Надано пояснення щодо особливостей застосування правових норм Закону України й тлумачення його положень та проведено аналіз правозастосовної практики. Вказано останні зміни та доповнення до чинного законодавства країни, нові підходи у регулюванні управлінських відносин та висвітлено проблеми законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. У порівняні із попереднім Законом - новий має суттєві відмінності та нововведення, які мають сприяти створенню та впровадженню дієвих механізмів для запобігання виникненню корупції, усунення причин та умов, які її породжують.

Вперше досліджено правоохоронну діяльністі органів влади УСРР у сфері захисту державних фінансів у роки НЕПУ (1921 - 1929 рр.). На підставі системного аналізу історичної та загальнотеоретичної літератури українських і зарубіжних наукових публікацій, нормативних документів колишніх УСРР і СРСР досліджено правові засади охоронної діяльності органів влади у сфері захисту державних фінансів, апарат управління державними фінансами, карально-наглядові структури у боротьбі з фінансовими правопорушеннями.

Досліджено теоретичні та практичні питання, пов'язані з організаційно-правовими засадами протидії корупційним діянням у сфері освіти. Розглянуто розповсюдження корупції від найдавніших часів до сьогодення та проаналізовано сучасні підходи до розуміння поняття протидії корупції. Охарактеризовано адміністративно-правовий механізм запобігання та протидії корупції у сфері освіти, визначено суб'єкти запобігання та протидії корупції. Розкрито види й об'єктивні та суб'єктивні ознаки корупційних діянь, що вчиняються у сфері освіти. Досліджено проблеми, пов'язані з визначенням суб'єкта відповідальності за корупційні проступки у сфері освіти. Систематизовано адміністративно-правові заходи протидії корупційним проступкам у сфері освіти. Розкрито поняття, сутність і види організаційно-правових заходів і заходів адміністративного примусу у протидії корупційним діянням у сфері освіти.

Объектом анализа является государство как распределенная система принятия решений, а предметом - ее дисфункция как результат действия институциональных факторов, в частности, коррупции как неформального негативного института. Полученные результаты дают основание усомниться также в положительном влиянии демократии на социально-экономические процессы, в том числе, и на уровень воспринимаемой коррупции. Это наводит на мысль о том, что демократия способствует распылению ответственности и отчуждению науки от управления, поскольку научное знание не является "продуктом массового спроса" и становится все менее востребованным со стороны правящей элиты в Украине. Функция науки как институционального фактора эффективности государственного управления заключается в развитии представлений о недискреционных механизмах принятия решений, а так же формулировке четких критериев для оценки результатов деятельности субъектов, наделенных полномочиями принятия решений, с целью повышения уровня их ответственности. Таким образом, речь идет о таких институциональных факторах государственной регуляторной эффективности, как социальная ответственность и социальный контроль.

Досліджено поняття, природу, соціальні наслідки корупції, головні етапи формування правових засад запобігання та протидії корупції в Україні. Проаналізовано правозастосовну практику розгляду адміністративних і кримінальних справ щодо корупційних правопорушень, особливості цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності за їх вчинення, а також кримінальної відповідальності юридичних осіб. Особливу увагу приділено засобам і суб'єктам запобігання корупції в Україні, а також правильному процесуальному оформленню протоколів про адміністративні корупційні правопорушення. Сформульовано пропозиції щодо подальшого вдосконалення чинного законодавства з метою підвищення ефективності запобігання та протидії корупції в Україні.

Висвітлено основні аспекти та явища корупції. Охарактеризовано наукові підходи щодо його визначення. Розглянуто засади запобігання і протидії корупції в органах державної влади України та їх реалізацію. Виокремлено корупційні ризики в діяльності державних службовців. Описано методи боротьби з корупцією в системі державного управління. Увагу приділено виникненню таких психологічних феноменів, що спричиняють та поглиблюють явище корупції у суспільстві, як: соціальний аутизм, подвійні стандарти моралі, амбівалентність, "цілісна аномія", стереотипи тіньової поведінки, "дилема ув'язненого", колективне несвідоме, особистісні та групові проекції, психічне відчуження, архетипи.

The paper suggests a set of functions (to be developed) and analyzes reform potential (to be exploited) of civil society organizations in Ukraine with regard to anti-corruption policies. The priorities and tasks, implementation of which is crucial for civil society organizations' transformation into full-fledged anti-corruption drivers in Ukraine, are identified as well.

Исследована проблема преодоления коррупции в бизнес-среде Украины. Проанализировано состояние бизнес-климата и рассмотрены общие экономические потери от коррупционных проявлений в национальной экономике. На основании проведенной оценки уровня коррупции доказано, что масштаб распространения коррупции в государстве определяется как угроза национальной безопасности и борьба с этой угрозой является общегосударственным приоритетом. С целью улучшения делового климата в стране предложены и обоснованы меры комплексной антикоррупционной политики.

Розглянуто доктринальні аспекти та особливості адміністративно-юрисдикційної антикорупційної діяльності, а також шляхи її вдосконалення.

Розглянуто особливості провадження у справах про адміністративні корупційні правопорушення, визначено стадії провадження та з'ясовано основні порушення у разі їх реалізації на практиці.

Розкрито проблеми адміністративно-правових та організаційних засад запобігання та протидії корупції в Україні, її витоків, дефініцій, типологій, механізмів проявів і загроз, принципів, методів і заходів запобігання, суб’єктів протидії тощо. Визначено структуроутворювальні елементи для спеціальної адміністративно-правової програми декорупціонізації суспільних відносин. Наведено класифікацію найбільш уражених корупцією сфер суспільних відносин за ознаками: "види", "способи" та "суб'єкти" корупційних правопорушень. Описано особливості та ознаки об'єктивного аспекту вчинення корупційних деліктів, залежно від тих чи інших функціональних процедур, пов'язаних з організаційним, фіскальним, ліцензійним, реєстраційним, регулятивним, дозвільним супроводженням обігу речей, прав, дій. Запропоновано концептуальні засади запобігання і протидії корупції.

Проаналізовано теоретико-методологічні засади, соціально-історичні передумови виникнення та складові запобігання та протидії корупції в державному управлінні. На основі PESL-аналізу обгрунтовано парадигму дослідження корупції, що дозволило проаналізувати різнорівневі аспекти досліджуваної проблеми в єдності їх змістових і функціональних характеристик. Розглянуто бюрократизм як сприятливе середовища для корупційних проявів та нового державного менеджменту як доктрини, філософії, стратегії, бізнес-орієнтованої моделі управління, особливого інструментарію адміністративної практики, на засадах якого базуються адміністративні реформи в багатьох країнах світу в глобалізаційному процесі реформування державного сектору. Доведено взаємозв'язок корупції на основі індексу її сприйняття з такими показниками урядування, як стримування корупції, політична стабільність і ненасильство, свобода слова і відповідальність органів державної влади, ефективність діяльності уряду. Обгрунтовано, що співвідношення категорійно-понятійного апарату, зокрема понять "запобігання і протидія корупції" та "запобігання і протидія корупції в державному управлінні", укладається у формулу "ціле та його складова", що зумовлюється колом суб'єктів, які вживають заходів щодо запобігання та протидії корупції: в першому випадку такими суб'єктами є інститути громадянського суспільства та державної влади, а в другому це коло звужується до інститутів державної влади. На підставі застосування PESL-аналізу з метою системного вивчення у вітчизняній науці державного управління негативного впливу корупції на різні сфери життя суспільства, зарубіжної антикорупційної практики та накопиченого досвіду визначено перспективні напрями запобігання та протидії корупції.

Проаналізовано стан наукових досліджень адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення. Визначено поняття корупції в широкому та вузькому розумінні. Проаналізовано генезу становлення антикорупційного законодавства в Україні. Визначено поняття адміністративного корупційного правопорушення, встановлено його ознаки, охарактеризовано склад цього правопорушення. Здійснено розмежування адміністративних корупційних правопорушень та корупційних злочинів, визначено основні критерії такого розмежування. Запропоновано перейменувати главу 13-А Кодексу України про адміністративні правопорушення, назвавши її відповідно до виду суспільних відносин, що становлять родовий об'єкт поміщених до неї правопорушень. Запроваджено терміни "безпосередньо корупційні правопорушення" та "опосередковано корупційні правопорушення".

Здійснено комплексну філософсько-правову інтерпретацію феномена корупції як фактору дестабілізації соціально-правових, політико-економічних та індивідуально-психічних процесів як детермінанти та наслідку соціальних девіацій. Інтегративність філософсько-правового дослідження корупції полягає у послідовному, взаємокореспондуючому проектуванні сутності цього феномена в контексті фундаментальних напрямів філософського вчення: гносеологію, онтологію, деонтологію, аксіологію та праксеологію. Для реалізації задач дослідження встановлено сутність, природу, середовище існування, детермінаційні фактори виникнення, форми корупції, особливості реагування публічно-правового механізму на інтеграцію корупційного феномена, в межах протосоціальних і складно-організованих соціально-правових формацій, що проявляється у продукуванні антикорупційних систем. Проведено системний аналіз світової практики запобігання та протидії корупції, на основі якого висунуто комплекс практичних рекомендацій щодо модернізації вітчизняної антикорупційної системи.

Встановлено особливості цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану внаслідок корупційних діянь, та створено єдину концепцію правового регулювання її відшкодування. Здійснено характеристику корупції як правової категорії та визначено цивільно-правові засоби запобігання та протидії корупції. Запропоновано авторський підхід до поняття цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану внаслідок корупційних діянь, виокремлено ознаки, притаманні такій відповідальності. Зокрема, встановлено, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану внаслідок корупційних діянь, характеризується низкою спеціальних ознак, що дають змогу розглядати її у зв'язку зі спеціальним деліктом. Крім того, визначено особливості суб'єктного складу правовідносин із цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану внаслідок корупційних діянь. З'ясовано загальні та спеціальні умови виникнення цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану внаслідок корупційних діянь. Розкрито підставу та порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок корупційного діяння. Розроблено конкретні пропозиції та рекомендації удосконалення законодавчого регулювання цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану внаслідок корупційних діянь.

Досліджено використання досвіду органів влади зарубіжних країн у боротьбі з корупційними правопорушеннями в Україні. Проведено огляд джерел, які відображають погляди науковців щодо проблеми визначення поняття "корупція", а також її взаємозв'язку з організованою злочинністю. Подано характеристику тлумачення та застосування поняття "корупція" в країнах близького та далекого зарубіжжя. Розглянуто систему суб'єктів протидії корупції в Україні та правове регулювання їх діяльності у цій сфері. Запропоновано визначення механізму адміністративно-правового забезпечення протидії корупції. Вивчено передовий досвід органів влади зарубіжних країн у протидії корупції та визначено можливі шляхи його застосування в Україні.

Розглянуто розвиток корупції від найдавніших часів до сьогодення та проаналізовано сучасні підходи до розуміння поняття протидії корупції. Охарактеризовано адміністративно-правовий механізм запобігання та протидії корупції у сфері освіти. Визначено суб'єкти запобігання та протидії корупції. Розкрито види й об'єктивні та суб'єктивні ознаки корупційних діянь, що вчиняються у сфері освіти. Досліджено проблеми, пов'язані з визначенням суб'єкта відповідальності за корупційні проступки у сфері освіти. Систематизовано адміністративно-правові заходи протидії корупційним проступкам у сфері освіти. Охарактеризовано поняття, сутність та види організаційно-правових заходів і заходів адміністративного примусу у протидії корупційним діянням у сфері освіти. Обгрунтовано зміни та доповнення до чинних нормативно-правових актів, які регулюють відносини, що складаються у процесі протидії корупції.

Досліджено закономірності адміністративно-правових відносин, що формуються під час реалізації державної антикорупційної політики (ДАП) в Україні. Розглянуто проблеми, пов'язані із адміністративно-правовим забезпеченням її реалізації. Охарактеризовано корупцію як політико-правовий феномен і об'єкт ДАП. Сформовано термінологію ДАП в Україні та розкрито її зміст. Обгрунтовано перелік пріоритетних напрямів реалізації ДАП в Україні. Висвітлено зарубіжний досвід реалізації антикорупційної політики та визначено шляхи його впровадження в Україні. Виокремлено особливості адміністративно-правових засобів забезпечення реалізації державної антикорупційної політики: відповідальності за адміністративні корупційні правопорушення, антикорупційного моніторингу та антикорупційної експертизи, адміністративних регламентів. Розглянуто закономірності розвитку адміністративно-правових засад міжнародного співробітництва у протидії корупції. Обгрунтовано ряд пропозицій для удосконалення антикорупційного законодавства і практики його реалізації.

Розроблено організаційний підхід до формування програмних заходів боротьби з корупцією з метою забезпечення економічної безпеки держави, що грунтується на засадах цільового програмування та дозволяє здійснювати вибір напрямів та форм боротьби з корупцією. Запропоновано методичний підхід до прогнозування впливу корупції на рівень економічної безпеки держави, який грунтується на когнітивному підході в моделюванні, що дозволяє визначити пріоритети у формуванні програмних заходів. Удосконалено методичне забезпечення до визначення якості регіональних програм боротьби з корупцією, який сполучує методи цільового програмування, експертного оцінювання та таксономічного аналізу, що дозволяє комплексно оцінити регіональні програми за критеріями: цілісність, узгодженість за рівнями ієрархії, структурна відповідність, наукова обгрунтованість та практична реалізованість. Наведено методичний підхід до оцінювання та зіставлення рівня економічної безпеки країн світу.

Исследована роль бизнеса в преодолении коррупции. Исходя из проведенного анализа условий ведения предпринимательской деятельности в Украине, доказана необходимость разработки и внедрения в практическую деятельность современных антикоррупционных методов превентивного характера с активным участием бизнеса и гражданского общества. Предложено на законодательном уровне регламентировать порядок создания и функционирования комплаенс-практики в национальной бизнес-среде.