Досліджено стан та перспективи гармонізації конституційного законодавства України щодо громадських організацій з європейськими стандартами до громадських організацій. Надано визначення та характеристику громадських організацій. Проаналізовано відповідність Конституції та законів України щодо громадських організацій Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо правового статусу неурядових організацій у Європі 2007 р. № СМ/Rec(2007)14, Фундаментальним принципам статусу неурядових організацій в Європі 2002 р. та Конвенції щодо захисту прав людини та основоположних свобод 1950 р. Запропоновано основні напрями гармонізації конституційного законодавства України щодо громадських організацій з європейськими стандартами, як: гармонізація конституційного законодавства України щодо створення громадських організацій з Рекомендацією № СМ/Rес(2007)14 та Фундаментальними принципами; гармонізація конституційного законодавства України щодо статусу засновників і членів громадських організацій з Конвенцією щодо захисту прав людини та основоположних свобод 1950 р., Рекомендацією № СМ/Rес(2007)14 та Фундаментальними принципами: гармонізація конституційного законодавства України щодо діяльності громадських організацій з Рекомендацією № СМ/Rес(2007)14 та Фундаментальними принципами. Сформульовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Закону України "Про громадські об’єднання" від 22 березня 2012 р.

Громадське об'єднання серед суб'єктів адміністративного права вирізняється рядом ознак, основні з яких увійшли до змісту поняття цього виду недержавних організацій. У процесі своєї діяльності об'єднання громадян можуть вступати в суспільні відносини, врегульовані нормами не тільки адміністративного, а й інших галузей права. Особливістю адміністративно-правового статусу громадського об'єднання як комплексу його повноважень є те, що ці повноваження є закріпленими в нормах адміністративного права і здійснюються у сферах адміністративно-правового регулювання у відносинах з органами виконавчої влади та іншими органами держави. Адміністративно-правовий статус об'єднань громадян розглянуто як комплексну категорію, що включає в себе ряд елементів, які виділяються за ознакою етапності діяльності громадських об'єднань.

Проведено комплексний аналіз місця та ролі молодіжних громадських об'єднань у державотворчих процесах, а також досліджено вплив молодіжних інституцій на євроінтеграційні процеси в Україні.

Порушено питання юридичних форм діяльності громадських об'єднань в Україні. Розглянуто форми діяльності як об'єктивно необхідний, законодавчо регламентований, цілеспрямований спосіб діяльності громадських об'єднань, що здійснюється в життєво важливій сфері суспільних відносин, виражаючи його сутність і соціальне призначення в суспільстві. Розкрито правові та неправові форми діяльності громадських об'єднань.

Досліджено методи діяльності громадських об'єднань в Україні. Розглянуто систему методів діяльності громадських об'єднань, до яких належать: переконання та примус як універсальні методи; нагляд; адміністративно-юрисдикційна діяльність; метод збору інформації тощо. Розкрито основні риси правозахисного методу діяльності громадських об'єднань.

Здійснено аналіз теорії та практики побудови конструктивного діалогу громадського сектора з державою, подано характеристику походження громадського сектора, що склалася історично, охарактеризовано поняття та ознаки неурядових організацій та їх статус у контексті взаємодії із державою, розкрито вплив і роль громадського сектора на прийняття державно-управлінських рішень у період системних змін у сучасній Україні.

Розглянуто проблеми функціонування такого інституту вітчизняного громадянського суспільства, як громадські об'єднання, оскільки вони тісно пов'язані з політичною системою суспільства та відіграють важливу роль у становленні демократії, захисті прав і свобод громадян.

Подано характеристику громадських організацій, проаналізовано відповідність чинного національного законодавства про громадські організації Рекомендаціям Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо правового статусу неурядових організацій у Європі 2007 р. N CM/Rec(2007)14, Фундаментальним принципам статусу неурядових організацій в Європі 2002 р. і Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. Запропоновано напрями гармонізації національного законодавства про громадські організації з європейськими стандартами, а саме: гармонізації законодавства України про створення громадських організацій з Рекомендацією N CM/Rec(2007)14 і Фундаментальними принципами; гармонізації національного законодавства про статус засновників і членів громадських організацій із Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., Рекомендацією N CM/Rec(2007)14 і Фундаментальними принципами; гармонізації законодавства України про діяльність громадських організацій із Рекомендацією N CM/Rec(2007)14 і Фундаментальними принципами.

Визначено роль громадських організацій у формуванні ідеології модернізації українського суспільства. Проаналізовано діяльність сучасних інститутів громадянського суспільства у контексті формування ідеології модернізації українського соціуму та встановлено основні тенденції. Інститути громадянського суспільства беруть активну участь у формуванні державного курсу, націленого на вирішення актуальних проблем українського соціуму. Цей процес реалізовується з залученням наукового потенціалу, який характеризується належним етичним та інтелектуально-професійним рівнем, динамічним створенням аналітичних центрів, грунтовним вивченням громадської думки та проведенням оперативних громадських слухань. Аналізуючи безпосередній вплив інститутів громадянського суспільства на розвиток ідеології, зауважимо, що у ході модернізації визначальне значення їхньої діяльності у тому, що вони інтегрують численні, неоднозначні особистісні інтереси окремих індивідів, соціальних прошарків, зацікавлених груп у загальний інтерес громадянського суспільства. Отже, модернізація неевентуальна без синхронної політичної, правової та соціально-економічної стабілізації українського суспільства. Саме від вибору модусів, механізмів стабілізації залежить, якими пульсами Україна звершить модернізацію, витворить постіндустріальне суспільство.

Визначено суть поняття "громадська організація". Наведено основні переваги членства в громадських організаціях, цілі та завдання їх діяльності. Визначено 4 шляхи впливу громадських організацій на владу. Обгрунтовано залежність громадських організацій від міжнародних донорів, наведено перелік основних міжнародних донорів, які співпрацюють в Україні з громадськими організаціями. Визначено, що створення розгалуженої системи громадських організацій є необхідною умовою демократії, що надає змогу громадянам брати реальну участь в управлінні, розв'язанні як державних, так і громадських справ. Встановлено, що одним із важливих елементів налагодження якісного діалогу між громадськими організаціями та владою в умовах децентралізації є ефективна комунікація, тобто уміння слухати й чути, обмінюватися інформацією, поширювати спільно прийняті ключові меседжі. Визначено найважливіші базо ві фактори для налагодження громадською організацією партнерських відносин з владою.

Наведено результати дослідження стратегічних можливостей і варіантів формування дієвих стратегічних ходів у розвитку молодіжних громадських організацій (МГО), зокрема студентських (СГО). Реальні стратегічні альтернативи відображено на прикладі декількох СГО, що конкурують у Західному регіоні України: "BEST Lviv", "AISEC", "AEGEE" та "ФРІ". Проведена за рядом методів стратегічна діагностика надала змогу розробити рекомендації з підвищення конкурентоспроможності "BEST Lviv". Результати дослідження також допомогли запропоновувати альтернативні стратегічні заходи для розвитку названої СГО, які базуються на варіантах саморозвитку студентів (її активних і пасивних учасників) і водночас створюють основу для підвищення ефективності діяльності зазначеної організації.

Присвячено науково-теоретичному обґрунтуванню засад участі громадських організацій у формуванні та реалізації соціальної політики і розробці практичних рекомендацій щодо їх становлення як дієвих суб'єктів соціальної політики.Окреслено чинники, що визначають ефективність діяльності громадських організацій у соціальній сфері; уточнено визначення термінів "суб'єкт соціальної політики", "соціальне партнерство"; досліджено суб'єктність громадських організацій у сфері соціальної політики в контексті диференціації її функцій; з'ясовано сучасний стан розвитку громадських організацій як суб'єктів соціальної політики в Україні та визначено основні чинники, що гальмують якісний розвиток їх партнерства з органами влади у зазначеній сфері; вироблено рекомендації щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення реалізації вітчизняними громадськими організаціями своїх функцій у сфері соціальної політики; визначено пріоритети державно-управлінської діяльності щодо розвитку громадських організацій як суб'єктів соціальної політики.

Висвітлено проблемні аспекти правового статусу громадських об’єднань та релігійних організацій в Україні. Розглянуто новітній період історичного розвитку правового регулювання громадських об’єднань і релігійних організацій в Україні, поняття та засади створення громадських об’єднань і релігійних організацій в Україні, розкрито правовий статус громадських об’єднань в Україні. Звернено увагу на особливості правового статусу релігійних організацій в Україні та їх участі у цивільних правовідносинах, особливості захисту громадськими об'єднаннями своїх прав.