Объектом анализа является государство как распределенная система принятия решений, а предметом - ее дисфункция как результат действия институциональных факторов, в частности, коррупции как неформального негативного института. Полученные результаты дают основание усомниться также в положительном влиянии демократии на социально-экономические процессы, в том числе, и на уровень воспринимаемой коррупции. Это наводит на мысль о том, что демократия способствует распылению ответственности и отчуждению науки от управления, поскольку научное знание не является "продуктом массового спроса" и становится все менее востребованным со стороны правящей элиты в Украине. Функция науки как институционального фактора эффективности государственного управления заключается в развитии представлений о недискреционных механизмах принятия решений, а так же формулировке четких критериев для оценки результатов деятельности субъектов, наделенных полномочиями принятия решений, с целью повышения уровня их ответственности. Таким образом, речь идет о таких институциональных факторах государственной регуляторной эффективности, как социальная ответственность и социальный контроль.

Досліджено особливості вітчизняної практики стратегічного планування економічного та соціального розвитку територій мезорівня з огляду на регламентацію питання у законодавстві країни. Окреслені недоліки, що властиві вітчизняній практиці складання стратегій економічного та соціального розвитку територій в контексті хаотичності процесу та власної ініціативності з боку мезосистем, а також недотримання всесвітньо прийнятої практики проектного менеджменту під час реалізації стратегічних планів. В розрізі стратегічного планування як форми державного управління показано перспективи економічного та соціального розвитку м. Одеса до 2022 року як результат симбіозу чинного вітчизняного методологічного законодавства та закордонної практики стратегічного планування на місцевому рівні.

Простежено еволюцію поняття "інновація", узагальнено різноманітні підходи щодо його визначення як основоположного та наріжного поняття в інноваційній сфері, проведено їх критичне дослідження та аналіз. Розкрито особливості національного наповнення терміну інновацій, що формується на стику двох відмінних наукових течій, що визначають інновації відповідно як процес та як результат, розглянуто та детально проаналізовано специфіку національного інноваційного законодавства на прикладі основного інноваційного нормативно-правового акту - Закону України "Про інноваційну діяльність" - визначено основні недоліки законодавчо закріпленої термінології та окреслено визначальні напрямки їх подолання. Розглянуто міжнародну практику та усталені стандарти формування інноваційної термінології. Також запропоновано визначення терміна "інновація" з позиції їх змістовного наповнення, фактора ризику та перетворень, яких зазнає інновація на шляху до практичного впровадження.

Проанализирована степень взаимосвязи и бухгалтерского (финансового) и налогового учёта прибыли в России и зарубежных странах - США, Франции, Германии. В качестве критерия взят правовой принцип - система общего или кодифицированного права. Обосновано, что существующая в России с 2002 г. отдельная от бухгалтерского (финансового) учёта система налогового учета по одному налогу (налогу на прибыль организаций) не рациональна. В настоящее время в России активно прорабатывается вариант сближения бухгалтерского (финансового) и налогового учета без принципиальной перестройки норм налогового законодательства. Для США, являющихся одним из родоначальников британо-американской (в трактовке некоторых авторов - британо-американо-голландской) учётной модели, характерна низкая степень взаимосвязи налогового и финансового учётов. Во Франции и Германии степень взаимосвязи норм финансовой и налоговой отчетности достаточно высока; налоговая политика является теоретической базой учётной системы, что позволяет говорить о франко-немецкой учётной модели.

Комплексне використання цільового програмування, експертної оцінки і таксономічного аналізу надало змогу оцінити якість державних програм боротьби з корупцією за такими критеріями, як: цілісність; узгодженість із нормативними актами; структура і зміст; наукова обгрунтованість, а також здатність вирішувати проблеми (реалізованість), на які вона спрямована, що має на меті покращання якості державних програмних документів. Проведений аналіз виявив низьку якість регіональних програм протидії та запобігання корупції в структурному та змістовному планах, ресурсному забезпеченні, механізмах реалізації та контролю, що негативно впливає на результативність упровадження механізму профілактики правопорушень і боротьби з корупцією. Оцінка якості цільових регіональних програм запобігання і протидії корупції в Україні на основі розробленого методичного підходу підтвердила недієвість сучасного програмного підходу до вирішення проблем зниження рівня корупції в країні.

Обгрунтовано теоретичні засади державної регуляторної політики. Визначено, що регуляторна політика розглядається науковцями з правової, державно-управлінської та економічної точок зору. Проведено аналіз наукової літератури, яка присвячена механізмам формування та реалізації державної регуляторної політики. Узагальнено результати щодо визначення терміну "регуляторна політика". У дослідженні акцентується, що використання податкових важелів має стати основним інструментом державного регулювання економіки, який спрямований на стимулювання легальної господарської діяльності суб'єктів господарювання та детінізації бізнесу. Проаналізовано принципи регуляторної політики, визначені у законодавстві, а також принципи, які доповнені науковцями. Обгрунтовано та доповнено принципи регуляторної політики з урахуванням сучасних тенденцій розвитку економіки: принципом наукової обгрунтованості та принципом компетентності.

Проаналізовано існуючі (закріплені законодавством) види трансфертів, їх структури з урахуванням змін у Бюджетному кодексі України, зокрема аналіз видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Дано розподіл у регіональному розрізі розміру додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів. Проаналізовано субвенції, які спрямовані на забезпечення соціального захисту населення. Розглянуто виконання обсягів субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання вулиць і доріг комунальної власності. Обгрунтовано, що політика надання соціальних трансфертів є недосконалою. На основі аналізу виділено основні недоліки міжбюджетних відносин, які виникають з причин низької ефективності та постійного збільшення трансфертів. Вирішення зазначених недоліків у подальшому буде сприяти вдосконаленню трансфертного механізму.

Мета роботи - розробка ефективної моделі фінансового вирівнювання доходів територіальних бюджетів, за якої б було досягнуто максимальний ступінь врахування потреб населення. Розглянуто переваги та недоліки різних видів міжбюджетних трансфертів, розкриті проблеми фінансового вирівнювання в Україні. У результаті дослідження була розроблена для України економічно більш ефективна модель фінансового вирівнювання, яка б не порушувала суверенітету споживачів та стимулювала органи місцевого самоврядування до нарощування власної доходної бази. Обгрунтовано, що загальні міжбюджетні трансферти є найбільш оптимальним видом горизонтального фінансового вирівнювання. Для його ефективного проведення необхідно досягти балансу між фінансовими потребами територіальних одиниць та їх фінансовими потенціалами, що враховуються під час бюджетного вирівнювання. Дотації вирівнювання пропонується надавати переважно за рахунок коштів, що передаються з бюджету нижчого рівня до бюджету вищого рівня. Збільшення фінансового потенціалу може бути здійснене шляхом закріплення за місцевим бюджетами деяких загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів. Обгрунтована необхідність зменшити ступінь фінансового вирівнювання. Запропоновано цільові міжбюджетні трансферти надавати за об'єктивними критеріями і тільки в разі необхідності стабілізації циклічних коливань економіки та вирівнювання доходів населення. Розглянуті питання є основою для подальших більш глибоких прикладних розробок, пов'язаних із необхідністю проведення реформи фінансового вирівнювання, для доопрацювання деяких законодавчих норм, що створить передумови для подальшого системного реформування територіальних фінансів Україні.

Мета статті - дослідження й узагальнення теоретичних аспектів процесу аутстафінгу для виявлення можливостей і загроз, пов'язаних із участю в ньому всіх суб'єктів даного процесу, організаційних і правових аспектів аутстафінгу, врахування яких забезпечить отримання можливих переваг від його реалізації. На основі аналізу літературних джерел і вивчення практичного досвіду у сфері надання послуг аутстафінгу в Україні визначено зміст даного процесу. Проведено узагальнення та систематизацію можливостей і загроз, що пов'язані з участю в даному процесі всіх суб'єктів, зокрема аутстафінгових працівників, як найбільш незахищених учасників. Надано рекомендації щодо вдосконалення змісту договору аутстафінгу для забезпечення правового підгрунтя надання даної послуги та підвищення соціальної захищеності аутстафінгових працівників. Для вирішення виявлених проблем і прихованих загроз, що пов'язані зі здійсненням аутстафінгу, запропонований порядок його здійснення вітчизняними підприємствами з урахуванням визначених правових аспектів.

Розглянуто організаційно-економічні основи побудови внутрішнього контролю витрат на оплату праці в ринкових умовах господарювання. Проаналізовано стан і тенденції розвитку внутрішнього контролю ефективності формування зазначених витрат. З урахуванням критичного аналізу існуючих поглядів щодо узгодженості теоретико-методологічних аспектів внутрішнього контролю проведено оцінку наявного рівня методичного забезпечення внутрішнього контролю витрат на оплату праці. Дослідження організації внутрішнього контролю витрат на оплату праці виконано з урахуванням чинних норм законодавства. За результатами проведеного дослідження вдосконалено методичне забезпечення внутрішнього контролю витрат на оплату праці з урахуванням технологічного поділу на попередній, поточний і наступний контроль на всіх етапах їх виконання, що дозволяє уникнути дублювання дій суб'єктів внутрішнього контролю та забезпечує послідовне здійснення перевірок.

Здійснено аналіз проблем соціально-економічного розвитку регіонів країн ЄС, зокрема Польщі, що є запорукою ефективного управління та запобігання кризових ситуацій у різних сферах життєдіяльності регіону. Згідно з проведеним аналізом виявлено, що регіони країн ЄС (NUTS 1-го рівня - державний рівень) дуже відрізняються за адміністративно-територіальною організацією. Крім цього, країни ЄС також дуже диференційовані як за кількістю населення і території, так і за основними соціально-економічним показниками розвитку (ВВП на одиницю населення, рівень безробіття, видатки на НДДКР). Ще більша диференціація соціально-економічного розвитку регіонів у країнах ЄС спостерігається при аналізі показників NUTS 2-го та 3-го рівнів, що є наслідком великих розбіжностей адміністративно-територіального устрою країн та їх соціально-економічного розвитку, обумовлених їх духовно-моральними, історичними, культурними, етнічними, соціальними, економічними та іншими чинниками. На прикладі регіонів Польщі виявлено значну диференціацію і нерівномірність соціально-економічного розвитку як всередині країни, так і у порівнянні із середніми показниками по Європейському Союзу. Значні розриви в рівні розвитку територій здатні призвести до політичної роз'єднаності та нестабільності й економічної дезінтеграції та кризи. Дана проблема є особливо значущою для країн Східної та Центральної Європи, які входили до соціалістичного простору, зокрема, для України.

Висвітлено особливості сучасного стану державної політики в сфері АПК; визначено основні проблеми в галузі сільського господарства; обгрунтовано значення державної підтримки для стабільної діяльності аграрних підприємств, зростання їх прибутковості та конкурентоспроможності. Визначено шляхи вдосконалення механізму державного регулювання розвитку аграрного сектору економіки України в умовах динамічних змін економічного середовища. Актуальність питання державного регулювання економічних відносин в аграрній сфері обумовила мету та завдання наукової статті. Зокрема визначено проблемні питання в галузі АПК, обгрунтовано шляхи вдосконалення механізму державного регулювання аграрного сектору на сучасному етапі його розвитку. Серед методів дослідження було застосовано абстрактно-логічний (у процесі теоретичних умовиводів і формування висновків); статистико-економічний (з метою вивчення масових економічних явищ і встановлення відповідних тенденцій); прогнозування (в процесі розрахунку очікуваних показників виробничих затрат (рентабельності) з основних видів товарної продукції). За результатами дослідження визначено основні шляхи вдосконалення механізму державного регулювання АПК, які матимуть теоретичне і практичне значення для подальшого розвитку аграрної галузі. Увагу заслуговують реформування цінового механізму через упровадження регульованих цін на базові види продукції; формування інтегрованих аграрних комплексів; удосконалення бюджетної, податкової, страхової та кредитної політик.

Мета статті - проведення порівняльного аналізу європейського законодавства з питань оподаткування та законодавства України в даній сфері та надання практичних рекомендацій щодо вдосконалення вітчизняної податкової системи з урахуванням результатів даного дослідження. Аналізуючи, систематизуючи і узагальнюючи наукові праці багатьох учених, було розглянуто зміни податкового законодавства України в умовах євроінтеграції. В результаті дослідження встановлено місце України в міжнародних рейтингах і виявлено тенденцію до покращання показників, що характеризують податкову систему; проаналізовано чинне податкове законодавство України, що втілене в нормах Податкового кодексу, в порівнянні з податковим законодавством країн Єврозони та перспективною моделлю реформування податкової сфери, яка була запропонована урядом України та викладена в "Концепції реформування податкової системи України", зокрема був здійснений детальний аналіз податку на додану вартість, податку на прибуток, майнового податку, екологічного податку та акцизного податку; здійснено дослідження особливостей податкових системи різних країн - учасниць ЄС та на його основі надано практичні рекомендації щодо вдосконалення вітчизняної податкової системи з використанням позитивного досвіду Європейських країн. Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є розробка заходів щодо вдосконалення вітчизняної податкової системи.

Мета статті - дослідження основних проблем, з якими стикається населення в процесі отримання адміністративних послуг, і запропонувати шляхи вирішення цих проблемних аспектів з метою вдосконалення організації надання адміністративних послуг для задоволення потреб населення. Розглянуто основні проблеми під час одержання адміністративних послуг, які висвітлено на прикладі окремої адміністративної послуги "Внесення до державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць". Наголошено на необхідності спрощення процедури одержання адміністративних послуг шляхом скасування зайвої та дубльованої документації, скорочення відвідувань суб'єктів, які надають адміністративні послуги через надання повноважень Центрам надання адміністративних послуг (ЦНАП). Обгрунтовано необхідність більш активного розгалуження мережі ЦНАП, розширення функцій і повноважень адміністраторів, які там працюють. Всі запропоновані заходи розроблено з метою якісного задоволення потреб населення та запобігання корупційним ризикам.

Досліджено перспективи реалізації політики інформаційної безпеки українськими страховими компаніями. Зокрема, проаналізовано законодавче забезпечення та міжнародні стандарти інформаційної безпеки ISO/IEC 27001:2013 та ISO/IEC 27002:2013, розглянуто місце політики інформаційної безпеки у новій версії міжнародного стандарту інформаційної безпеки ISO/IEC 27002:2013. Проведено аналіз ключових факторів оцінки ризику у формуванні політики інформаційної безпеки американської компанії сфери ризикового страхування Philadelphia Insurance Companies. Зроблено висновок, що, незважаючи на те, що діяльність страхової компанії як і будь-якої іншої фінансової установи, наприклад, комерційного банку, має свою специфіку, її інформаційна безпека грунтується на загальноприйнятих принципах та вимогах міжнародних стандартів. Кожна страхова компанія України сьогодні може самостійно вирішувати питання формування та реалізації політики інформаційної безпеки, керуючись національним законодавством, міжнародними стандартами та досвідом зарубіжних страхових компаній. Водночас з огляду на нестабільність соціально-економічної та політичної ситуації в нашій державі, і як наслідок - невизначеності умов функціонування ринку страхування навіть у найкоротшій перспективі, вітчизняні страхові компанії не можуть стабілізувати і спрогнозувати свої прибутки, що знижує можливості планування і проведення чіткої ІТ-політики, в т. ч. політики інформаційної безпеки.

Проаналізовано науково-практичне забезпечення імплементації концепції сталого розвитку в систему державного управління розвитком країни та її регіонів. Актуальність статті визначається необхідністю вирішення глобальних та національних проблем в умовах переходу до збалансованого економічного, соціального та екологічного розвитку. Мета роботи - узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду впровадження концепції сталого розвитку в нормативно-правову базу країни та її регіонів. Проведено аналіз досвіду провідних країн світу та України із формування елементів механізму державної підтримки сталого розвитку: законодавчого, організаційного та суспільно-громадянського, визначено їх переваги та недоліки. Доведено, що більшість країн світу займаються розробкою комплексу заходів щодо впровадження та стимулювання сталого розвитку, який містить законодавчі акти, державні стратегії сталого розвитку, програми або проекти зі сталого розвитку та індикатори його моніторингу. Визначено напрями подальшого удосконалення законодавства та практики регулювання сталого розвитку в Україні та інших країнах світу.

Дано концептуальное обоснование института банкротства физического лица, не занимающегося предпринимательской деятельностью, в системе обеспечения экономической безопасности Украины. Проанализировано современное состояние украинского рынка кредитования физических лиц для целей, не связанных с предпринимательской деятельностью. Идентифицирована угроза экономической безопасности Украины, вызванная отсутствием государственной программы предотвращения коллапса национальной финансовой системы в целом и банковской системы в частности в связи с потенциальной массовой неплатёжеспособностью должников - физических лиц. Обоснована актуальность создания института банкротства физических лиц и предложено определение понятия должника в данном контексте. Разработаны основные критерии проведения процедуры банкротства физического лица в случае возникновения задолженности, не связанной с предпринимательской деятельностью.

Мета работи - адаптація методики оцінки рівня інвестиційної привабливості у зв'язку зі змінами у нормативних актах, що регулюють порядок складання форм фінансової звітності підприємств, та удосконалення цієї оцінки у звіязку зі зростанням ролі інтелектуального капіталу у виробничих процесах. Узгоджено процедури оцінки інвестиційної привабливості підприємств в Україні до і після зміни Національних стандартів бухгалтерського обліку у 2013 році. На основі врахування сучасних потреб інвесторів виокремлено нові групи показників, що відбивають рівень інвестиційної привабливості підприємства. Доопрацьовано показники, що характеризують кадровий потенціал і ефективність використання інтелектуального капіталу на підприємстві, комплексне використання яких дозволить підвищити якість і інформативність отриманих результатів процедури визначення рівня привабливості суб'єктів господарювання.

Досліджено організаційні засади митного контролінгу у сфері фінансових послуг. Мета роботи - узагальнення ключових напрямів та обгрунтування організаційних засад митного контролінгу у сфері фінансових послуг. За результатами дослідження обгрунтовано сутність та основні складові митного контролінгу у сфері фінансових послуг. Визначено види (стратегічний та оперативний) та функції (сервісну та консалтингову) митного контролінгу. З'ясовано основні напрями, за якими здійснюється митний контролінг у сфері фінансових послуг. Сформовано етапи організації митного контролінгу та визначено взаємозалежну сукупність управлінських процедур, спрямованих на підвищення сервісно-орієнтованого управління та адміністрування. Охарактеризовано підходи до проведення митного аудиту, особлива увага якого приділяється попередженню участі фінансових установ у схемах ухилення від сплати митних платежів. Узагальнено, що митний контролінг у сфері фінансових послуг сприяє підвищенню ефективності управління фінансовими потоками на основі прийняття оптимальних рішень у сфері ЗЕД. Перспективами подальших досліджень є узагальнення світових тенденцій застосування інструментарію митного контролінгу у сфері фінансових послуг та адаптація його до сучасних умов української економіки.

Мета роботи - науково-теоретичне обгрунтування інструментарію регуляторної політики держави з урахуванням сучасних умов розвитку економіки та інтеграційних процесів. У дослідженні всебічно проаналізовано та узагальнено цілі, функції та принципи регуляторної політики держави. Обгрунтовано та доповнено специфічні принципи: принципом наукової обгрунтованості та принципом компетентності. Представлено власне бачення етапів реалізації регуляторної політики держави. Проаналізовано організаційне, правове, інформаційне та фінансово-економічне забезпечення, а також обгрунтовано виокремлення аналітичного забезпечення державного регулювання економіки. У дослідженні представлене зображення складових інструментарію регуляторної політики держави, які містять мету, функції, принципи, методи, організаційне, правове, інформаційне, аналітичне та фінансово-економічне забезпечення і можуть бути використані на рівні державного управління економікою.