Розглянуто проблеми правового регулювання управління державними організаціями, установами, іншими юридичними особами, що не є державними унітарними підприємствами. Висвітлено питання правового статуту майна цих суб'єктів, укладення контрактів з їх керівниками, відрахування частки прибутку до бюджету.

На підставі аналізу відомих сервісів аерокосмічної інформації зроблено висновок щодо ступеню доступності даних, що зберігаються на них, та обгрунтовано необхідність введення контролю розповсюдження аерокосмічних знімків з метою запобігання використання легкодоступних даних будь-якими терористичними або екстремістськими організаціями.

Розглянуто теоретико-правові аспекти становлення державної політики у сфері військово-правових відносин. Акцентовано увагу на сучасному правовому регулюванні у сфері збройних конфліктів. Вказано на необхідності оновлення правового регулювання внутрішньодержавних і міжнародних відносин у сфері військових дій.

Досліджено проблеми гарантування воєнної безпеки держави з використанням можливостей механізмів військово-технічного співробітництва. Розглянуто методологічні підходи до обгрунтування вибору зразків озброєння іноземного виробництва для закупівлі їх на потребу своїх Збройних Сил. Оцінено стан реалізації політики військово-технічного співробітництва та застосування офсетної практики у процесі здійснення експортно-імпортних операцій під час торгівлі озброєнням. Сформульовано основні напрями військово-технічного співробітництва з іноземними країнами. Надано пропозиції щодо удосконалення системи військово-технічного співробітництва.

Проаналізовано та розкрито зміст комплексного використання силових та несилових засобів, що активно використовуються провідними країнами світу для захисту своїх національних інтересів, показано залежність ефективності безпекового супроводу реалізації національних інтересів від всебічного забезпечення сфери національної безпеки: системи управління та комплексного використання силових та несилових засобів протидії загрозам реалізації національних інтересів.

Визначено проблемні питання нормативно-правового забезпечення національної безпеки у науково-технологічному контексті, які вплинули на ефективність функціонування системи національної безпеки України. Виявлено політичну декларативність переважної більшості заходів державного регулювання, що свідчить про наявність системних прорахунків системи державного управління у сфері національної безпеки.

Досліджено сучасний стан та шляхи вдосконалення нормотворчої діяльності органів військового управління Збройних сил України. Розглянуто недоліки чинної нормативно-правової бази, що негативно впливають на якість професійної діяльності Збройних сил України.

Здійснено теоретико-правове дослідженя суб'єктів забезпечення державної безпеки (ДБ) в контексті розвитку та становлення громадянського суспільства та правової держави в Україні. Осмислено особливості трансформації ДБ за сучасних умов. Виокремлено суб'єкти забезпечення безпеки у теоретичному та практичному аспектах. Здійснено їх класифікацію за різними критеріями. Обгрунтовано доцільність застосування діяльнісного підходу до осмислення забезпечення ДБ. Встановлено особливості змісту державної та недержавної діяльності в контексті компетентнісного підходу, основ взаємодії та співпраці різних суб'єктів. З'ясовано особливості спеціальних суб'єктів забезпечення безпеки. Розглянуто основи міжнародної та європейської безпеки як стандарти співіснування сучасних держав, форм взаємодії спеціальних суб'єктів зі спеціальними службами країн світу.

Увагу зосереджено на методології визначення воєнно-політичної обстановки, оцінці воєнної безпеки держави та проектуванні її стратегії. Показано можливості застосування апарату теорії нечітких множин і самоорганізації складних систем для оцінювання та прогнозування воєнно-політичної обстановки, проектування стратегії воєнної безпеки, наведено вимоги до її змісту та їх методологічного обгрунтування.

Розглянуто основи методології, теорії, інституціоналізації проблем національної безпеки. Узагальнено та систематизовано основні поняття та найбільш відомі підходи щодо забезпечення безпеки. Надано уявлення про сучасний стан науки з державного управління та проведено аналіз процесів, технологій, механізмів забезпечення національної безпеки України. Особливу увагу приділено практикам і методам державного управління забезпечення національної безпеки у її визначальних сферах.

Головна мета системи забезпечення національної безпеки - це створення та підтримка необхідного рівня захищеності життєво важливих інтересів усіх об'єктів безпеки, який би гарантував сприятливі умови для безпечного розвитку особи та суспільства.

Визначено порядок прийняття рішень, склад та структуру концептуальних документів із створення системи забезпечення національної безпеки.

Здійснено аналіз правових та організаційних проблем підвищення ефективності Державної спеціальної служби транспорту з урахуванням специфіки її здійснення за умов особливого періоду, зокрема проведення антитерористичної операції, і в мирний час. Установлено, що діяльність і функціонування Державної спеціальної служби транспорту як суб'єкта державного органу влади, може оцінюватися за показниками досягнення цілей функціонування органу та ефективності діяльності. Основним же критерієм ефективності функціонування Держспецтрансслужби як суб'єкта національної безпеки держави є оцінка здатності суб'єкта за найменших витрат найбільш якісно забезпечити захист національних інтересів, тобто ефективність діяльності державного органу. Досліджено стан правового регулювання діяльності Державної спеціальної служби транспорту з іншими суб'єктами системи національної безпеки держави та питання організації взаємодії у цій сфері. Обгрунтовано, що структура і модель Державної спеціальної служби транспорту порівняно з іншими військовими і невійськовими формуваннями за своїми завданнями охоплюють усі важливі чинники, що забезпечують стійке функціонування транспортної інфраструктури за різних умов.

На підставі аналізу ризикопороджуючих факторів систематизовано основні наслідки та загрози від корупційних проявів у воєнній сфері. Досліджено природу, чинники та структуру корупційних ризиків у даному сегменті національної безпеки. Доведено, що ключову роль в мінімізації корупції в оборонній сфері має відігравати принцип невідворотної відповідальності та посилення транспарентності державних інститутів.

Визначено роль конкурентної розвідки у розробці корпоративних інноваційних стратегій. Досліджено проблеми законодавчого забезпечення інформаційної безпеки страхових компаній. Проаналізовано тенденції розвитку фінансового моніторингу в Україні. Розглянуто проблему тінізації економіки України та шляхи її вирішення. Висвітлено проблеми інформаційної безпеки України за умов євроінтеграції. Розкрито роль персоналу в організації інформаційної безпеки банківських установ. Описано методи витоку механізму забезпечення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом. Висвітлено методологічні засади й актуальні напрями запобігання втечі капіталу з України.

Розкрито деякі проблеми взаємодії керівництва Воєнною організацією держави за сучасних умов та визначено шляхи їх вирішення. Викладення основного матеріалу. Керівництво Воєнною організацією держави направлено на виконання визначених чинним законодавством функцій як в особливий період, так і в мирний час. Крім того, викладено та обгрунтовано низку відповідних висновків, запропоновано деякі шляхи їх вирішення.

Розглянуто теоретичні та прикладні аспекти управління системою економічної безпеки вітчизняних підприємств у період складних трансформаційних процесів, які унеможливлюють запозичення досвіду, сформованого у розвинених країнах світу, а вимагають розроблення методологічних підходів, методичних основ і практичних рекомендацій, адекватних умовам господарювання. Визначено основні детермінанти, що мають вплив на управління системою економічної безпеки, та ідентифіковано її загрози. Запропоновано концепцію управління економічною безпекою підприємства, яка вміщує динамічну та статистичну складові, органічне поєднання яких зумовлено такими чинниками: складністю прогнозування змін зовнішнього середовища, неможливістю здійснення абсолютного контролю над внутрішнім середовищем, конфліктністю інтересів, складністю проблеми.

Охарактеризовано методологію дослідження публічного адміністрування сфери оборони України. Розглянуто оборону як ефективний засіб забезпечення безпеки суспільства та держави. Приділено увагу особливостям організації оборони України. Проаналізовано законодавчі засади та підзаконні акти адміністрування зазначеної сфери. Узагальнено зарубіжний досвід правового адміністрування сфери оборони України.

Розглянуто комплексний підхід для введення законів управління ризиками у тісному взаємозв'язку із законами менеджменту та завданнями держави, що мають вирішуватися в площині контролю над озброєнням. На прикладі Національного комітету з питань роззброєння простежується спільний комплекс заходів, пов'язаний із верифікацією інформаційного простору для вдосконалення військово-політичних засобів протидії гібридній війні, що за відповідних умов мало б значно ефективніший вплив на деескалацію сучасних російсько-українських відносин. Запропоновано нові форми взаємодії архітектури національної та європейської безпеки шляхом упровадження оптимізації та реформування організаційно-правових засад державного контролю над озброєнням через аналіз ризиків у державно-управлінській площині. Досліджено сучасний верифікаційний інструментарій із наданням законотворчих пропозицій підвищення ефективності його практичних складових.

Досліджено проблемне питання формування основ нормативно-правового забезпечення національної безпеки України. Сформовано концепцію її законодавчого обгрунтування та надано конкретні пропозиції щодо підготовки нового Закону "Про національну безпеку України" як базового у відповідній сфері.