Проаналізовано теоретико-методологічні засади, соціально-історичні передумови виникнення та складові запобігання та протидії корупції в державному управлінні. На основі PESL-аналізу обгрунтовано парадигму дослідження корупції, що дозволило проаналізувати різнорівневі аспекти досліджуваної проблеми в єдності їх змістових і функціональних характеристик. Розглянуто бюрократизм як сприятливе середовища для корупційних проявів та нового державного менеджменту як доктрини, філософії, стратегії, бізнес-орієнтованої моделі управління, особливого інструментарію адміністративної практики, на засадах якого базуються адміністративні реформи в багатьох країнах світу в глобалізаційному процесі реформування державного сектору. Доведено взаємозв'язок корупції на основі індексу її сприйняття з такими показниками урядування, як стримування корупції, політична стабільність і ненасильство, свобода слова і відповідальність органів державної влади, ефективність діяльності уряду. Обгрунтовано, що співвідношення категорійно-понятійного апарату, зокрема понять "запобігання і протидія корупції" та "запобігання і протидія корупції в державному управлінні", укладається у формулу "ціле та його складова", що зумовлюється колом суб'єктів, які вживають заходів щодо запобігання та протидії корупції: в першому випадку такими суб'єктами є інститути громадянського суспільства та державної влади, а в другому це коло звужується до інститутів державної влади. На підставі застосування PESL-аналізу з метою системного вивчення у вітчизняній науці державного управління негативного впливу корупції на різні сфери життя суспільства, зарубіжної антикорупційної практики та накопиченого досвіду визначено перспективні напрями запобігання та протидії корупції.