Висвітлено життя, наукову діяльність та погляди академіка Б.О.Кістяківського (1868 - 1920 рр.) - українського правознавця, філософа, журналіста, дослідника теорії конституціоналізму, федералізму та засад правової держави, наукові, суспільно-правові праці та статті якого посідають значне місце в світовій теорії соціал-демократичного та ліберального руху, гуманізму й універсальних прав людини.

Досліджено проблему солідарності та солідаризму, що є найактуальнішою для сучасної України. Визначено сутність держави. Розглянуто вчення Католицької церкви про постання держави. Охарактеризовано термін "держава" в історичному аспекті. Висвітлено завдання державної політики. Наведено головні елементи державної дії. Описано абсолютизм, лібералізм, анархізм, націоналізм, соціалізм, комунізм, фашизм і націонал-соціалізм.

Розкрито причини виникнення та розвитку у буржуазній юриспруденції кінця XIX - початку XX ст. соціологічного напрямку і так званого "Руху за вільне право". Значну увагу приділено місцю та ролі соціологічної теорії права Є.Ерліха, її впливу на подальший розвиток правової науки та юридичної практики. Розглянуто методи та завдання соціологічного права у вільному знаходженні "живого права" і гарантій його правильного і справедливого застосування. Детально проаналізовано твердження сучасних соціологів права.

Висвітлено актуальні проблеми сучасної соціології права. Розглянуто механізми та фактори соціальної дії права, правову соціалізацію особи, соціальну природу злочинності, а також деякі аспекти правової переорієнтації у перехідний період розвитку суспільства. Детально охарактеризовано діяльність визначних правознавців: М.Ковалевського, С.Муровцева, Б.Кістяківського, Є.Ерліха та ін.

Проаналізовано питання генези формування думки про природне право від давніх часів до XX ст. Висвітлено основні аспекти впливу філософських течій на вчення про природне право. Розглянуто проблеми існування надприродного права.

Проанализированы вопросы генезиса формирования мысли о естественном праве с древних времен до XX в. Освещены основные аспекты влияния философских течений на учение о естественном праве. Рассмотрены проблемы существования сверхъестественного права.

Простежено історичні та теоретичні витоки основних теорій держави, визначено зв'язок західноєвропейських і вітчизняних політико-правових учень. Розкрито сутність юридичних, соціологічних та ідеократичних теорій держави, розглянуто найголовніші складові даних теорій, зокрема, юридичні конструкції держави як суб'єкта права та юридичних відносин, органічні, психологічні та плюралістичні, релігійно-філософські, євразійські теорії держави.

Прослежены исторические и теоретические истоки основных теорий государства, определена связь западноевропейских и отечественных политико-правовых учений. Раскрыта сущность юридических, социологических и идеократических теорий государства, рассмотрены основные составляющие данных теорий, в частности, юридические конструкции государства как субъекта права и юридических отношений, а также органические, психологические и плюралистические, религиозно-философские, евразийские теории государства.

Висвітлено проблему справедливості, грунтуючись на наукових засадах. За умов, що забезпечують достовірність методу правознавчого дослідження, розглянуто суттєві проблеми загального вчення про право, проаналізовано місце правознавства в системі інших наук. Визначено зв'язок права з державою, природою, мораллю, наукою. Висвітлено питання правових статистики і динаміки, а також відносної невизначеності правозастосовчого акту. Розкрито сутність поняття інтерпретації.

На научной основе освещена проблема справедливости. С использованием условий, обеспечивающих достоверность метода правоведческого исследования, рассмотрены существенные проблемы общего учения о праве, проанализировано место правоведения в системе других наук. Определена связь права с государством, природой, моралью, наукой. Освещены вопросы правовых статистики и динамики, а также относительной неопределенности применения правового акта. Раскрыта сущность понятия интерпретации.

Викладено питання про верховенство права (ВП) як доктрину конституційної теорії та принцип юридичної практичної діяльності. Досліджено генеалогію ідеї ВП, становлення та сутність доктрини ВП як однієї з провідних у ліберальній течії юридичної наукової думки. Розкрито значення даної доктрини для теоретичного та практичного новітнього українського конституціоналізму на підставі теоретичної спадщини античних мислителів, середньовічної пам'ятки права - Великої Хартії 1215 р., класичних творів теоретиків європейського лібералізму епохи Просвітництва, доробку представників наукової школи природного права. Розкрито зміст юридичного принципу ВП на підставі доробку інституційних і експортних органів ООН, Ради Європи, Європейського Союзу та з урахуванням тлумачної діяльності Європейського Суду з прав людини у Страсбурзі.

Изложены вопросы о верховенстве права (ВП) как доктрины конституционной теории и принципа юридической практической деятельности. Исследована генеалогия идеи ВП, становление и сущность доктрины ВП как одной из ведущих в либеральном течении юридической научной мысли. Показано значение данной доктрины для теоретического и практического новейшего украинского конституанализма на основе теоретического наследия античных мыслителей, средневековой памятки права - Большой Хартии 1215 г., классических произведений теоретиков европейского либерализма эпохи Просвещения, достижений представителей научной школы природного права. Раскрыто содержание юридического принципа ВП на основе результатов деятельности институционных и экспортных органов ООН, Совета Европы, Европейского Союза и с учетом разъяснительной деятельности Европейского Суда по правам человека в Страсбурге.

Изложены вопросы элементов (коллективность, территория, суверенитет), функций (законодательной, административной, юрисдикционной), органов (высшего, прямого). На основе идеи социальной солидарности определена связь государства и права, показана обусловленность государства объективным правом. Рассмотрена юридическая конструкция государства, выполнен его анализ как субъекта права. Приведено требование к государственной власти - сводить до минимума принятие законов, противных праву.

Висвітлено основні етапи розвитку доктринальних підходів щодо розуміння теорії управління та її місця в системі наукових дисциплін і правознавстві. Визначено об'єкт, предмет і методи теорії управління. Описано юридичний механізм реалізації управлінської підфункції права. Розглянуто методологію та категорійно-понятійний апарат теорії управління, встановлено вимоги щодо її базових понять і категорій. Проаналізовано співвідношення теорії управління з іншими юридичними науками та теорією державного управління.

Освещены основные этапы развития доктринальных подходов к определению сущности теории управления и ее места в системе научных дисциплин и правоведения. Охарактеризованы объект, предмет и методы теории управления. Описан юридический механизм реализации управленческой подфункции права. Рассмотрены методология и категорийно-понятийный аппарат теории управления, установлены требования к базовым понятиям и категориям. Проанализировано соотношение теории управления с другими юридическими науками и теорией государственного управления.

Наведено філософсько-правове обгрунтування деяких теоретичних і синтетичних концептів позитивного права. Запропоновано основні позитивістські концепти: насильства у праві, правочину, застосування фізичної сили, міліцейської етики, ознак складу злочину, оперативно-розшукового права, зловживання правом, місцевого самоврядування та тероризму у філософському контексті.

Приведено философско-правовое обоснование некоторых теоретических концептов позитивного права. Предложены основные позитивистские концепты, в частности, насилия в праве, сделки, применения физической силы, милицейской этики, признаков состава преступления, оперативно-розыскного права, злоупотреблением права, местного самоуправления и терроризма в философском контексте.

Висвітлено історію становлення сучасної концепції прав людини. Наведено результати філософсько-комунікативного аналізу правової основи соціальної сутності людини. Розглянуто предмет, систему, методологію, статус і функції антропології права. Розкрито антропологічні та моральні підстави соціальних прав людини. Проаналізовано герменевтико-антропологічну сутність правотлумачної діяльності органів конституційної юстиції України, Німеччини, США.

Освещена история становления современной концепции прав человека. Приведены результаты философско-коммуникативного анализа правовой основы социальной сущности человека. Рассмотрены предмет, система, методология, статус и функции антропологии права. Раскрыты антропологические и моральные основы социальных прав человека. Проанализирована герменевтико-антропологическая сущность правотолковательной деятельности органов конституционной юстиции Украины, Германии, США.

Проаналізовано головну перешкоду для сприйняття та тлумачення поняття верховенства права українською теорією конституційного права. Такою перешкодою, на погляд автора, виступає теперішня вітчизняна юридична доктрина, яка традиційно дотримується поглядів теорії нормативного позитивізму. Проте, як доводить теорія та практика західної юридичної традиції, правдиве з'ясування сутності верховенства права є можливим виключно в межах доктрини природного права.

Викладено погляди на право ідеологів і творців історичної правової школи, зокрема Ш. Л. Монтеск'є, М. Ф. Владимирського-Буданова, Ф. І. Леонтивича та ін. Надано характеристики українській правовій традиції, яка за своєю суттю є певною межею між західною та східною правовими традиціями.

Комплексно проаналізовано наукову спадщину одного з вітчизняних вчених-правознавців дореволюційного періоду Б.О.Кістяківського у галузі розробки методологічних проблем правознавства та виявлено значення його методологічних ідей для сучасної вітчизняної правової науки. Висвітлено зміст результатів теоретико-методологічних досліджень Б.О.Кістяківського за напрямками: стану і проблем пізнання права, завдань правової науки; методологічної природи даної науки: співвідношення та взаємодії у пізнанні права філософії, соціальних наук і правознавства; методологічних особливостей загальної теорії права, співвідношення загальної теорії права з догматичною юриспруденцією та філософією права; необхідність методологічного плюралізму і синтетичного підходу до пізнання права; деяких методологічних аспектів вивчення держави як правового явища, методологічних труднощів в науці про державу; методологічних проблем історико-правових досліджень. Аргументовано тезу, що Б.О.Кістяківський не був прихильником якогось конкретного дослідницького підходу, а здійснював дослідження з використанням синтетичної (інтегральної) теорії права, здійснивши за цього значний внесок у соціологічне вивчення права, а також у розробку багатьох загальнотеоретичних проблем права та держави. Обгрунтовано, що плюралістична (синтетична) концепція Б.О.Кістяківського є однією з перших у світовій правовій думці та першою в українській правовій науці. Виявлено основні постулати та недоліки цієї концепції. Визначено основні аспекти концепції загальної теорії права Б.О.Кістяківського, його погляди стосовно методологічних труднощів у науці про державу, проблем історико-правових

Здійснено комплексний аналіз історичних, теоретико-правових та філософсько-правових засад договірної теорії держави. Обгрунтовано нормативну природу поняття суспільного договору, що дозволяє визначити контрастну (договірну) теорію держави як юридично-деонтологічну за науково-пізнавальною природою, де поняття суспільного договору є логічною категорією, а не історичну теорію походження держави, де поняття суспільного договору є історичною категорією. Обгрунтовано нормативну природу поняття суспільного договору з використанням методу трансцендентальної критики. Наведено нормативне визначення цього поняття. Висвітлено гносеологічні, аксіологічні, методологічні та праксеологічні аспекти його дослідження. Розкрито методологічну роль нормативного поняття суспільного договору через здійснення ним на практиці функції коригування прикладних положень політики права. Зокрема, у контексті нормативного поняття суспільного договору розглянуто актуальні питання конституційної реформи в Україні.

Надано характеристику категорії "праворозуміння" як центральної категорії теорії права і держави, філософії права. Визначено зміст типів праворозуміння: юридичного, легістського, широкого (багатоаспектного) та виявлено їх зв'язок зі змістом категорії "законність", що дає змогу прослідкувати взаємозв'язок правової теорії з юридичною практикою. З'ясовано погляди представників тих правових шкіл, які визначають право як явище надпозитивне (наддержавне), тобто розмежовують поняття "право" і "закон". Проаналізовано погляди представників неопозитивістських шкіл права, які ототожнюють право з законом. Визначено досягнення та недоліки наведених правових шкіл. Розглянуто етапи розвитку вітчизняної юридичної науки впродовж XX ст. та відповідні періоди вітчизняного праворозуміння. Визначено спрямованість сучасного праворозуміння та його вплив на юридичну діяльність (наукову, освітню, практичну). Обгрунтовано необхідність домінування широкого (багатоаспектного) розуміння суті права та доцільність формування інтегративної юриспруденції.

Вперше здійснено комплексний аналіз економічних, політичних та інших соціальних факторів, які обумовили основні поворотні моменти розвитку англо-американської правової доктрини XX ст. Запропоновано підхід щодо класифікації шкіл і напрямків філософії права відповідно до трактування ними співвідношення між правом, правовими цінностями та суспільними реаліями. Удосконалено характеристику живого права як ціннісного орієнтиру для правотворчості. Уточнено визначення основних ціннісних категорій природного права, зокрема: "справедливість" і "невід'ємні права людини". Розвинуто ідею поєднання теорії природного права, яка визначатиме мету правового розвитку та соціологічної юриспруденції, що розроблятиме механізм реалізації даних цілей. Проаналізовано основні ідеї, які характеризують англо-американську філософію XX ст. в цілому та з'ясовано їх вплив на сучасному етапі розвитку правової науки. Охарактеризовано загальні тенденції розвитку філософії права у країнах англо-саксонської правової сім'ї. Встановлено наявність необхідного чергування періодів панування правового позитивізму та періодів відносної переваги теорії природного права.

Проаналізовано взаємозв'язок і взаємовплив розуму та волі як основних можливостей людини, які виражають природу права, формують його джерела і виявляються в різних типах правової поведінки. Проведено історичну систематизацію світової думки щодо розуміння природи розуму та волі та їх значення у формуванні права, висвітлено раціоналістичний і волюнтаристичний підходи щодо його реалізації. Виявлено основні моделі особистої поведінки (автономної, гетерономної та девіантної), наведено їх комплексну характеристику. Обгрунтовано вплив розумової та вольової діяльності людини на формування джерел права. Доведено, що урахування у процесі правотворчості та правозастосування можливих форм людської поведінки є умовою ефективності функціонування різних форм позитивного права. Встановлено основні принципи правореалізації, впровадження яких сприяє підвищенню якості правових норм, а також формуванню довіри суб'єкта права до сучасних механізмів правореалізації.

Проаналізовано типи правопізнання - природно-правовий, позитивно-правовий, історико-правовий, психолого-соціологічний, апріорно-синетичний - у аспекті їх методології, факторів правогенезу, змісту справедливості. Виявлено переваги та недоліки кожного з типів пізнання, що стосується інтерпретації витоків, суті, своєрідності, смислу, тенденцій права та його зв'язку з суспільними цінностями. Квінтесенцією концепції синтетичних методології, правогенезу та справедливості є внесення в її зміст апріорного елемента, який розширює зміст і обсяг поняття права з чуттєво-просторової, емпіричної чи позитивної сфери на сферу духовну.