У зв'язку з набранням чинності у вересні 2017 р. Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами - членами, з іншої сторони (http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_jd=248387631), особливої актуальності набувають питання реформування охорони здоров'я, зокрема вдосконалення управління якістю медичної допомоги з урахуванням рекомендацій Ради Європи, а також можливості використання в Україні кращих прикладів із практики застосування сучасних механізмів методології клінічних настанов та стандартів медичної допомоги у країнах із більш успішними системами охорони здоров'я.

Розглянуто розвиток ідеї феодалізму у політико-правовій думці на західноукраїнських землях у ХІХ на початку ХХ ст. Досліджено тенденції розвитку вищої освіти в Україні у ХХІ ст. Визначено генезу виборчого права на західнуукраїнських землях у складі Габсбурзької монархії. Висвітлено принципи транспарентності у діяльності органів місцевого самоврядування. Проаналізовано еволюцію поняття "державне управління" в контексті сучасного розвитку української держави. Досліджено вплив нової освітньої реформи на політико-правовий розвиток України.

Досліджено новітню практику цифрового навчання як інструмент професіоналізації державних службовців. Професіоналізацію концептуалізовано як динамічну систему, що складається з таких елементів, як суб'єкти, об'єкти та форми. Суб'єктами професіоналізації публічної служби розглянуто ті організації, які формують знання та сприяють формуванню професійних навичок управлінців. Центральним агентом професіоналізації визначено Національне агентство України з питань державної служби. Об'єктами професіоналізації державної служби постульовано знання, вміння та навички, здобуття яких є необхідною мовою для становлення високого рівня фаховості управлінців через формування професійних компетенцій. Визначено електронне цифрове навчання як форму організації навчального процесу чи його окремих елементів із використанням електронних засобів відтворення інформації та формування навчальних компетенцій. Головною перевагою електронного цифрового навчання для управлінців визначено можливість навчатися самостійно, автономно, з будь-якої точки світу, де є доступ до мережі Інтернет. Розглянуто пандемію COVID-19 як каталізатор раптових і стрімких змін у світі, який зажадав від усіх учасників соціальних відносин, у тому числі державних службовців, адаптації до нових умов і поведінкових змін. Розглянуто мережеві ресурси для самостійного навчання, створені Національним агентством України з питань державної служби, з позиції їх наповнення та особливостей використання, зокрема Портал управління знаннями та Українська школа урядування (usg.org.ua), яка містить професійні програми та тренінги для державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій та депутатів місцевих рад, розділ "E-LEARNING" на офіційному сайті Національного агентства України з питань державної служби. Розглянуто можливості імплементації електронного цифрового навчання на кожному з етапів професіоналізації державних службовців. Визначено, що E-LEARNING найбільш ефективний у вигляді короткострокових програм підвищення кваліфікації, коли одержані знання та навички можна відразу перетворювати на професійні компетентності.

Бібліографічний покажчик продовжує серію "Наукові здобутки Університету ДФС України". У бібліографічному покажчику систематизовано науковий доробок викладачів Університету за 2020 рік. Покажчик підсумовує та розкриває результати науково-дослідної та навчально-педагогічної роботи професорів і викладачів Університету державної фіскальної служби України за 2020 рік. До нього ввійшли: монографії, підручники, навчальні посібники, статті з періодичних видань, наукові статті, надруковані в збірниках праць конференцій, круглих столів. Матеріал видання розміщений за алфавітом прізвищ авторів і назв публікацій. Обсяг покажчика - 1864 роботи. Електронна версія покажчика розміщена на вебсайті бібліотеки Університету ДФС України за електронною адресою library.nusta.edu.ua.

Проаналізовано особливості забезпечення освітніх потреб національних меншин в Австро-Угорській монархії, Західноукраїнській Народній Республіці, Російській імперії, Другій Речі Посполитій. Досліджено специфіку формування державної освітньої політики в CPСP та її практичне втілення в життя в Українській PCP. Продемонстровано моделі реалізації права національних меншин на освіту в незалежній Україні. Схарактеризовано вплив громадських інституцій на освітній процес національних меншин в Україні. Розглянуто міжнародні стандарти захисту прав національних меншин та народів на освіту. Зазначено, що національна політика держави в новітній час стала індикатором її демократичності, цивілізованості. Визнано, що освіта національних меншин — це водночас одна зі складових національної політики держави та критерій її зрілості, а сьогодні - європейськості. Констатовано, що за підсумками Всеукраїнського перепису населення (2001), в Україні проживає понад 100 представників інших національностей, найчисельніші з яких росіяни, білоруси, молдавани, кримські татари, болгари, угорці, румуни, поляки, євреї, вірмени, греки. Відповідно до Закону України “Про національні меншини”, держава гарантує громадянам незалежно від їхнього національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення. Україна задекларувала всім національним меншинам право на користування і навчання рідною мовою чи її вивчення в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій тощо (закон України “Про національні меншини” [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2494-12/edl9920625).