно-історичне дослідження змісту та форми окупаційної судової влади в Галичині як складової нацистського неправового тоталітарного державного режиму, який використав суди як інструмент репресій проти місцевого населення та елемент гітлерівського "нового порядку" на українських землях. Сформовано спеціальну історіографію дослідження та його джерельну базу, введено до наукового обігу раніше засекречені архівні матеріали. Вивчено окупаційну судову систему в Галичині як складову судової системи Польського генерального губернаторства, висвітлено організацію та діяльність військових, спеціальних, поліцейських, німецьких і Вищих німецьких судів, ненімецьких судів, прокуратури, адвокатури, нотаріату. На основі узагальненої судової практики з'ясовано порушення у діяльності окупаційних судів фундаментальних принципів правосуддя – незалежності судів і суддів, незмінюваності суддів, змагальності процесу. З'ясовано суть та особливості застосування у діяльності окупаційних судів джерел права. Доведено, що нацистські окупаційні суди в Галичині у кримінальному переслідуванні застосовували як джерела кримінального права німецький кримінальний кодекс 1871 р., німецький кримінальний процесуальний кодекс 1877 р., нормативні акти Третього Рейху, Польського генерального губернаторства та дистрикту Галичина. Особливість їх застосування полягала в максимальній кримінальній репресії, що передбачала найтяжчі покарання – смертні вироки та тривалі тюремні ув'язнення. У системі окупаційних судових органів виокремлено та охарактеризовано діяльність ненімецьких (гродських, окружних, апеляційних) судів за участі професійних суддів – українців та поляків. Діяльність цих судів, мовою судочинства в яких була українська та польська мови, зберегла певні ознаки правосуддя, зокрема участь професійних захисників – адвокатів, професійних суддів, інстанційний розгляд справ. Вперше введено до наукового обігу архівні матеріали про професійну діяльність українських та польських суддів, адвокатів, їх організації, нацистський контроль їх роботи, заборону на професію для адвокатів-євреїв, які складали значну частину серед правників у міжвоєнній Польщі.

Здійснено конкретно-історичне дослідження змісту та форми окупаційної судової влади в Галичині як складової нацистського тоталітарного державного режиму, який використав суди як інструмент репресій проти місцевого населення й елемент гітлерівського "нового порядку" на українських землях. Вивчено окупаційну судову систему в Галичині як складову судової системи Польського генерального губернаторства. Висвітлено організацію та діяльність військових, спеціальних, поліцейських, німецьких і Вищих німецьких судів, ненімецьких судів, прокуратури, адвокатури, нотаріату. На основі узагальненої судової практики з'ясовано порушення в діяльності окупаційних судів фундаментальних принципів правосуддя - незалежності судів і суддів, незмінюваності суддів, змагальності процесу. З'ясовано сутність та особливості застосування в діяльності окупаційних судів джерел кримінального права: німецький кримінальний кодекс 1871 p., німецький кримінальний процесуальний кодекс 1877 p., нормативні акти Третього Рейху, Польського генерального губернаторства та дистрикту Галичина. Зазначено, що особливість їхнього застосування полягала в кримінальних репресіях, що передбачали найтяжчі покарання - смертні вироки та тривалі тюремні ув'язнення. Вперше уведено до наукового обігу архівні матеріали про професійну діяльність українських та польських суддів, адвокатів, їхні організації, нацистський контроль їхньої роботи, заборону на професію для адвокатів-євреїв, які становили значну частину серед правників у міжвоєнній Польщі.