Проаналізовано фактори, що викликають необхідність тлумачення нормативних приписів. Сформульовано мету тлумачення закону та запропоновано логічний алгоритм її досягнення. Подано визначення поняття офіційного тлумачення закону, репрезентовано його основні ознаки, стадії та види. Охарактеризовано співвідношення офіційного та доктринального тлумачення. Висвітлено поняття, юридичну природу, загальні та специфічні ознаки, функції та види актів офіційного тлумачення, акцентовано увагу на особливостях їх дії у часі, просторі та щодо кола осіб.

Проведено комплексне дослідження проблем правосуб'єктивності фізичних та юридичних осіб у колізійному праві України. На підставі аналізу доктринальних досліджень, вітчизняного та зарубіжного законодавства, норм міжнародного приватного права та міжнародних договорів, а також матеріалів міжнародної практики визначено сутність феномену юридичної категорії правосуб'єктності осіб у відносинах конфліктного правопорядку, ускладнених "іноземним елементом", яка охоплюється поняттями "правоздатність" і "дієздатність". Простежено еволюцію інституту правоздатності, визначено правовий статус фізичних та юридичних осіб. Наведено характеристику структурних елементів цивільної правосуб'єктності. Виявлено розходження щодо обсягу правоздатності іноземних та українських громадян. Розглянуто колізійні проблеми правоздатності іноземних громадян. Показано недоліки цивільного законодавства, пов'язані з проблемою правоздатності фізичних осіб. Визначено роль особистого статуту та теорії національності під час визначення правоздатності та дієздатності юридичних осіб. Досліджено особливості врегулювання правосуб'єктності юридичних осіб у колізійному праві України.

Здійснено класифікацію колізій. Установлено причини їх виникнення та негативні наслідки існування. Виявлено систему превентивних заходів з метою запобігання виникненню колізій, а також способів їх вирішення (усунення та подолання), до яких віднесено реформування податкової системи України. Запропоновано напрями вдосконалення законотворчої діяльності. Наголошено на необхідності тлумачень законодавства державними органами як найефективніших способів вирішення юридичних колізій. Розкрито діяльність Міністерства юстиції України, спрямовану на подолання законодавчих колізій.

Комплексно досліджено правову природу та зміст інституту правових фікцій у правовій системі України. Розкрито суть поняття та висвітлено правові основи існування правових фікцій. Розглянуто ознаки та значення досліджених фікцій. Запропоновано класифікацію та проведено порівняння правових фікцій з суміжними поняттями - символами, презумпціями, аксіомами, припущеннями, колізіями й аналогами. Охарактеризовано основні різновиди фікцій у праві - легальні фікції та фіктивні конструкції. Проаналізовано місце, роль і значення правових фікцій у кримінальній, цивільно-процесуальній та інформаційній сферах українського права.

Розглянуто питання застосування норм права (НП), дії нормативно-правового акту в часі та просторі, за колом осіб. Описано поняття, види і способи тлумачення НП, зокрема, мовний, логічний, системний, історичний, телеологічний (цільовий) способи, поняття і види колізій НП та прогалин у законодавстві України, механізм та способи їх подолання.

Наведено характеристику правового реалізму (ПР) як філософсько-правової течії, проаналізовано особливості американського та скандинавського напрямків ПР. Розкрито значення концепції ПР за сучасних умов розвитку української правової системи (ПС). Висвітлено ідеї правових реалістів і оновлену концепцію ПР, результати проведеного соціологічного опитування серед суддів для встановлення рівня праворозуміння та значення права для суспільства, подано характеристики виваженості й раціональності положень концепції ПР. Визначено вплив ідей правових реалістів на розвиток інших наукових доктрин праворозуміння та вирішення проблеми суддівського розсуду. Наведено рекомендації щодо вдосконалення системи правосуддя, вітчизняної ПС та освіти.

Розкрито поняття й ознаки правових колізій, визначено їх співвідношення з суміжними правовими явищами. Узагальнено відомі в науці критерії класифікації колізій, запропоновано їх розгорнуту видову характеристику. Проаналізовано причини виникнення правових колізій, тенденції та напрями їх ітенсифікації в сучасний період. Обгрунтовано необхідність введення у науковий обіг поняття "механізм розв'язання правових колізій", виокремлено та досліджено його основні елементи. З'ясовано зміст і функціональне призначення заходів щодо запобігання виникненню правових колізій, виявлено закономірності їх подолання через тлумачення та видання колізійних норм. Досліджено роль правотворчості та систематизації в усуненні правових колізій.

На підставі грунтовного аналізу наукових праць українських і зарубіжних учених узагальнено стан наукової розробки проблеми правових колізій і заповнено прогалини в її дослідженні. Обрано методичний інструментарій для об'єктивного дослідження даної проблеми. Виявлено та проаналізовано протиріччя, що існують у сфері правового регулювання. Розкрито поняття й ознаки правових колізій, визначено їх співвідношення з суміжними правовими явищами. Узагальнено відомі в науці критерії класифікації колізій і запропоновано їх розгорнуту видову характеристику. Проаналізовано причини виникнення правових колізій, обгрунтовано необхідність введення у науковий обіг поняття "механізм розв'язання правових колізій", виокремлено та досліджено його основні елементи.

Визначено поняття й основні риси тлумачення норм права як одного з різновидів юридичної діяльності. Здійснено аналіз способів інтерпретації, а також з'ясовано особливості різних видів тлумачення права. Розглянуто спільні та відмінні риси принципів тлумачення, загальних принципів права та принципів правозастосування. Принципи тлумачення поділені на ті, які конкретизують загальні принципи права в сфері інтерпретаційної діяльності, і ті, які забезпечують додержання основних вимог до правозастосування за здійснення інтерпретаційної діяльності.

Проаналізовано проблеми праворозуміння в сучасній юридичній науці у теоретичному та практичному вимірі. Досліджено природно-правову парадигму в її зв'язку з юридичною практикою, розкрито питання праворозуміння та правореалізації в контексті досвіду правових систем сучасності. Розглянуто концептуальні підходи до визначення сутності та змісту права в сучасній юридичній науці, дихотомію вивчення категорії "праворозуміння", висвітлено моральні аспекти реалізації права тощо. Сформульовано пропозиції та рекомендації, спрямовані на з'ясування природи та сутності права, підвищення його ролі та цінності в сучасному правовому житті, на забезпечення прав і свобод людини та громадянина як в Україні, так і у світі.

Висвітлено проблеми дослідження правозастосовного акта як особливого виду правових актів. Сформульовано визначення правозастосовного акта, розкрито його юридичну природу, сутність і функції, особливості композиції, юридичної техніки, термінології та стилістики. Визначено шляхи оптимізації змісту та форми правозастосовних актів з урахуванням зарубіжного досвіду та вимог міжнародних стандартів, внесено пропозиції щодо удосконалення вітчизняного законодавства в цій сфері.

Розглянуто проблемні аспекти теоретичних основ реалізації особистих немайнових цивільних прав фізичної особи, окремі аспекти правового забезпечення екологічних прав громадян в Україні. Досліджено сучасний стан законодавства України про поводження з вибуховими, легкозаймистими, їдкими речовинами та радіоактивними матеріалами. Розкрито принципи реалізації права дитини на опіку та піклування. Наведено методику фіксації злочинів, пов'язаних зі заняттям гральним бізнесом. Висвітлено історичні етапи становлення домашнього арешту в Україні. Увагу приділено розмежуванню гласності та відкритості в адміністративному судочинстві України. Розглянуто питання формування інституту права та інституту законодавства ЖКГ у селі. Запропоновано новий підхід до визначення адміністративної юстиції. Показано особливості реалізації інформаційно-правових норм. З'ясовано сучасний стан захисту прав інвалідів у судовому порядку в Україні. Акцентовано увагу на проблемах реалізації кримінальної відповідальності за контрабанду.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.03 + Х8(4УКР)-320.3

Рубрики:

Право і правосвідомість. Правова культура

Держава та право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.4 + Х8(4УКР)-320.3

Рубрики:

Законність і правопорядок

Держава та право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено проблемні питання, пов'язані з науково-прикладним обгрунтуванням організаційно-правового механізму експертизи нормативних актів у системі публічного управління в Україні. Розкрито теоретико-методологічні засади вказаної експертизи у нормотворчому процесі як самостійної юридичної категорії, з'ясовано її зміст, уточнено класифікацію та сутнісні ознаки поняття "експертиза нормативних актів". Доведено, що експертиза нормативних актів, як засіб подолання нормотворчих помилок повинна носити комплексний характер і включати, крім експертних оцінок техніко-юридичного характеру (правова експертиза), спеціалізовані експертизи, зокрема економічну, правову, соціологічну, фінансову тощо. Обгрунтовано підходи до запровадження аксіологічної складової в нормотворчий процес, а саме етичної експертизи як складової експертизи нормативних актів. Визначено основні напрямки інституалізації експертизи нормативних актів у системі публічного управління й утворення відповідних інституцій у структурі органів публічної влади. Розроблено схему практичного застосування вказаної експертизи у нормотворчому процесі органами публічної влади.

Досліджено в теоретичному та прикладному аспектах проблеми комплексної характеристики юридичної природи й особливостей не тільки актів офіційного, а й актів неофіційного тлумачення норм права, визначено їх місце в системі правових актів. Сформовано основні концептуальні підходи щодо вивчення інтерпретаційних актів. Удосконалено дефініції понять "акт тлумачення норм права", "акт офіційного тлумачення норм права" та "акт неофіційного тлумачення норм права". Здійснено поділ і запропоновано нові критерії класифікації інтерпретаційних актів на види та підвиди, узагальнено існуючі та сформульовано нові вимоги щодо інтерпретаційної техніки актів тлумачення норм права. Визначено поняття й подано характеристику основних стадій процесу створення актів офіційного та неофіційного тлумачення. Визначено поняття "функції актів тлумачення норм права" та здійснено їх класифікацію. Окреслено співвідношення актів тлумачення норм права щодо їх юридичної сили. Визначено напрями розвитку й удосконалення актів офіційного й актів неофіційного тлумачення норм права в системі правових актів в Україні з огляду на аналіз їх сучасного стану.

Комплексно на загальнотеоретичному та прикладному рівнях проаналізовано юридичну природу актів тлумачення норм права та окреслено можливості подальшого використання одержаних наукових результатів у правовій діяльності. Сформульовано методологічні засади дослідження теорії тлумачення норм права. Здійснено загальнотеоретичну характеристику тлумачення норм права. Проаналізовано зміст, ознаки, функції та структуру актів тлумачення норм права. Охарактеризовано види актів тлумачення норм права з виокремленням нових критеріїв класифікації. Досліджено процес оприлюднення актів тлумачення норм права. Виявлено особливості дії актів тлумачення норм права в часі, просторі та за колом осіб. Розкрито місце та роль актів тлумачення норм права у правовій діяльності та регулюванні суспільних відносин. Виокремлено та проаналізовано чинники, що зумовлюють необхідність актів тлумачення норм права в сучасній Українській державі. Висвітлено проблемні аспекти забезпечення ефективності актів тлумачення норм права.

Досліджено поняття та основні ознаки правозастосовних актів. Визначено, що правозастосовний акт є особливим різновидом індивідуальних правових актів. Проаналізовано загальні ознаки індивідуальних правових актів, запропоновано авторське визначення цього явища. Досліджено специфічні ознаки правозастосовних актів, що визначають їх місце в системі індивідуальних правових актів. Синтезовано авторське визначення правозастосовного акту.

Розкрито методологічні основи застосування права. Розглянуто загальне поняття застосування права, яке зустрічається в українській правовій доктрині, проаналізовано її витоки, зокрема догми діалектичного матеріалізму й теорії відображення. Зазначено, що весь механізм правового регулювання і застосування права як його визначальної складової підпорядковані спільній меті, якою є матеріалізація логіки суспільних і, насамперед, економічних відносин. Проаналізовано вразливі положення такого підходу.

Проаналізовано загальні закономірності та особливості реалізації закону в Україні. Досліджено поняття, основні ознаки та вимоги до якісного закону; види юридичних законів; поняття і суть процесу реалізації закону; форми реалізації законів в Україні. Запропоновано визначення змісту поняття "загальні закономірності реалізації закону" як виду державно-правових закономірностей, які розглядаються як об'єктивний, необхідний, суттєвий, сталий і систематичний зв'язок державно-правових явищ та процесів між собою, а також з іншими соціальними явищами і процесами під час виникнення, функціонування, розвитку та припинення процесу реалізації закону. Визначено місце загальних закономірностей реалізації закону серед інших чинників, які впливають на процес реалізації закону. Класифіковано загальні закономірності закону відповідно до їх змісту, масштабу, терміну дії, характеру впливу на процес реалізації закону. Визначено особливості реалізації законів в Україні на підставі таких критеріїв, як галузева належність законів, специфіка реалізації окремих видів законів, форма адміністративно-територіального устрою в країні, де реалізуються закони.